Галина Олександрівна Польських (* 27 листопада 1939, Москва, РРФСР) — радянська та російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1969). Лауреатка Державної премії РРФСР ім. братів Васильєвих (1978). Народна артистка РРФСР (1979). Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1999, за великий внесок у розвиток кіномистецтва).

У 2016 році брала участь у зйомках телевізійного фільму «Моя улюблена свекруха» (ремейк фільму «За сімейними обставинами») в окупованому РФ Криму (м. Євпаторія)Мне нравится работать в этом городе, — Галина Польских о Евпатории (18.04.2016). Фігурантка бази даних центру «Миротворець»Центр «Миротворець»: Польських Галина Олександрівна.

Життєпис Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1964, майстерня С. Герасимова, Т. Макарової).

З 1964 р. — акторка Театру-студії кіноактора.

Будучи студенткою, дебютувала в кінематографі (у 1959 і 1962 рр.) в епізодичних ролях. Популярність молодій актрисі принесли головні ролі в кінофільмах «Дикий собака дінго» (1962, Таня; реж. Ю. Карасик) і «Журналіст» (1967, Шура Окайомова; реж. С. Герасимова). Обидві картини удостоєні ряду нагород вітчизняних і міжнародних кінофестивалів.

Грала в кінокартинах: «Я простую Москвою» (Альона), «Фронт без флангів» і «Фронт за лінією фронту» (Зіна. Державна премія РРФСР, 1978), «За сімейними обставинами» (1977), «Суєта суєт» (1979, Марина Петрівна), «Батьки і діди» (1982), «Білі Роси» (1983, Маруся), «Парк» (1983, Матіс) та ін.

Знялась в фільмах українських кіностудій: «Вірність» (1965, Зоя), «Назад дороги немає» (1970, 3 с., Галя), «Ринг» (1973, Наталка), «Незакінчений урок» (1980), «Гонки по вертикалі» (1982, т/ф, 3 а), «Розсмішіть клоуна» (1984), «Вище Радуги» (1986, т/ф), «Світла особистість» (1989), «Не підганяй кохання» (2008).

Працювала на озвучуванні ряду кінокартин («Молоді» (1971), «Оксамитовий сезон» тощо).

Зіграла в фільмах і серіалах близько 150 різнопланових ролей — від лірико-драматичних до характерних і комедійних. Одна з найпопулярніших акторок радянського кінематографу.

