Спа́со-Преображе́нський собо́р у Чернігові, або Спас Чернігівський — пам'ятка архітектури Русі XI століття, яка була закладена у 1030-х роках чернігівським князем Мстиславом Володимировичем, а після його смерті собор добудував його племінник — Святослав Ярославич, після чого собор став головним храмом Чернігівського князівства. Упродовж середньовіччя Спас Чернігівський використовувався як князівська усипальниця. На сьогоднішній день, Спас Чернігівський разом з Софією Київською, є найдавнішим собором України.

Історія Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році, почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва в Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства, у якому правив Мстислав, починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще коли був князем у Тмуторокані, 1022 року Мстислав побудував Богородичну церкву, можливо, взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 року археолог Борис Рибаков дослідив залишки кам'яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурними характеристиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це й була та сама Богородична церква, адже інших кам'яних споруд знайдено не було.

Будівництво собору Спас Чернігівський було закладено чернігівським князем Мстислав Хоробрий у першій половині 1030-х років у центрі Чернігівського дитинця. Собор мав стати головним храмом князівського двору. За даними «Повісті минулих літ», в 1036 році, Мстислава, фундатора собору, було поховано в північно-східній прибудові Спаса (не збережена до нашого часу).

Літописна звістка про смерть Мстислава є одним із найважливіших писемних свідчень про початок будівництва собору. У ній зазначено, що за життя князя стіни храму були зведені «на висоту вершника», який стояв на коні з піднятою рукою (приблизно 4). Це свідчить, що на 1036 рік спорудження собору ще не було завершене.

Після смерті Мстислава будівництво продовжили за князя Святослава Ярославича, який став чернігівським князем. Собор було завершено не пізніше середини XI століття.

Собор у середньовічному Чернігові Спас Чернігівський був розташований у центрі князівського двору Чернігова та належав до найважливіших споруд дитинця. У XI—XIII століттях Чернігів був одним із провідних політичних центрів Русі, а Спаський собор — однією з головних монументальних споруд князівського Чернігова.

Від часу заснування Чернігівської єпархії собор був її кафедральним храмом і зберігав цей статус до 1919 року.

Під час монгольського завоювання Чернігова 1239 року собор зазнав руйнувань. Подальші перебудови та ремонти суттєво змінили його зовнішній вигляд, однак основний об'єм давньої споруди зберігся.

Князівські поховання Від часу заснування Спаса Чернігівського собору з південного та північного боків були прибудовані каплиці-усипальні, де проводилися поховання князів Чернігівської династії.Першим тут був похований у північно-східній каплиці його засновник — князь Мстислав Володимирович, який помер 1036 року.

Також у соборі був похований Святослав Ярославич — південно-східна каплиця, та його нащадки:

Олег Святославич — південно-західна прибудова; Гліб Святославич — за Спасом.

Архітектура У плані — прямокутник, поділений двома рядами опорних стовпів на три нави, завершені на сході трьома півкруглими апсидами, з 5-ма банями. Об'ємно-просторова композиція собору надавала йому оригінальну форму піраміди. Архітектурні форми собору спокійні та урочисті. Центральні частини фасадів високо здіймаються над боковими та просторово виділяється архітектурний хрест. Площини фасадів стримано членуються пілястрами, які в другому ярусі мають складний профіль. Фасади прикрашено численними орнаментами з цегли. Тут і своєрідні «віяла», і шахові візерунки, і хрести, і «сонечка». Середню частину західного фасаду членує великий пояс меандру. Особливо багато прикрашені візерунками та орнаментами з цегли центральний барабан та башта.

Всередині собору бокові відгалуження просторового хреста відокремлені від підкупольного простору трифоріями, що спираються знизу на мармурові колони. Мармурові колони поставлені на профільовані бази і завершуються стилізованими іонічними капітелями з рослинним орнаментом. Подібні капітелі відомі в Херсонесі, в ряді візантійських споруд.

На жаль, нині невідомо про те, наскільки Спаський собор наслідував архітектуру Десятинної церкви. Невідомо також, яким за задумом Мстислава Володимировича мав бути храм. Будівництво собору після його смерті було на певний час припинене, оскільки на бокових фасадах видно, що після другого поверху мурування має дещо інший характер. Не виключена можливість того, що мармурові колони, які можна побачити всередині храму були також і в Десятинній церкві, а також під головними стовпами у церквах Тмуторокані та Івана Предтечі в Керчі. Цікаво те, що цей характерний для візантійського будівництва 10-11 ст. елемент в давньоруській архітектурі більше не повторюється. Крім візантійських столичних константинопольських споруд складний тип хрестовокупольної системи зустрічається в храмах 10 ст. в Болгарії та Абхазії. Певними аналогіями Спасо-Преображенського собору за планом є деякі будови Константинополя.

Перебудови і реставраційні заходи Перша капітальна реставрація була проведена за ініціативи чернігівського єпископа Лазаря Барановича у 60-і роки XVII ст. Окрім відновлювальних робіт велись і перебудови. Так, доведену до аварійного стану, хрещальню знесли, а замість неї прибудували праву башту. Замість напівсферичних куполів на обох баштах встановили шпилі, які до сьогодні є характерною особливістю собору.

