Соловйов Олександр Іванович (, Сулак, Дагестанська АРСР, СРСР — , Москва, Росія) — радянський і російський актор та кінорежисер.
Життєпис
Народився в родині вчителя.
Закінчив Державний інститут театрального мистецтва в Москві (1973, майстерня Андрія Гончарова). Навчався на одному курсі з Ігорем Костолевським і Олександром Фатюшиним.
Після закінчення інституту був запрошений Гончаровим в Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, але через рік молодий актор перейшов в Центральний дитячий театр, де служив до 1986 року.
З 1989 року — актор Театру «Одеон» під керівництвом Є. В. Радомисленського.
Популярність акторові принесли ролі у фільмах «За даними карного розшуку...» (1979), «Адам одружується з Євою» (1980), «Дами запрошують кавалерів» (1980), «Зелений фургон» (1983), «Дитина до листопада» (1992) та ін.
У 1991 році спробував свої сили в якості кінорежисера — поставив кримінальну трагікомедію «По Таганці ходять танки».
Був тричі одружений. Подружжям Соловйова були відомі актриси Людмила Соловйова, Людмила Гнилова та Ірина Печерникова.
Фільмографія «Місто першого кохання» (1970) «Наречена з півночі» (1975, друг Артака) «Таке коротке довге життя» (1975, Жаворонков) «Сонце, знову сонце» (1976, епізод) «Люся» (1977, Юра Лагунін) «Час вибрав нас» (1976—1978, Кузьма) «Москва. Чисті ставки» (1978, фільм-спектакль; Гена) «Ковзани. Спогади про школу» (1979, фільм-спектакль; Вася Петров) «За даними карного розшуку...» (1979, Сергій Бєлов, співробітник МУРу) «Сьогодні та завтра» (1979, Павло Бажутін) «Адам одружується на Єві» (1980, Адам, автослюсар, лівий крайній футбольної команди першої ліги) «Ліс» (1980, Петро) «Дами запрошують кавалерів» (1980, Сергій, блондин з ретро-автомобіля) «Буйний Терек» (1981, Миронов) «Було у батька три сини» (1981, Кирило) «На Гранатових островах» (1981, Едвард Морр) «Місце під сонцем» (1982, к/м) «Слідство ведуть ЗнаТоКі». Справа № 17 «Він десь тут» (1982, Артамонов) «До своїх!..» (1983, Валера Іванов) «Борис Годунов»/ Boris Godunov (1986, Григорій Отреп'єв, Лжедмитрій I; СРСР, Чехословаччина, НДР, Польща) «Шлях до себе» (1986, Олександр) «Клуб жінок» (1987, Андрій) «Розірване коло» (1987, Кльонов) «Випадок в аеропорту» (1987, Шник) «Білі ворони» (1988, Половняк) «Шакали» (1989, Погибко, сержант) «По Таганці ходять танки» (1991, Костянтин) «Ау! Пограбування поїзда» (1991, Жорич) «Арбітр» (1992, найманий вбивця на прізвисько «Арбітр») «Я сама» (1993, Сека Нестеров) — остання роль в кіно
Знявся в українських стрічках: «Еквілібрист» (1976, Юрій Осташенко; Київська кіностудія ім. Довженка) «Зелений фургон» (1983, т/ф, 2 с, Красунчик, колишній футболіст, конокрад; Одеська кіностудія) «Раптовий викид» (1983, Сергій; Київська кіностудія ім. Довженка) «На вістрі меча» (1986, Сашко Ковальчук; Одеська кіностудія) «Дорога в пекло» (1988, 2 с, Арвіс; Київська кіностудія ім. Довженка) «Гу-га» (1989, Іванов; Одеська кіностудія) «І чорт з нами» (1991, Глотов; Одеська кіностудія) «Дитина до листопада» (1992, Володимир Петрович, лікар; Одеська кіностудія) «Гроза над Руссю» (1992) Озвучування: «Новобранці йдуть на війну»/ Les Bidasses s'en vont en guerre (1974, Філ; Франція, Італія, ФРН) «Вам і не снилося…» (1980, Роман Лавочкин — роль Микити Михайловського) «Пропав Петя-півник» (1986, мультфільм) «Міссісіпі в вогні»/ Mississippi Burning (1988, США) «Сивий ведмідь» (1988, мультфільм)
Пам'ять 2005 — «Как уходили кумиры» (документальный телецикл): Александр Соловьев
Примітки
Джерела Фільмографія на kino-teatr.ru