Вибіркова фільмографія

«Білі ночі» — епізод «Сходи» (1962, к/м, Олена) «Дикий собака дінго» (1962, Таня Сабанєева) «Я крокую по Москві» (1963, Олена, продавчиня ДУМу у відділі грамплатівок) «Жили-були старий зі старою» (1964, Галя, сусідка Валентина) «Вірність» (1965, Зоя; Одеська кіностудія, реж. Петро Тодоровський) «Очікування» (1966, к/м, Таїсія Коричева, листоноша) «Балада про комісара» (1967, Анна Черкасова) «Журналіст» (1967, Шура Окайомова, формувальниця на заводі; реж. Сергій Герасимов) «Мені було дев'ятнадцять»/Ich war neunzehn (1967, НДР; радянська дівчина, військова регулювальниця) «Знаки на дорозі»/(Znaki na drodze (1969, Ядвига; Польща) «Назад дороги немає» (1970, 3 с., Галя; к/ст. ім. Олександра Довженка) «Тримайся за хмари» (1971, Маруся; СРСР—Угорщина) «Ринг» (1973, Наташа, дружина Ісаєва; Одеська кіностудія) «Дволикий Янус»/Januskopf (1972, Валя Сладкова; НДР) «Тіні зникають опівдні» (1972, т/с, Клавдія Морозова) «Шукаю мою долю» (1974, Надія Іванівна, вчителька) «Автомобіль, скрипка і собака Клякса» (1974, мати Ані; реж. Ролан Биков) «Фронт без флангів» (1974, Зіна, медсестра) «Мій будинок — театр» (1975) «Коли настає вересень» (1975, Настасья Василівна, двірниця) «Дні хірурга Мишкина» (1976, Галина Степанівна) «Додумався, вітаю!» (1976, Людмила Леонідівна Чернова, мати Юрія) «За сімейними обставинами» (1977, Галина Аркадіївна, мати Ліди і теща Ігоря; реж. Олексій Коренєв) «Портрет з дощем» (1977, Клавдія Шишкіна) «Фронт за лінією фронту» (1977, Зіна, медсестра) «Суєта суєт» (1979, Марина Петрівна; реж. Алла Сурикова) «По сірники» (1980, Кайса Кархутар; СРСР—Фінляндія, реж. Леонід Гайдай, Рісто Орко) «Нічна подія» (1980, Галина Семенівна Укладова, вона ж Лідія Василівна Плетньова, злочинниця-рецидивістка) «Приватна особа» (1980, Ніна Опанасівна Петрова) «Коней на переправі не міняють» (1980, Таня, дружина Серафима Мячкіна) «Незакінчений урок» (1980, Катерина Миколаївна Малькова; Одеська кіностудія) «Відставної кози барабанщик» (1981, Лариса Чупрун, дружина Гаврила) «Чесний, розумний, неодружений...» (1981, Анна Дольникова; реж. Олексій Коренєв) «Брелок з секретом» (1981, Олімпія Петрівна) «Гонки по вертикалі» (1982, Зося, подруга «Батона»; к/ст. ім. Олександра Довженка) «Побачення з молодістю» (1982, Зінаїда, лікарка) «Несподівано-негадано» (1982) «Батьки і діди» (1982, Людмила Олександрівна Лукова (мама Люся), дружина Павла) «Нас вінчали не в церкві» (1982, матінка, дружина отця Василя, мати Лариси) «Білі Роси» (1983, Маруся, дружина Василя Ходаса) «Вітя Глушаков — друг апачів» (1983, Клавдія Матвіївна Скворцова, мати Ніни) «Парк» (1983, Матісс) «Розсмішіть клоуна» (1984, Галя; к/ст. ім. Олександра Довженка) «Мій обранець» (1984, Віра Михайлівна Кабакова, директор заводу; реж. О. Коренєв) «Пісочний годинник» (1984, Надя) «Змієлов» (1985, Ніна, сестра Павла Шорохова) «Недільний тато» (1985, Зоя Олександрова) «Вище за Радугу» (1986, Олександра Іллівна, старша тренерка юнацької збірної зі стрибків у висоту; Одеська кіностудія, реж. Г. Юнгвальд-Хилькевич) «Ми ваші діти» (1987, Олександра Іванівна Демидова, директор ПТУ) «Розірване коло» (1987, Лідія Василівна, неофіційна дружина Львова) «Акселератка» (1987, Ірина Красновязова) «Під знаком Червоного Хреста» (1987, Тетяна Василівна) «Друг» (1987, Елеонора Францівна, директор хімчистки, начальниця «Колюна») «Нехай я помру, господи...» (1988, Клавдія Іванівна, вихователька дитячого будинку) «Людина з бульвару Капуцинів» (1988, Меґґі Томсон; реж. Алла Сурикова) «Світла особистість» (1989, Пташнікова; Одеська кіностудія) «Світ в іншому вимірі» (1989, Таміла Олександрівна, директор дитбудинку) «Мордочка» (1990, мати Гени) «Метелики» (1991, мати; СРСР—Польща) «Похорон на другому поверсі» (1991, мати капітана Бугрова) «Білі ночі» (1992, Тітонька Насті) «Плащаниця Олександра Невського» (1992, Ольга Андріївна, потерпіла) «Три серпневі дні»/Three Days in August (1992, Росія—США) «Великий капкан, або Соло для кішки при повному Місяці» (1992, суддя) «Бути закоханим» (1992, Світлана Миколаївна) «Наречена з Парижа» (1992, Віра, мати Володі) «Аляска Кід» (1993, т.с, Еллі Кинкейд; Росія—ФРН—Польща)) «Американський дідусь» (1993, Маргарита Семенівна Костильова) «По сліду телеграфу»/La Piste du télégraphe (1993, Франція) «Петербурзькі таємниці» (1994—1998, т/с, Ельза Францівна, акушерка) «Любити по-російськи» (1995, Катерина Іванівна) «Любити по-російськи 2» (1996, Катерина Іванівна, дружина Валер'яна Мухіна) «Жінок ображати не рекомендується» (1999, Настя) «Любити по-російськи-3: Губернатор» (1999) «Знову треба жити» (1999, Тетяна, тітка Ольги) «Ультиматум» (1999, Зінаїда Іванівна, медсестра кардіологічного відділення) «Кордон. Тайговий роман» (2000, т/с, Марія, дружина полковника Борзова) «Афінські вечори» (2000, Людмила) «Розв'язка петербурзьких таємниць» (1999—2001, т/с, Ельза Францівна, акушерка) «Моя прекрасна нянька» (2004, т/с, Єлизавета, мати Максима Вікторовича Шаталіна) «Російське» (2004, лікарка Ніна Павлівна) «Доктор Живаго» (2005, т/с, Серафима (черниця), Катерина (бібліотекарка) і Поліна Мікуліцини, сестри-близнюки; реж. Олександр Прошкін) «Ідеальна дружина» (2007, мати Вікторії) «Не підганяй кохання» (2008, мати Каті; Україна) «Я знаю, як стати щасливим» (2008) «Чудотворець» (2014, серіал) та ін.

Примітки

Література Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.ЗЗО; Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.605; Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.471-472. Яцко В. Искусство четвёртой степени

Посилання Фільмографія на kino-teatr.ru