Петро́ Якович Стебе́льський (27 липня 1857, Немирів, Жовківський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія — 24 вересня 1923, Львів, Львівське воєводство, Республіка Польща) — український правник, один із провідних представників галицької юридичної науки кінця ХІХ — початку ХХ століття. Професор карного права Львівського університету (з 1892). Дійсний член НТШ. Дядько художниці Олени Кульчицької. Петро Стебельський відіграв помітну роль у становленні української правничої освіти та формуванні національної юридичної термінології. Його наукова й викладацька діяльність була тісно пов’язана з розвитком українського академічного середовища в умовах Австро-Угорської монархії. Брат Володимира Стебельського.

Походив із родини державного службовця, що відрізняло його від значної частини української інтелігенції того часу, яка здебільшого формувалася у духовному середовищі. Освіту здобув у гімназіях Галичини та на правничому факультеті Львівського університету, де рано долучився до громадського життя студентства і зазнав впливу провідних українських науковців свого часу. Подальше навчання і наукове становлення продовжив у Кракові, де здобув ступінь доктора права.

У своїй професійній діяльності Стебельський поєднував викладання, наукову роботу та активну громадську позицію. Він став автором перших україномовних курсів із кримінального права, коментатором австрійського кримінально-процесуального законодавства та одним із організаторів розвитку української правничої науки в Галичині. Значну увагу приділяв підтримці студентства та ідеї створення українського університету у Львові, що зробило його однією з ключових постатей українського академічного руху того часу.

Життжпис

Походження Народився в родині державного службовця у Немирові на Львівщині. На відміну від більшості представників української інтелігенції другої половини ХІХ століття, які походили зі священничих родин, належав до світської інтелігенції. Навчався в гімназіях Самбора, Коломиї та Станіславова, яку закінчив 1874 року. У 1874–1878 роках студіював право у Львівському університеті. Під час навчання брав активну участь у громадському житті українського студентства. Значний вплив на формування його наукових і національних поглядів мав професор Олександр Огоновський, перший викладач права у Львівському університеті, який читав лекції українською мовою.

Кар'єра 1879 року здобув ступінь доктора права у Краківському університеті. Після завершення навчання працював у судових установах Львова та Коломиї. У 1885 році пройшов габілітацію з кримінального права і процесу, а в листопаді 1888 року був затверджений приватним доцентом Львівського університету. Від 1892 року — надзвичайний професор, згодом — звичайний професор кримінального права і кримінального процесу.

Наукова діяльність Стебельського була пов’язана з розвитком української юридичної науки та освіти. Він підготував один із перших українськомовних курсів кримінального права — «Австрійське карне право», який неодноразово перевидавався студентським «Кружком правників». Вагоме значення мав також його коментар до австрійського кримінально-процесуального кодексу, виданий українською та польською мовами. Учений активно працював над виробленням української правничої термінології та очолював комісію з перекладу австрійського кримінального й кримінально-процесуального законодавства. 1897 року видав і доповнив відповідно до чинного законодавства двотомний підручник цивільного права свого вчителя Олександра Огоновського. Був одним із провідних українських правознавців Галичини кінця ХІХ — початку ХХ століття.

З 1899 року — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Підтримував український національний рух у сфері освіти та науки, виступав за створення українського університету у Львові. У березні 1907 року разом з іншими українськими професорами Львівського університету підписав заяву про необхідність заснування окремого українського університету.Помер 24 вересня 1923 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 72).

Оцінки діяльності Сучасники відзначали Петра Стебелького як талановитого науковця й педагога, який опікувався українським студентством. За словами його учня Степана Біляка, важко було знайти українського студента-правника, який не користувався б його підтримкою та допомогою.

Високу оцінку діяльності Петра Стебельського подає правник Степан Біляк як сучасник, його учень і представник правничого середовища Галичини. Він розглядає Стебельського як провідного українського правника свого часу, який відіграв визначальну роль у становленні кримінально-правової науки в Україні. На думку Біляка, Стебельський був першим системним організатором української юридичної освіти у Львівському університеті, а також ученим, який заклав основи української правничої термінології та навчальної літератури з кримінального права і процесу. Його наукові праці та викладацька діяльність оцінюються як такі, що мали безпосередній вплив на формування поколінь українських правників. Окремо Біляк підкреслює його високі педагогічні якості та глибоку відданість студентству, вважаючи його наставником української молоді та однією з ключових постатей у розвитку українського академічного життя в Галичині.

Історик Андрусяк оцінює Петра Стебельського як одну з найвизначніших постатей української правничої науки кінця ХІХ — початку ХХ століття та фактичного основоположника української кримінально-правової науки. На його думку, саме Стебельський став першим звичайним професором кримінального права Львівського університету з українською мовою викладання, а також автором перших україномовних підручників і наукових праць із кримінального права та кримінального процесу. Дослідник наголошує, що діяльність ученого заклала підвалини розвитку української кримінально-правової думки та національної юридичної освіти. Особливу заслугу Петра Стебельського Андрусяк вбачає у розвитку української правничої термінології, створенні україномовної навчальної літератури для студентів-правників та науковому опрацюванні проблем кримінального права, кримінального процесу і кримінології. Він відзначає, що праці Стебельського мали вагоме значення не лише для академічного середовища, а й для практичної юриспруденції, зокрема завдяки його коментарю до австрійського кримінально-процесуального кодексу, який здобув популярність серед студентів і правників.

Андрусяк також підкреслює роль Стебельського як педагога й наставника української молоді. Науковець звертає увагу на свідчення його учнів про батьківську турботу професора щодо студентів та його активну підтримку боротьби за створення українського університету у Львові. Загалом дослідник характеризує Петра Стебельського як видатного українського вченого-правника, чия наукова та освітня діяльність справила визначальний вплив на становлення української юридичної науки і зберігає свою актуальність донині.

Примітки

Література

Посилання Стебельський //