А́нгло-францу́зька уго́да про розпо́діл сфе́р впли́ву 23 гру́дня 1917 — таємний документ головних держав Антанти про розгортання й координацію акцій, спрямованих на протидію німцям і «відновлення порядку» в стратегічно важливих регіонах колишньої Російської імперії, де Париж і Лондон мали серйозні економічні й геополітичні інтереси.
Угоду прискорили Жовтневий переворот 1917 і радянсько-німецьке перемир'я 15 грудня 1917 року. З пропозицією «розмежування Півдня Росії на британську й французьку сфери впливу» виступив Париж. У день підписання угоди 23 грудня в Парижі відбулися переговори на високому рівні. Господарів представляли: прем'єр-міністр Французької республіки Ж. Клемансо; міністр закордонних справ С. Ж. М. Пішон; начальник генштабу Ф. Фош. гостей: військовий міністр Мілнер; міністр блокади й друга особа МЗС Р. Сесіль; начальник військової розвідки Макдоно. Посилаючись на велику французьку військову місію (300 офіцерів) у Яссах і фінансові можливості, Клемансо домагався включення УНР й «прилеглих районів» у французьку зону впливу. Він вважав, що: «Україна є потенційним притулком румунського уряду та його армії»; тут зосереджено величезні запаси продовольства, які не повинні дістатися німцям.
Угода відображала показові зміни політики Антанти в «російському питанні». Лондон і Париж наприкінці 1917 — початку 1918 року понад усе прагнули не допустити виходу Росії з війни, а тому, обговорюючи власні дії з реалізації угоди і відзначаючи слабкість уряду Радянської Росії — Раднаркому та уряду Української Народної Республіки, вони, однак, домовилися підтримувати з останніми неофіційні стосунки, сподіваючись використати їх для утримання найважливіших флангів Східного фронту.
Текст угоди був досить загальним. Він передбачав розподіл «зон операцій» (стаття 1) і «сфер впливу» (стаття 3). Франції відводилися Молдовська Демократична Республіка, УНР, Крим; Великій Британії — «козачі й кавказькі території», Демократична Республіка Вірменія, Грузинська Демократична Республіка, Курдистан.
За статтею 2 Франція виділяла 100 мільйонів франків кредиту для Добровольчої армії генерала М. Алексєєва, діючи на Дону разом з Великою Британією. Створювався центр міжсоюзницький орган для фінансування сил, що підтримували Антанту.
Література Documents on British Foreign Policy 1919—1939. First Series, v. III, 1919. London, 1949 Kettle M. The Allies and the Russian Collapse. March 1917 — March 1918. London, 1981
Джерела Р. Г. Симоненко. Англо-французька угода про розподіл сфер впливу 23 грудня 1917 / Енциклопедія історії України: Т. 1: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.