Ві́ктор Ві́кторович Сара́йкін (; , Магнітогорськ, Челябінська область, Російська РФСР) — український актор. Заслужений артист Росії (2004), заслужений артист України (1995), народний артист України (2006). Член Національної спілки кінематографістів України.
Життєпис По закінченні у 1980 році Державного інституту театрального мистецтва імені О. Луначарського (ГІТІС) отримав запрошення у Театр на Малій Бронній, проте, через відсутність московської прописки, затримався там лише на 5 днів. Після цього разом з дружиною переїздить до Києва. На запрошення П. С. Морозенка стає актором Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Через деякий час призваний до лав ЗС СРСР. Військову службу проходив у залізничних військах на будівництві БАМу. По закінченні військової служби повернувся до Театру на лівому березі Дніпра.
На початку 1990-х років з'являється на кіноекранах країни, зігравши ролі у кількох фільмах.
У 1995 році разом з дружиною переходить до Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), актором якого є донині.
Фільмографія
«Останній гейм» — Ігор Балагура «Ха-бі-аси» «Афганець» — Степан «Жінка для всіх» «Для домашнього огнища» «Злочин з багатьма невідомими» «Трамвай удачі» «Кілька любовних історій» Операція «Контракт» «Посмішка звіра» «Як гартувалась сталь» (Китай — Київська кіностудія ім. О. Довженка), «День народження Буржуя», «Слід перевертня» «День народження Буржуя-2» 2006 Таємниця «Святого Патрика» «Ліквідація» — новий водій Гоцмана «Катарсис» «Зачароване кохання» - Семен «Ілюзія страху» «Чужі душі» «Крапля світла» 2013 «Метелики» — Петров, полковник «Слуга народу» «Жар» () «Родичі» «Нитки долі» 2016 «Майор і магія» — мер міста «Субота» — батько Оленки'' «Слуга народу 2» «Невірна»
Також знявся у серіалі про катастрофу на Чорнобильській АЕС «Чорна квітка» (2016).
Примітки
Посилання Сарайкін Віктор Вікторович на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Біографія Віктора Сарайкіна