Миха́йло Семе́нович Свє́тін (при народженні Міша Соломонович ГольцманЗапис про народження 11 грудня 1929 року Міши Соломоновича Гольцмана // Державний архів міста Києва. Ф. Р-1654. Оп. 1. Спр. 657 (Книга реєстрації актів громадянського стану про народження Ленінського ЗАГС міста Києва за 01.01.1930 — 15.04.1930), Арк. 4-4зв., , Київ, УРСР, СРСР — , Гатчина, Росія) — радянський і російський актор. Заслужений артист РРФСР (1987). Народний артист Російської Федерації (1996).

Як розповідав артист у своїх інтерв'ю (наприклад, журналу «Інтерв'ю»), своє справжнє прізвище йому довелося змінити в процесі трудової діяльності в кіно і театрі з незалежних від нього причин; основою псевдоніма послужило ім'я його дочки Світлани. Офіційно змінив паспорт на нове прізвище 1983 року.

Біографія Народився в Києві, був першою дитиною в родині. Батько, Соломон Михайлович Гольцман, працював чорноробом на Київській кінофабриці, мати, Ганна Петрівна, була домогосподинею. До війни сім'я проживала за адресою: вул. Басейна, 3, кв. 37. Закінчив Київське музичне училище.

В 1964—1970 роках працював у Київському театрі музичної комедії.

У 1970-му почав роботу в Малому драматичному театрі в Ленінграді. З 1980 року був актором ленінградського Театру комедії імені Н. П. Акімова.

Кінокар'єра Светіна почалася в 1973 році з ролі у фільмі «Не мине й року». Серед найвідоміших робіт Светіна в кіно — ролі у фільмах «Афоня», «Не може бути!», «Дванадцять стільців», «Чародії» та багатьох інших.

У 1987 році Свєтін був удостоєний звання Заслуженого артиста РРФСР, в 1996 році став Народним артистом Росії. У 2009 році Свєтін отримав орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

Знявся в українських фільмах: «Ні пуху, ні пера» (1974), «Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991), «Золоте курча» (1993, «Зефір у шоколаді» (1994, «Об'єкт Джей» (1995), «День переможених» (2009), «Правдива історія про Червоні вітрила» (2010) та інших.

У серпні 2015 потрапив у лікарню із попереднім діагнозом «інсульт»Радянському актору Свєтіну провели успішну операцію на серці. Помер вранці 30 серпня, в реанімації Гатчинської центральної районної лікарні.

Сім'я Брат - Гольцман Леонід Соломонович (рік народження 1937), український і ізраїльський гобоїст, концертмейстер і музичний педагог. Дружина (з 1959 року) - Броніслава Костянтинівна Проскурніна (рік народження 1941), актриса Санкт-Петербурзького Малого театру. Дочка - Світлана (рік народження 1965), одружена з програмістом, проживає в США (Нью-Джерсі). Онуки - Анна, Олександра.

Фільмографія

«Ні пуху, ні пера» (1974, епіз.) «Не болить голова у дятла» (1974) «Афоня» (1975) «Не може бути!» (1975) «12 стільців» (1976) «Подарунок долі» (1977, епіз.) «Сумка інкасатора» (1977) «Безіменна зірка» (1978) «Напередодні прем'єри» (1978, епіз.) «Скарбничка» (1980, т/ф, 2 а) «Тільки в мюзик-холі» (1980, т/ф) «Жінки жартують серйозно» (1980, вчитель хімії) «Життя і пригоди чотирьох друзів» (1980-1981, т/с) «Будьте моїм чоловіком» (1981) «Інспектор Лосєв» (1982, т/ф, 3 с) «Чародії» (1982, т/ф, 2 а) «Трест, що луснув» (1983, т/ф, 3 а) «Людина з бульвару Капуцинів» (1987, аптекар) «Голий» (1987) «Кримінальний талант» (1988, т/ф, 2 а) «Світла особистість» (1988) «Приватний детектив, або Операція „Кооперація“» (1989, викрадений кооператор) «І чорт з нами» (1991) «Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991, Тіті Ктифф) «Якось в Одесі, або Як виїхати з СРСР» (1991) «Фанданго для мавпочки» (1992) «Сорочка зі стьожкою» (1992, короткометражний) «Дитина до листопада» (1992) «Євреї, будьмо!» (1992) «Золоте курча» (1993, сич) «Тарганячі перегони» (1993, боцман) «Зефір у шоколаді» (1994) «Анекдотіада, або Історія Одеси в анекдотах» (1994) «Об'єкт Джей» (1995, т/ф) «Авантюра» (1995) «Час печалі ще не прийшов» (1995) «День переможених» (2009, сільський лікар) «Правдива історія про Червоні вітрила» (2010)

Примітки

Література Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 678; Симоновская В. Михаил Светин. — М., 1989; Кинословарь. Т. 3. — СПб., 2001. — С. 82—83.