Миха́йло Миха́йлович Соро́ка (  — ) — український громадський та військовий діяч, провідник Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ (1934—1936), член Крайового Проводу ОУН (1940). В'язень ГУЛАГу, організатор руху спротиву в'язнів «ОУН-Північ», один із керівників Кенгірського повстання політв'язнів (1954).

Життєпис Народився 27 березня 1911 року в селі Гнилиці Великі Королівства Галичини і Володимирії Австро-Угорської імперії (нині — село Гнилиці Тернопільського району Тернопільської області України).

Навчання розпочинав у Тернопільській українській державній гімназії. Від 1926 року — у Чехословаччині, де закінчив Українську реформовану реальну гімназію в Ржевцях біля Праги. Співорганізатор гуртка «Український Сокіл», входив до складу його керівного ядра — Команди українських пластунів-емігрантів. Після гімназії вступив на архітектурний факультет Празької політехніки, який закінчив 1936 року.

Боротьба в лавах ОУН проти польської держави Член ОУН. Після арешту 1934 року найактивніших членів ОУН провід на чолі з Євгеном Коновальцем послав на рідні землі Михайла Сороку із завданням формувати нові когорти бійців. Уведений у склад Проводу, він став провідником Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ).

9 січня 1937 року арештований і ув'язнений у Чортківській, Станиславівській («Діброва») і Гродненській тюрмах, а згодом — у концтаборі в Березі Картузькій. У вересні 1939 року, після чергового поділу Польщі, вийшов на волю і в листопаді — одружився з Катериною Зарицькою.

У грудні 1939 року став членом радянського спортивного товариства «Спартак». У січні 1940 року — вступив на перший курс математичного факультету Львівського політехнічного інституту, паралельно працював «бібліотекарем і рисівником при бібліотеці фізико-математичного факультету Львівського університету», а з березня того ж року — почав навчатися на мистецьких курсах. 1940 року став членом Крайового Проводу ОУН.

Радянські тюрми і табори

Арешт НКВС (березень 1940). 8 років на Воркуті 22 березня 1940 року щасливих чотири місяці подружнього життя Сороки і Зарицької знову обриває арешт і тюрма, але цього разу здійснені новими окупантами Західної України — більшовиками. Більше в житті вони не зустрінуться.

Всіх, хто був поляками репресований чи тільки взятий під нагляд польською поліцією, більшовики вважали небезпечними і ненадійними для СРСР. Таких чекісти «викликали на розмову», а тоді заарештовували і підбирали статті радянського кримінального кодексу, за якими звинувачували і судили. З польських архівів довідались про судимість Зарицької і прийшли її заарештувати. Сорока заступився за дружину і його теж заарештували, а коли перевірили його за польськими архівами, то причиною арешту Сороки стало те, що «был одним из активных деятелей ОУН». Це ж звинувачення стосувалося і дружини. Сороку відправили у 2-гу Львівську тюрму, а Зарицьку — в тюрму «Бригідки». Згодом, так і не дізнавшись, що він був членом Крайової Екзекутиви ОУН, Сороку засудили на 8 років концтаборів і відправили етапом у Владивосток, а потім у Воркуту.

У пересильній Замарстинівській тюрмі довідався, що у Львівській в'язниці — «Бригідках», де була ув'язнена дружина, народився син Богдан (нині — відомий художник-графікПост поступ. № #5 (25) травень 2008. Богдан Сорока. «Хвороба нашого суспільства — амбівалентність». Автор: Віктор Неборак. Перевірено 2009-06-20.).

На Воркуті знання Сороки використовували для роботи в геологічних розвідках. Маючи змогу пересуватися, він утворив підпільну організацію «ОУН-Північ». Одним із головних завдань її було моральне та фізичне збереження українців у таборах та поселеннях. У 1947 році — налагодив зв'язок між таборами, а у 1949 році — з Україною. Завдяки Сороці в таборах було ліквідовано владу кримінальних злочинцівСорока Михайло // Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / В.В'ятрович (відповідальний редактор), Р.Грицьків, І.Дерев'яний, Р.Забілий, А.Сова, П.Содоль. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2007. — С. 320..

