Сокаль

Сока́ль — місто на заході України, у Шептицькому районі Львівської області. Адміністративний центр Сокальської міської громади.

Географія Місто розташоване в північній Галичині, на правому березі Західного Бугу.

Клімат У місті вологий континентальний клімат, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура становить +7.5 °C.

Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -4,4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +18 °C.

Опадів більше випадає в липні, у середньому 84 мм, найменше в січні — 31 мм опадів. За рік випадає близько 608 мм опадів.

Назва Перша згадка 1411 року. За переказом, назва походить від слова «сокіл» (нібито колись тут було багато соколів). Проте імовірніше, що назва походить від ще дохристиянського імені половецького князя Сокала, якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім». Ще одна версія — від слова «сокаль», яке вживалося у староукраїнській мові в значенні «кухня» («їдальня»), яка могла стояти на місці переправи через річку Західний Буг. А ще у «Повісті минулих літ» за 1061 рік пише:

Якщо врахувати, що наші князі не раз давали можливість поселятися степовикам у своїх володіннях, то цілком можливо, що міг осісти на берегах Бугу й половецький зверхник Сокал і заснувати тут свою оселю.

Назва не виявляє очевидних етимологічних зв'язків у слов'янській ойконімії.

Історія

На території Сокаля виявлено археологічні знахідки з доби мезоліту, неоліту й бронзи, ранньої і княжої, грецькі, кельтські. Сокаль вперше згадується у документах 1098 року як Всеволож. Перша згадка під сучасною назвою датована 1377 роком як одне із міст Белзького князівства. У 1424 році дістав магдебурзьке право — надане Земовитом Белзьким; з 1462 року Сокаль — повітове місто Белзького воєводства Польщі. Починаючи з 1499 року Сокаль зазнавав спустошливих набігів татар. 2 серпня 1519 року неподалік міста відбулась Би́тва під Со́калем між татарською ордою та польсько-литовсько-руським військом під проводом князя Костянтина Острозького, великого гетьмана Литовського. Перемогу в битві здобули татари. Після того, як 1519 місто було спалене татарами, його 1524 з ініціативи сокальського старости А. Тенчинського перенесли з лівого берега Західного Бугу на правий (це зробили і з огляду на те, що розташоване на лівому низькому березі місто страждало від повеней; є відомості, що переселення сокальців почалося 1517 року). У місті було 7 ремісничих цехів. Сокаль був пунктом, де товари перевантажували з возів на судна (саме тут Західний Буг ставав судноплавним), тут діяла державна митниця.

Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 року відійшов до Австрії (з 1867 року Австро-Угорщина). На початку 19 століття було розплановано новий центр міста за межами колишніх міських укріплень, а Старе місто перетворилося на район, заселений переважно євреями. У 1870-х роках прокладено шосе, яке з'єднало місто зі Львовом, 1884 — збудовано залізницю від Рави-Руської. У 1880-х роках у місті почали з'являтися промислові підприємства. На 1891 Сокаль входив до 30-ти найбільших міст Галичини, маючи 8 тис. мешканців. Протягом 1897—1905 у місті відкрив адвокатську канцелярію Євген Петрушевич (майбутній президент ЗУНР), з ініціативи якого було засновано ряд українських культурно-освітніх організацій, зокрема філію Львівського товариства «Просвіта» (1898).

