Гіппократ Хіоський (, ; друга половина V століття до н. е.) — давньогрецький математик і астроном.
Гіппократ народився на острові Хіос. У молодості намагався займатися торгівлею, але не знайшов себе у цьому занятті. Перебрався до Афін, де й став уславленим математиком.
Основна наукова заслуга Гіппократа — укладання першого повного зводу геометричних знань. Він назвав його Начала, заснувавши тим самим традицію, якій після нього слідували багато вчених — Евклід та ін. Ця традиція стосовно назви основоположних праць збереглася й до сьогодні. Ван дер Варден вважає, що гіппократові Начала включали I–IV книг Начал Евкліда.
Декілька уривків з праць Гіппократа Хіоського дійшли до нас у коментарях Симплікія (VI ст. н. е.) до Арістотеля. Тут досліджуються так звані гіппократові серпки — серпоподібні фігури, обмежені двома дугами кіл. За їхньою допомогою Гіппократ намагався вирішити проблему квадратури круга. Він знайшов три види таких серпків, для яких можна побудувати рівновеликий квадрат, але вирішити задачу у загальному вигляді йому не вдалося. У XIX ст. було доведено, що за допомогою циркуля і лінійки квадрувати круг неможливо.
Гіппократ займався й іншою відомою задачею древності — подвоєння куба. Він звів її до задачі на вставку між двома даними відрізками двох середніх у неперервній пропорції.
Збереглися і міркування Гіппократа про природу Чумацького шляху та комет. Він був близький до того, щоб вважати їх оптичними ілюзіями.
Література та джерела
Юшкевич Адольф-Андрей Павлович История математики Кольман Э. История математики в древности, М., 1961, с. 103-05. Манин Ю. И. «О разрешимости задач на построение с помощью циркуля и линейки». Энциклопедия элементарной математики, Книга IV (геометрия) . М.: Физматгиз, 1963. Прасолов В. В. Три классические задачи на построение. Удвоение куба, трисекция угла, квадратура круга. М.: Наука, 1992. Фрагменты ранних греческих философов. Часть 1: От эпических космогоний до возникновения атомистики, Изд. А. В. Лебедев. М.: Наука, 1989, с. 429–431. Bulmer-Thomas I. «Hippocrates of Chios». // Dictionary of Scientific Biography, 18 Vol., NY, 1970–1990, pp. 410–418.