Кілька місяців свободи (весна 1949). 3 роки заслання в Красноярський край Навесні 1949 року повертається до Львова, але вже у червні був схоплений органами НКВС просто на вулиці та засуджений «особым совещанием г. Москвы» на поселення в Красноярський край за зв'язок з ОУН.

1952-й. Смертна кара, замінена на 25 років В Красноярському краї, у 1952 році, Сороку знову арештували і звинуватили у зраді батьківщини, антирадянській агітації, організації підпілля та підготовці повстання, що за його відсутності відбулося у Воркутинських таборах. Після нечувано жорстокого слідства (деякі в'язні, які проходили в цій справі, наклали на себе руки, один збожеволів, а багато оббрехало себе, не витримавши знущань), Сороку засуджують до смертної кари — він провів три місяці в камері смертників у Салехарді. Після сметрі Сталіна вирок замінили на 25 років Кенгірської тюрми.

Повстання в Кенгірі (1954) Один із керівників Кенгірського повстання політв'язнів 16 травня 1954 року, під час якого тюрму розбили, а в'язнів — звільнили. Написав гімн повстанців — «У гарячих степах Казахстану». Після розгрому повстання разом з іншими 305 учасниками етапований на Колиму. За станом здоров'я Сороку, Петра Дужого та деяких інших в'язнів перевели в Іркутські табори, а згодом — в Мордовію. Сороку возили до Львова, Києва, Тернополя, обіцяли побачення із сином, вимагаючи натомість написати: «Зрікаюсь своєї ідеї». Сорока відмовився.

Останні роки життя. Мордовські табори Від 1960-х років відбував покарання у Мордовських таборах. Скрізь, де був, організовував літературні, історичні, релігійні вечори, підтримував в'язнів духовно та ідеологічно, за що Сороку вважали ідейним патріархом політв'язнів радянських концтаборів. Збереглися його твори: «Мистецька Прага», «Мирон Зарицький», філософський трактат «Інстинкти. Рефлекси. Етика» та деякі переклади.

Помер від третього інфарктуМихайло Сорока у Воркуті створив «ОУН-Північ» «Gazeta.ua» 15 червня 2011 16 червня 1971 року в таборі №17 селища Озерний у Мордовії.

21 вересня 1991 року останки Сороки перевезли з Мордовії у Львів і перепоховали на Личаківському цвинтарі, на полі № 67, туди ж перенесли останки його дружини, Катерини Зарицької.

З 60-ти прожитих літ Михайло Сорока був ув'язнений 34 роки . А загалом провів у тюрмах і таборах 36 років.

Анатоль Радигін, російський поет єврейського походження, політв'язень радянського режиму, так згадував про Михайла Сороку:

Вшанування пам'яті На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «27 березня - 110 років із дня народження Михайла Сороки (1911-1971), громадського та політичного діяча, члена ОУН»

Інше У місті Нікополь вулицю Кустанайську перейменували на вулицю Михайла Сороки.

Див. також

† Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА † Командири УПА

Примітки

Література Баран Р., Головин Б., Олещук І. Сорока Михайло Михайлович // Бондарук Леся. Михайло Сорока. — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2001. Пам'яті Михайла Сороки // Поступ. — 2000. — № 103 (547), 16 червня. Сорока Михайло // Сорока Михайло // Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / В.В'ятрович (відповідальний редактор), Р.Грицьків, І.Дерев'яний, Р.Забілий, А.Сова, П.Содоль. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2007. — С. 320.

Посилання Легенда Гулага. «Людина Волі» Фільм про Михайла Сороку. Режисер Олександр Рябокрис. ОБ'ЄДНАННЯ (ОУН-ПІВНІЧ). Трагічне кохання Катерини Зарицької та Михайла Сороки // UaModna, 16 червня 2015.