Під час Першої світової війни з 13 серпня 1914 до 18 липня 1915 зайнятий російськими військами. 18 липня 1915 року Сокаль було звільнено австро-угорськими військами. Підрозділи I корпусу генерала Карла фон Кірхбаха, зокрема 46-та стрілецька дивізія, а також частини II корпусу, зокрема 25-та піхотна дивізія під командуванням полковника 4-го піхотного полку «Дойчмейстери» Франца Гассентойфеля, форсували річку Західний Буг поблизу сіл Конотопи та Бабінець-Поториця відповідно та увійшли до міста з півночі та півдня. До кінця липня дві з половиною австро-угорські дивізії успішно утримали плацдарм біля Сокаля проти чотирьох російських дивізій, відбиваючи безперервні атаки. У кінці липня точилися запеклі бої за Гору Сокаль. До кінця Першої світової війни, місто залишалось у складі Австро-Угорщини.Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. У лютому 1919 року бої І корпусу Української Галицької Армії з поляками, влітку 1919 року Сокаль зайняло польське військо. З 1919 по 1939 належав Польщі, повітове місто Львівського воєводства. У 1930-х роках існував етнографічний музей «Сокальщина», експонати якого в більшості придбав адвокат д-р Богдан Чайковський в роках 1936—1939 (у 1941 році закатований більшовиками у Бригідках). Оскільки встановлений у 1939 році кордон між СРСР і Німеччиною пройшов по річці Західний Буг, лівобережна частина міста опинилася в Генеральній губернії та була перетворена на окремий населений пункт Забужжя (у повоєнний час поділений на Забужжя і Жвирку, які до 1951 перебували у складі Польщі, а згодом були приєднані до СРСР).

У період гітлерівської окупації (22 червня 1941 — 19 липня 1944) Сокаль був у складі Генеральної губернії. У цей час була знищена єврейська громада і зруйновані єврейські квартали (Старе місто; нині Міський парк).http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sokal_mst Вортман Д. Я., Дмитрук В. І. СОКАЛЬ, місто Львівської обл. [Електронний ресурс]

У Сокалі до 1951 року перебувала чудотворна ікона Сокальської Богоматері.

Від 1960-х рр. місто стає одним із центрів хімічної промисловості, що дало мешканцям роботу, та водночас завдало містові екологічної шкоди.

Музей «Людина. Земля. Всесвіт» створено в 1985 зусиллям подружжя Анатолія та Наталії ПокотюківХудожній Музей «Людина. Земля. Всесвіт» у м. Сокалі.

Навесні 1989 р. в Сокалі виникли перші осередки Товариства української мови ім Т. Шевченка, яке стало домінантою національно-духовного відродження на Сокальщині. Його очолив учитель СШ № 1 Микола Пшевлоцький; було утворено комітет зі спорудження пам'ятника Кобзареві на чолі з директором СШ № 3 Іваном Тимошиком У серпні 1989 з ініціативи багатолітнього в'язня мордовських таборів Романа Семенюка в Сокалі створено осередок Гельсінської спілки. Третього вересня 1989 року центральними вулицями міста пройшли колони людей, вперше із синьо-жовтими прапорами, з нагоди відновлення могил воїнів УГА.

Ярослав Гашек та Сокаль Видатний чеський письменник Ярослав Гашек брав участь у битві під Сокалем, що відбувалася з 15 по 31 липня 1915 року між австро-угорськими та німецькими частинами з одного боку та російськими військами з іншого за контроль над містом і панівними висотами на південний схід від нього. Гашек служив вістовим у 91-му Будейовицькому піхотному полку.

22 липня 1915 року 9-та піхотна дивізія, до якої належав 91-й Будейовицький піхотний полк, маршем дійшла до селища Опільско, на захід від Сокаля, а наступного дня вже була на позиціях східніше Поториці. Саме у цьому місці 25 липня 1915 року для підрозділу Гашека пролунала команда штурмувати російські позиції на пагорбах східніше, в тому числі на горі Сокаль. Це була жорстока битва з великими втратами з обох сторін. Підраховано, що 9-та піхотна дивізія втратила близько половини особового складу — загиблими, пораненими і зниклими безвісти. Полк Гашека займав одну з найбільш відкритих позицій і зазнав значних втрат — сто дванадцять загиблих, шістсот вісімдесят дев’ять поранених. Після битви під Сокалем Гашека підвищено до гефрайтера.

2 Серпня 1915 року 91-й Будейовицький піхотний полк виведено у резерв та поповнення у село Жджари (сучасна назва - Заставне). Гашек провів у Жджарах 4 тижні, а 18 серпня 1915 року його було нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня "За хоробрість", виявлену під час бою під Сокалем 25 липня. Як зазначалося в офіційному наказі про нагородження, Гашек "невтомно та, нехтуючи власним життям, передавав важливі накази та повідомлення про ситуацію на лінії фронту. Він також підбадьорював особовий склад жартами і вигуками, добровільно проводив розвідку та вів невеликі групи до потрібних позицій."

