Ю́рій Семе́нович Стефанчу́к (17 січня 1908, Роток — 10 жовтня 1995, Львів) — український художник театру; член Спілки радянських художників України з 1945 року.
Біографія Народився року в селі Роток (нині мікрорайон міста Білої Церкви Київської області, Україна). Протягом 1920—1925 років студіював рисунок у І. Міщенка у Білій Церкві та у 1923—1925 роках — театрально-декораційне мистецтво у Валентина Шкляєва у театральній майстерні Мистецького об'єднання «Березіль». У 1925—1928 роках працював гравером у Білоцерківській літодрукарні тресту «Держдрук». З 1928 по 1931 рік начався у Київському інституті пролетарської мистецької культури у Федора Кричевського, Фотія Красицького,Василя Касіяна, Іларіона Плещинського.
У 1931—1932 роках працював художником-постановником у Театрі музичної комедії Донбасу; з 1933 по 1963 рік — художником-постановником у Українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької (з 1954 року — головний художник). Брав участь у гастролях театру в Ризі у 1948, 1951 роках, Москві у 1951 році. У 1964—1978 роках — головний художник Театру юного глядача імені Максима Горького у Львові. Член КПРС з 1964 року. Нагороджений орденом «Знак Пошани».
Мешкав у Львові в будинку на вулиці Лісній, № 16, квартира № 8. Помер у Львові 10 жовтня 1995 року. Похований у Львові на полі № 80 Личаківського цвинтаря. У 2007 році на могилі встановлено пам'ятник виконаний скульптором Олесем Дзиндрою.
Творчість Працював у галузі театрально-декораційного мистецтва. Оформив вистави:
«Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського (1931, Театр музичної комедії Донбасу); «Життя кличе» Володимира Білль-Білоцерковського (1934); «Наталка Полтавка» Івана Котляревського (1936); «Підеш — не вернешся» Івана Кочерги (1936); «Безталанна» (1939), «Мартин Боруля» (1944) та «Сава Чалий» (1957) Івана Карпенка-Карого; «Лісова пісня» Лесі Українки (1939); «Маруся Богуславка» Михайла Старицького (1942); «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка (1944); «На перші гулі» Степана Васильченка (1944); «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука (1952); «Лимерівна» Панаса Мирного (1953); «Сон князя Святослава» Івана Франка (1953); «Гамлет» Вільяма Шекспіра (1957); «Фабричне дівчисько» Олександра Володіна (1966); «Човен хитається» Ярослава Галана (1967, Дрогобицький музично-драматичний театр); «Людов на світанні» Ярослава Галана (1971, Мукачівський російський драматичний театр). </div> За мотивами творів Тараса Шевченка виконав декорації до: опери «Катерина» Миколи Аркаса (1933, Театр музичної комедії Донбасу, інсценізація Віктора Довбищенка); вистав: «Гайдамаки» (1939, інсценізація Василя Харченка); «Назар Стодоля» Тараса Шевченка (1942, інсценізація Віктора Івченка); «Невольник» Марка Кропивницького (1961). Як художник-декоратор оформив постановки п'єс про життя і творчість Тараса Шевченка, зокрема: «Тарас Шевченко» Юрія Костюка (1945, інсценізація В. Скляренка; Львівський театр юного глядача імені Максима Горького); «Петербурзькі ночі» Василя Малакова і Д. Шкневського (1950, Український драматичний театр імені Марії Заньковецької); «І на волі — в'язень...» М. Михася (1964, Львівський театр юного глядача імені Максима Горького). Автор портрета Тараса Шевченка (туш, 1961) та ескізу «Лілея» (акварель, 1946), виконаного до обкладинки лібрето. Портрет експонувався у 1965 році на персональній виставці художника у Львові, ескіз — на виставці у 1983 році.
Брав участь у Виставці театральних художників СРСР у Москві у 1954 році, всеукраїнських виставках театральних художників Української РСР у Києві у 1960, 1968, 1977 роках. Персональні виставки відбулися у Львові у 1963, 1972, 1978, 1983 роках.
Література Стефанчук Юрій Семенович // ; Стефанчук Юрій Семенович // ; ; Стефанчук Юрій Семенович // , С. 238—239;