Сокі́льники — село в Україні, у Львівському районі, Львівської області. Розташоване на південь від Львова та безпосередньо межує з містом. Село є адміністративним центром Сокільницької сільської громади. Герб села є промовистим.
Населення Мова За даними Австро-Угорського перепису 1910 року Сокільники мали домінування польського населення, однак вже після другої світової війни воно було депортоване у ПНР. МоваКількість осібВідсоток польська2 44088,0 українська2488,9 їдиш481,7решта361,3 Перепис 1989 року зафіксував у селі 5735 мешканців. До 2001 року ця кількість майже не змінилася. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 5727 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська569499,42%російська230,40%польська30,05%білоруська30,05%вірменська10,03%інші/не вказали30,05%Усього5727100% Після 2001 року в Україні не проводилося перепису населення, але впродовж 2001—2020 років чисельність населення Пустомитівського району збільшилася із 111 872 осіб до 121 055 осіб, що склало +8.2%, можна припустити що у Сокільниках динаміка схожа.
Географія Село розташоване в центральній частині Львівської області та межує на півночі і сході з містом Львів, на півдні з селами Солонка та Малечковичі, а на заході з селом Скнилів.
У географічному відношенні територія села розташована в межах Опільського горбогір'я Західного лісостепу.
Зручність географічного положення села пов'язана не лише з близькістю до міста Львова, але й розташування його на важливій автомобільній магістралі міждержавного значення, у напрямку на південь — Львів-Стрий-Мукачеве-Ужгород, у західному напрямку — виїзд на Самбір, Городок, Мостиська та у напрямку до державного кордону України з Польщею.
Клімат Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Протягом року переважає помірне морське повітря з Атлантики, яке приносить взимку — відлиги, а влітку — прохолоду та рясні дощі.
Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря становить від +7,1º С до +7,5º С. Найхолоднішим місяцем року є січень з середньою температурою повітря в межах від −4,2º С до −4,4º С. В березні температура повітря поступово зростає та досягає свого пікового значення влітку. Найтеплішим місяцем року є липень з середньою температурою повітря в межах від +18º С до +19,1º С. Мінімальна температура повітря опускається не нижче −34º С, а максимальна не перевищує +36º С.
Атмосферні опади визначаються в основному циклонічною діяльністю і є частими. Середньорічна сума опадів становить 706 мм, з яких більша кількість випадає переважно у весняно-літній період.
Хмарна погода домінує протягом року. Цьому сприяють як місцеве поверхневе випаровування, так і насичене вологою повітря, принесене циклонами з Атлантики. Хмарність становить 65-70 %. Сніговий покрив є нестійким. В окремі зими він по декілька разів змінюється. Стійкий сніговий покрив встановлюється в другій половині грудня. Середня тривалість стійкого снігового покриву 60 днів. Висота снігового покриву в середньому дорівнює 5-15 см. Іноді сніг досягає висоти 20-25 см, а в ярах — до 50 см.
У регіоні переважають вітри південно-західного та західного напрямку. Середня швидкість вітру коливається від 3 до 4 м/с. Сильні вітри часто бувають в осінньо-зимовий період і супроводжуються сильними опадами у вигляді дощу та снігу.
Ґрунтовий покрив регіону чітко підпорядкований певним географічним закономірностям і відзначається великою різноманітністю за генезисом, механічним складом, водно-фізичними особливостями та родючістю. На території сільської ради виділено сірі лісові опідзолені, дерново-слабопідзолисті, дерново-карбонатні та болотні ґрунти.
Водойми Землі села лежать на стику вододілів трьох великих приток Дністра: Щирки (за посередництвом р. Срібна Керниця, або ж Сокільницького Потоку), Верещиці (за посередництвом р. Зимна Вода) і Зубри (кілька дрібних потічків біля Стрийської дороги); за кілометр від північних границь сільради йде Головний європейський вододіл. Через вододільне розташування, в Сокільниках немає великих річок, зате є чимало джерел і струмків; також на закарстованих ділянках є багато природних озер.