Сокаль згадується у романі Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка». У частині другій роману під назвою "На фронті" V розділ називається "Із Моста-на-Литаві в Сокаль". Декілька офіцерів, імена яких пізніше стали персонажами у романі, брали участь у битві під Сокалем разом із Гашеком: оберлейтенант Рудольф Лукаш, штабсфельдфебель Ян Ванек, кадет Ганс Біглер, оберстлейтенант Франц Венцель, капітан Вінценц Сагнер та фельдкурат Ян Ейбл, згадуваний у романі як Ібл.

Населення Чисельність Населення Сокаля, станом на початок 2025 року, налічувало — 21,355 осіб.

Динаміка населення СокаляУкраїна / Ukrajina

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці95.64%росіяни3.15%білоруси0.43%поляки0.18%інші/не вказали0.60%

Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська2083397.12%російська5082.37%білоруська340.16%румунська80.04%польська70.03%інші/не вказали610.28%Усього21451100%

Економіка Економічний характер Сокаля — торговельно—адміністративно-промислове місто. Історично тут серед іншого було поширене гончарство. Нині в Сокалі є заводи залізобетонних виробів, дві цегельні, панчішно-шкарпеткова фабрика. Є професійний ліцей. Завод хімічного волокна демонтовано.

Освіта

Колишні навчальні заклади: Сокальська учительська семінарія — діяла з 1895 по 1937 Сокальське педагогічне училище — готувало вчителів початкових класів з 1944 по 1958. Сучасні навчальні заклади: Сокальська загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей хворих на сколіоз — діє з 1969 року, будівлю споруджено ще у 1910 році. На території школи розпочато будівництво басейну. Сокальський професійний ліцей Сокальська гімназія імені Олега Романіва Сокальський НВК «ЗШ І-ІІІ ступенів № 2-ліцей» Сокальський НВК «ЗШ І-ІІІ ступенів № 4-ліцей» Сокальська СШ І-ІІІ ступенів № 3 Сокальська ЗШ І-ІІІ ступенів № 5 Станція юних техніків

Засоби масової інформації Голос з-над Бугу — щотижневе видання. Газета заснована 12 грудня 1918 року. «Сокальщина — щомісячна громадсько-політична газета „Сокальщина“ — видання Сокальської районної організації Народного Руху України — виходить з серпня 1996 року». «Храм серця» — заснований Благодійною духовно-мистецькою фундацією Анатолія Покотюка, і видається з травня 2001 року. ТРК «Сокаль» ФМ станція заснована у 2002 році. Голос Сокальщини — щоденне суспільно-політичне інтернет-видання. Засноване 2010 року.

Пам'ятки архітектури Монастир оо. бернардинів з костелом Діви Марії (з XVII століття). Нині на території монастиря міститься Сокальська виправна колонія (пам'ятка національного значення була фактично зруйнована під час велетенської пожежі 27 березня 2012 р.) Катедральний собор святих апостолів Петра і Павла (1904—1909 рр.) Церква Святого Миколая (відбудована у 1694 року) Каплиця святого Миколая (XV століття) Сокальська синагога (1762 року, нині перебуває у напівзруйнованому стані) Сокальська ратуша Жіноча гімназія (зараз Сокальський Ліцей № 1 імені Олега Романіва) Сокальське педагогічне училище (1944—1958) Бурса (початок XX ст.)

Особи, пов'язані з Сокалем

Сокальські старости Юрій Андрійович Збаразький — князь, староста пінський, чоловік Варвари КозинськоїNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 706. Миколай МнішекMniszechowie (01) Францішек Ксаверій Потоцький (†1731) — син волинського воєводи Міхала Потоцького,Potoccy (02) чоловік Ельжбети з БраніцкихBraniccy (01) Ян Тарло Каспер Денгофф (†1645) — граф Свящ. Римської імперії (1635), князь (1637)Denhoffowie (01)