Ростислав Петрович Плахов-Модестов (, с. Косарі, Кам'янський район, Черкаська область, УРСР — , Київ, УкраїнаНаціональна спілка кінематографістів України — Пішов із життя Ростислав Плахов-Модестов ()) — радянський, український кінорежисер і сценарист. Кавалер ордена «Знак Пошани». Заслужений діяч мистецтв України (2001).
Життєпис Народився 1939 р. в с. Косарі Черкаської обл. в родині вчителів.
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1961).
З 1961 р. працював на Київській кіностудії науково-популярних фільмів.
Був членом Національної Спілки кінематографістів України.
Помер 22 березня 2017 року в Києві. Похований разом із сином та дружиною на Байковому кладовищі.
Родовід
Мати, Модестова Наталя Олександрівна (7.XI.1912, с. Косарь Чигиринського повіту Київської губернії, нині с. Косарі Кам'янського району Черкаської області — 27.II.1994, Київ) — українська літературознавиця, у 1945—1977 доцент кафедри зарубіжної літератури КДУ ім. Шевченка). Досліджувала течію романтизму, творчість Лопе де Вега, Вільяма Шекспіра, Віктора Гюго.Модестова Наталя Олександрівна, на стор. 168 // Григорій Семенюк, Галина Александрова, Богдана Сахно, Мар'яна Кошарська. Некрополь філологів — викладачів Київського Свято-Володимирового та Шевченкового університету. Біографічний довідник. Київ, Логос, 2018. — 291 с. Автор книги «Данте Алігієрі» (1965). Дід, Олександр Модестов, з 1912 року завідувач лікарні села Косарь, розміщеній у палаці, яку поміщик Володимир Ростішевський продав Чигиринському земству. Лікарня, завдяки зусиллям Модестова, була оснащена найсучаснішою на той час медичною технікою. Одне з небагатьох дворянських помешкань на Черкащині, яке уціліло від знищення під час революції. Зараз маєток знаходиться на вулиці Модестова.Палац РостішевськогоМаєток поміщика Володимира Ростішевського // 7 чудес Черкащини — Кам'янка — місто на скелястих берегах ТясминуСвоя хата тепліша, ніж чужий палац
Фільмографія Створив стрічки: «Шляхові датчики для підземного транспорту» (1966) «Машина вчиться керувати» (1967) «Біотоки наказують» (1970, Медаль ВДНГ) «Твір на вільну тему», «Промінь, зв'язаний у вузол» (1972, Перша премія на Всесоюзному кінофестивалі в Алма-Аті, 1973) «Виходжу на сонце» (1975, Бронзова медаль і диплом ВДНГ) «Архітектура і природа», «Життєва лінія» (1973, Спеціальний приз і Спеціальний диплом на Всесоюзному кінофествалі про робітничий клас у Тольятті, 1974) «Хочу бути» (1975) «Діалектика якості» (1977, Головний приз на республіканському кінофестивалі «Людина праці на екрані» м. Кременчук, 1978) «Жива земля» (1979, Спеціальний приз Всеросійського конкурсу документальних і науково-популярних фільмів про охорону природи та раціональне використання її ресурсів. Воронеж, 1981) «Дорогою істини» (1980) «Такий важкий колос» (1981) «Служу Батьківщині» (1982) «Філософія і політика» (1983) «Скіфи (свідчення і версії)» (1987) «Моя Батьківщина Крим» (1990) «Скіфи (Тіні забутих богів)» (1991, автор сценарію і режисер) «Чесність з собою (Історія України очима В. Винниченка)» (1992, автор сценарію і режисер) «Скіфські Гери» (1995, автор сценарію і режисер) «Оксана Петрусенко» (1996, з циклу «Обрані часом», режисер (у співавт. з О. Фроловим) і автор сценарію) та ін.; Автор сценарію і режисер ряду кінострічок із документального циклу 1993 року «Невідома Україна. Нариси нашої історії»: «Фільм 2. Як пізнавати історію?» «Фільм 8. Переможці непереможених» «Фільм 9. Зустріч світів» «Фільм 12. Тут переходили народи» автор сценарію (у співавт. з Г. Чміль) і режисер фільмів: «Витоки. Повість минулих літ» (2001) «Ще як були козаками. У колі першім» (2003) та «Загублений рай»Катерина Константинова. «Микола Васильович: знайдений рай» («Дзеркало тижня» № 11, 28.03.2009) (2008, до 200-річчя М. Гоголя) «Підніми мені вії» (2013, автор сценарію і режисер)
Примітки
Література Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 124.
Джерела Національна спілка кінематографістів України — Ростислав Плахов-Модестов