До початку тотальної меліорації 1960-х років, струмків першого порядку на Сокільницьких землях було понад 80 (не рахуючи тимчасових водотоків). Сокільники славилися природними джерелами, чимало з них мали лікувальні властивості (так звані «залізні» та «срібні» води). На двох джерелах (на Парцеляції і на Ковальському) працюють водозабори, на багатьох менших зведено криниці. Якість води в колодязях і водозаборах з четвертинного, неогенового та верхньокрейдового водоносних горизонтів залежить від геологічних порід, джерел забруднення і стану рослинного покриву ділянки, на котрій формується підземний стік.
Флора, фауна Формування флори та рослинного покриву регіону пов'язано з льодовиковим і післяльодовиковим часом. У формуванні флори брали участь північні та північно-східні види, які прийшли з далекої півночі та північного сходу, гірські види, що перемістилися на схід з Середньої Європи, а також рівнинні атлантичні види. З південного сходу занесені степові види. У зв'язку з цим флора району неоднорідна за своїм складом.
Сучасний рослинний покрив території регіону радикально змінений господарською діяльністю людей та втратив свій первісний видовий склад.
На території Сокільників можна зустріти рослини, що занесені до «Червоної книги України» — білоцвіт весняний, зозулинець селеровий, плаун колючий, ситник вузлуватий, лілія лісова.
Розширення площ орних земель, вирубування лісів та хімізація сільського господарства, а також масове неконтрольоване полювання і браконьєрство викликали різке скорочення чисельності диких тварин регіону.
Фауна району досить різноманітна.
Лісову фауну утворюють такі тварини: миша, полівка, бурозубка, їжак, лисиця, козуля, дятел, синиця, яструб, крук, сойка, ворона сіра, плиска жовта, горобець польовий, деркач, погонич, сорока, вуж, ящірка, жаба, гадюка звичайна, веретільниця, мідянка, полоз лісовий, тритон звичайний, кумка, ропуха, жаба озерна, жаба трав'яна, пацюк.
На луках присутні такі представники тваринного світу: миша, заяць-русак, тхір чорний, ласка, лисиця, жайворонок, лелека, жаба гостроморда.
В селі знаходять собі притулок ласка, тхір, куниця, руда вечірниця, хатня миша, ластівка, шпак, горобець, галка, мухоловка сіра, припутень, Горлиця садова, качка дика, голуб-синяк, ворона сіра, сич хатній, грак.
Урочища Урочища навколо Сокільників мають назви: Кар'єр, Любінь, Сокільницька гора, Загроди, Дідичова Могила, На Греблі, Окописько, Третя Долина, Гомкова Гора, Явина Гора, Гейкова Гора, Панська Гора.
Топоніми За деякими переказами, назва Сокільників походить від назви виду пернатих — соколів, що у давнину водились у тутешніх лісах. Також сокільниками називали людей, чиїм заняттям було сокільництво — відлов, догляд, навчання соколів, підготовка їх до полювання. Соколят брали маленькими з гнізда, приручали, годували, а як ставали дорослішими — вчили їх полювати. Ці птахи були під державною охороною: за вбивство сокола або розорення гнізда, винний сплачував великий штраф. З соколами полювали, головним чином, на птахів. Соколині полювання служили як для практичного мисливства, так і для розваги, насамперед можновладців та правителів. Таким чином професія — сокільник зникла, а назва села залишилася.
Назва «Сокільники» («Сокольники», «Сокольнікі») є дуже поширеною на теренах сучасної України, Польщі, Білорусі, а також зустрічається і у сучасній Росії.
Урбаноніми Кількість елементів інфраструктури у селі — це 61 вулиця з 1200 будинками.
