Яросла́ва (Сла́ва) Йосипівна Стецько́ (при народженні Ганна-Євгенія Йосипівна Музика; 14 травня 1920, село Романівка, Теребовлянський повіт, Тернопільське воєводство, Польща, нині Теребовлянський район, Тернопільщина, Україна — 12 березня 2003, Мюнхен, Німеччина) — українська політична діячка, журналістка, співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі та юнацтва ОУН, 2-га керівниця Антибільшовицького блоку народів (АБН). 5-та Голова ОУН(б) (1991—2001). Перша лідерка партії Конгрес українських націоналістів (КУН). Народна депутатка України 2-го, 3-го та 4-го скликань.
Життєпис
Народилася 14 травня 1920 року в селі Романівка Теребовлянського повіту Тернопільського воєводства Польщі (нині Тернопільський район Тернопільської області України) у заможній селянській родині. Закінчила п'ять класів сільської народної школи села Романівка й вступила в польську гімназію в місті Теребовля. Закінчила шість класів Теребовлянської гімназії та два класи гуманітарного ліцею в Теребовлі й у 1939 році склала матуру, була діяльною в Марійській дружиніКушнерик Г., Мельничук Б., Субчак А. Стецько Ярослава Йосипівна… — С. 350.. Член ОУН із 1938 рокуРоздум про Славу Стецько (Спогад-виступ на 100 річчя з народження) // Конгрес українських націоналістів.
З осені 1939 року по червень 1941 року працювала вчителькою та завідувачкою початкової школи в селі Юшківці Новострілиського району Дрогобицької області (тепер Стрийського району Львівської області). У 1940 році записалася на заочне відділення філософського факультету Львівського університету.
Наприкінці червня 1941 року брала участь у встановленні української влади під проводом ОУН в місті Бірці, була призначена культосвітньою референткою. У 1941 році розпочала навчання на будівельному факультеті Львівської політехніки. З осені 1941 року — на підпільній роботі. 1943 року ув'язнена німцями у Львові. У 1944 році за вказівкою Проводу ОУН виїхала за кордон: спершу до міста Криниці, а потім — до Відня. 1945 року брала участь у вивезенні з лікарні містечка Шіттенгофена (на території Чехії) та звільненні з-під більшовицького арешту пораненого Ярослава Стецька. Член Проводу ОУН.
У 1946 році одружилася з Ярославом Стецьком. У Мюнхені завершила технічні та мовні студії в Правничому інституті (німецька та французька мови).
Членкиня Центральної Управи СУМ (1948—1953). З 1968 року — керівниця сектору зовнішньої політики Проводу ОУНр. Була членкинею ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президентом АБН, головною редакторкою ABN-Correspondence (з 1948), квартальника «Ukrainian Review» та різних видань АБН, організаторкою конференцій АБН та учасницею міжнародних антикомуністичних конгресів, співорганізаторкою Європейської Ради Свободи.
Після відновлення Україною незалежності 24 серпня 1991 року повернулася на Батьківщину, пробувши довгі роки у вимушеній еміграції й не набувши іноземного громадянства.
Очолювала Конгрес Українських Націоналістів із 1992 року. У 1991—2001 роках — голова проводу ОУН(б).
Була депутаткою Верховної Ради України другого, третього та четвертого скликань від виборчого округу № 89 Івано-Франківської області. Була найстаршою з депутатів, почесно відкривала засідання новообраної Верховної Ради.
Померла в мюнхенській лікарні 12 березня 2003 року, не доживши двох місяців до свого 83-річчя. Похована 16 березня на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 49б).
Освіта Освіта вища. Львівська Політехніка, школа політичних наук (Мюнхен), конференц-перекладачка. За фахом перекладачка з англійської, французької та німецької мов. Володіла польською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, словацькою та білоруською мовами. Спеціальність: соціологія, психологія, політологія. Магістр.
Нагороди й відзнаки
1993 — Почесна громадянка Львова. 2000 — Орден княгині Ольги III ступеня.
Вшанування пам'яті
На державному рівні
3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році" в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році "14 травня - 100 років з дня народження Ярослави Стецько (справжнє ім’я та прізвище - Ганна-Євгенія Музика) (1920-2003), журналістки, громадської та політичної діячки, народного депутата України другого - четвертого скликань.
Топоніми У Києві, Івано-Франківську на її честь названо вулиці.
Книги Слава Стецько. «Жінка, яка творила незалежну Україну». — Київ: Ярославів Вал, 2021. — 200 с. Див. також Жінки в ОУН та УПА Український визвольний рух Український націоналізм
Література В. І. Головченко. Стецько Ярослава Йосипівна // Дитинство Ярослави описане в книзі оповідань для дітей «Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько»Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько: оповідання для дітей молодшого та середнього шкільного віку / Анна Багряна. — К. : Грані-Т, 2010. — 96 с. — (Серія: «Життя видатних дітей»). — Наклад 2000 штук. Тверда обкладинка. — ISBN 978-966-465-266-4.
Кушнерик Г., Мельничук Б., Субчак А. Стецько Ярослава Йосипівна // Лише віра рухає гори [Текст] : [до 100-річчя від дня народження С. Стецько] / С. Яремчук // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 20 (20 трав.). — С. 5 : фот. Українська жінка у визвольній боротьбі (1940 —1950 рр.): Бібліографічний довідник / Упорядник Мудра Н. П. Вип. 2. — Львів : Світ, 2006. — 192 с. Черченко Ю. А. Стецько Ярослава Йосипівна // Слава Стецько – донька української нації : спогади сучасників / [редкол.: М. Чепіжко та ін.]. — К. : Сигла, 2011. — 206, с. : іл. I. Чепіжко М.
Примітки
Посилання
Тарас Батенко. Вічна революціонерка // Поступ. — 2000. — № 84 (513). Василь Заєць. «А ти, славна Україно, не забудь за мене!..» // Нація і Держава. — 2005. — № 80. Ольга Скотникова, Ольга Крупник. Жінка–легенда // Україна молода, № 143, 16.08.2011 Квазіенциклопедія ОУН-УПА Довідник «Хто є хто в Україні» // «К. І. С.». Вірші-присвяти Славі Стецько