1795-98 ніжинськими майстрами С. Волощенком та С. Білопольським за проектом архітектора Івана Яснигіна було виготовлено розкішний іконостас. Іконостасні роботи виконувалися борзнянським священиком Тимофієм Мізком. Іконостас також був декілька разів перероблений. На місце усипальниць добудовано тамбури з бароковими декоративними фронтонами, збудовано бокові закомари: надбудовано північну і добудовано південну (на місце хрещальні) башти, завершені високими шпилями.

1814 р. за ініціативою єпископа Михаїла Десницького складено проект розпису інтер'єру храму, який так і не був реалізований. Натомість у життя був втілений спрощений проект єпископа, який виконав художник Я. Юринов з помічниками. Тоді, через недбалість майстрів, було частково замальовано фрески 11 століття. Після цього стінопис ще кілька разів поновлювався.

1818 р. за проектом архітектора Антона Карташевського біля західного, північного та південного порталів було зведено просторі тамбури, а в кінці 19 ст. позолочено верхи. Після таких змін собор фактично і набув сучасного вигляду.

Попри численні перебудови, у соборі збереглися окремі елементи давнього оздоблення: різьблені шиферні парапети хорів, фрагменти фресок XI століття (серед інших зображення святої Теклі, що зберігалося в музеї, втрачено у 1941). Частина давнього мозаїчного та інкрустованого покриття підлоги згодом була перекрита керамічною плиткою.

Дослідження Архітектурно-археологічні дослідження Спасо-Преображенського собору проводили Микола Макаренко, Іполит Моргилевський, Володимир Євфимовський.

Важливий етап у науковому вивченні Спаса Чернігівського розпочався у 1923 році, коли архітектор і мистецтвознавець Микола Макаренко та архітектор Іполит Моргилевський провели комплексні архітектурно-археологічні дослідження пам'ятки. Результати цих робіт були опубліковані М. Макаренком у праці «Чернігівський Спас: Археологічні досліди 1923 р.».

Під час досліджень було обстежено архітектуру храму, його давні конструкції та прилеглі частини. М. Макаренко виявив залишки давніх прибудов, зокрема хрещальні та двох каллиць. Дослідник також звернув увагу на особливості первісної архітектури пам'ятки та її перебудови у наступні століття.

Особливе значення мало відкриття фрагментів давньоруського фрескового живопису XI століття. Під час дослідження первісного мурування хорів було виявлено фрагмент давнього тиньку із зображенням постаті Святої Теклі. Відкриття стало одним із перших безпосередніх свідчень існування первісного монументального живопису Спаського собору.

Новий масштабний етап досліджень розпочався у 1960-х роках. У 1966—1969 роках архітектор-реставратор Микола Холостенко за участю архітекторки Маріоніли Говденко здійснив комплексні архітектурно-археологічні дослідження собору, які продовжувалися в наступні роки в межах реставраційних робіт. Саме ці дослідження дали змогу детальніше вивчити конструктивні та художні особливості пам'ятки.

М. Холостенко виявив елементи первісного інтер'єру XI століття. Було відкрито фрагменти давньої підлоги, виконаної з різьблених шиферних плит, а також частини шиферного омфалію. Дослідники виявили й інші елементи давнього оздоблення — парапети хорів, фрагмент біломармурової колони, залишки фрескового живопису та давні конструкції склепінь у нартексі.

Дослідження М. Холостенка також дозволили уточнити особливості архітектурної структури собору. Зокрема, були відкриті залишки давніх конструкцій над хорами та елементи первісного перекриття, що допомогли відтворити особливості вигляду храму XI століття. У ході комплексного вивчення пам'ятки було обґрунтовано існування різних етапів її будівництва та формування окремих частин собору.

Сучасний стан

До листопада 2023 року богослужіння в храмі відправляли представник УПЦ московського патріархатуСпасо-Преображенський собор  — ThisIsUkraine.org Після припинення користування собором релігійною громадою, спільними зусиллями співробітників  заповідника та благодійників було проведено комплекс робіт із очищення пам'ятки: з інтер'єру прибрано забруднення та кіптяву, а також розпочато очищення фрагментів настінного живопису. Проведення цих робіт було необхідним для подальшого збереження архітектури та олійного живопису XIX ст.

2024 року Спасо-Преображенський собор знову відкрили для відвідувачів. Відтоді собор функціонує як музейний об'єкт Національного заповідника «Чернігів стародавній»У Чернігові почала працювати комісія МКІП, яка за результатами інвентаризації визначає заходи для збереження культурної спадщини. 06.10.2023Держава повернула з тривалого тимчасового користування 18 об'єктів Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». 14.11.2023, 15:59Державі повернули 18 об'єктів заповідника «Чернігів стародавній». Серед них — собори, якими користувалася УПЦ МП. // Автор: Ярослав Герасименко. 15.11.2023, 00:19.

У грудні 2023 року Комітет ЮНЕСКО із захисту культурної спадщини затвердив рішення внести чергові п'ять об'єктів культурної спадщини України до Міжнародного переліку культурних цінностей, які перебувають під тимчасовим посиленим захистом. Серед них є Спасо-Преображенський соборЩе 5 об'єктів культурної спадщини України внесено до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом.

Фестиваль «На Спас до Спаса Чернігівського»

Одним із напрямів сучасної діяльності Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» є проведення культурно-мистецького заходу «На Спас до Спаса Чернігівського». Фестиваль уперше відбувся 6 серпня 2024 року на території Спаса Чернігівського та був започаткований як щорічний захід, спрямований на популяризацію історичної та культурної спадщини Чернігова.