Вулиці
Антоновича Володимира Бандери Степана Білозіра Ігоря Бічна Львівська Бічна Садова Бічна Успенська Богуна Івана Бузкова Вечірня Володимира Великого Винниченка Володимира Вишнева Вільде Ірини Гайдамацька Гайова Героїв Крут Героїв Майдану Героїв Небесної Сотні Героїв УПА Гонти Івана Грінченка Бориса Грушевського Михайла Данила Галицького Діброва Довбуша Олекси Дубівка Житня Залізняка Максима Зелена Зубрівська Івана Піддубного Івасюка Володимира Карпатська Кільцева Княгині Ольги Княжа Князя Романа Козацька Котляревського Івана Коцюбинського Михайла Кравченко Уляни Кривоноса Максима Куліша Пантелеймона Кульпарківська Лебедина Лесі Українки Лемківська Лісна Львівська Марка Черемшини Миру Нова Остапа Вишні Південна Підковальська Повстанська Полуботка Павла Садова Салютна Сірка Івана Сковороди Григорія Січових Стрільців Соколина Стрийська Стрілецька Ступки Богдана Стуса Василя Сяйво Тараса Чупринки Успенська Франка Івана Хвильового Миколи Хмельницького Богдана Чорновола В'ячеслава Шевченка Тараса Шептицького Андрея Шухевича Романа Яремчука Назарія
Місцевості
Гольда Дубівка Льон Парцеляція Панська Гора
Історія Перші згадки про поселення Перші поселення на території нинішніх Сокільників існували ще у VII—VI століттях до Різдва Христового (до нашої ери), а саме при давній дорозі на Львів, де є величезна долина, у якій велика кількість маленьких потічків, вливаються до річки Зимна Вода. Це місце так і зветься урочище Долина. Це поселення мало меншого за розмірами «сусіда» — поселення на протилежному березі цієї ж річки.
У І столітті нашої ери в урочищі Долина з'явилося поселення племен Пшеворської культури. Ці змішані племена слов'ян та германців прийшли на терени нашого краю з північного заходу річки Буг. Також аналогічні поселення племен Пшеворської культури існували і поблизу нинішніх сіл — Звенигород, Милошевичі, Пасіки-Зубрицькі, Черепин та ін. Вони мирно сусідували з племенами даків, які мали свої поселення у межах нинішніх сіл — Гринів, Наварія, Підтемне, Черепин, Чижиків та інші.
По сусідству, у південно-східних околицях Сокільників, недалеко від границі з Солонкою, знаходилося ще одне поселення пшеворців. Ці поселення на теренах сокільницьких земель існували протягом І—III століть н. е..
У III столітті н. е. на схід від пшеворського поселення в урочищі Долина з'явилося поселення племен Черняхівської культури. В околицях Сокільник черняхівці мали свої поселення у межах нинішніх сіл — Гринів, Звенигород, Наварія, Пасіки-Зубрицькі, Підберізці, Підтемне, Тарасівка (Германов), Черепин, Чижиків. Черняхівці займалися переважно землеробством, скотарством, а також певним чином розвивалося місцеве ремесло та торгівля.
У VI—VII століттях н. е. на тому місці, де існувало велике поселення ранньої залізної доби, було вже село ранніх слов'ян.
У давньоруський період історії на теренах Сокільників існували руські поселення, про що свідчать археологічні знахідки.
У X столітті на правому березі річки Зимна Вода, в урочищі Долина, існувало давньоруське поселення, характерне для ранніх слов'ян — землеробів або ж ремісників, а у XI-XII століттях давньоруське поселення існувало вже на обидвох берегах річки Зимна Вода. Подальша історія цих поселень невідома.
У південно-східних околицях сокільницьких земель — на березі Великого Солонецького потоку, що неподалік Солонки також виявлено залишки давньоруського поселення, тобто Сокільники майже не змінили своїх меж протягом декількох століть. Маловживана (вже віддавна) інша назва Великого Солонецького потоку — це Острожанка. Сама назва вказує на те, що у верхів'ях, поблизу Солонки, існувало невелике укріплення, обнесене частоколом, тобто острог та імовірно знаходився на краю пагорба, де зараз стоїть церква. Інший острог був у Скнилові, про що свідчить назва урочища — «Острожанка» або «Острожани», що зафіксовані у документах XV—XVI століть.
Перша письмова згадка датується 1392 роком. Це є грамота про надання польським королем Владиславом Ягайлом німецькому колоністу Нікелю Майснару з Майсена права власним коштом заснувати солтиство у Сокільниках, а наступна згадка датується 1393 роком — роком надання Сокільникам німецького або Магдебурзького права.
Польське панування (1340—1772)