Професор Пе́йсах Шле́ймович Столя́рський (також відомий, як Петро́ Со́ломонович Столя́рський від ; , Липовець, Київська губернія, Російська імперія — 29 квітня 1944, Свердловськ, Російська РФСР, СРСР) — український та радянський скрипаль і музичний педагог єврейського походження.
Кавалер ордену Трудового Червоного Прапора, Народний артист УРСР (23.11.1939), засновник першої в СРСР спеціалізованої музичної школи для обдарованих дітей в Одесі.
Життєпис
Пейсах Соломонович Столярський народився року у місті Липовець однойменного повіту, Київської губернії в єврейській сім'ї. Перші уроки музики отримав у власного батька, що був клезмером. Пейсах разом із багатьма своїми братами та сестрами брав участь у виступах батьківського оркестру, працюючи на святах у місцевому Липовці. 1885 року Пейсах переїхав до Варшави вчитися у відомого скрипаля . Потім переїхав в Одесу до Еміля Млинарського. У 1900 році закінчив Одеське музичне училище Імператорської російської музичної спілки по класу Йосипа Карбульки.
З 1893 року Столярський став скрипалем оркестру Одеського оперного театру, займаючись при цьому педагогічною діяльністю. Так у 1898 році почав викладати, а 1911 року (за іншими даними 1912), з допомогою Леопольда Ауера, музикант заснував приватні музикальні курси. 1919 року Пейсах став викладачем Музично-драматичного інституту, покинувши роботу у театрі. У 1923 році він отримав звання професора. Згодом, 1933 року, Столярський перетворив свої курси у власну державну середню-спеціальну музичну школу-інтернат, що стала першою освітньою установою такого типу в СРСР. Столярський часто запрошував до своєї школи відомих музикантів, щоб ті подивилися на юних талантів, що їх зібрав Петро Соломонович у своїй школі. Так одного разу до них завітав відомий французький скрипаль Жак Тібо . 1939 року Пейсах Соломонович вступив до КПРС і йому було надано звання народного артиста Української РСР, а через два року він покинув роботу в інституті, що до того часу вже став консерваторією.
Під час Німецько-радянської війни Столярського було евакуйовано до Свердловська. Там же скрипаль і помер від хвороби 29 квітня 1944. Похований на .
Сім'я Петро Соломонович був одружений з Фрідою Марківною та мав дочку Неллі.
Відомі учні Учнями Столярського в різні часи були: Єлизавета Гілельс, Борис Ґольдштейн, Михайло Ґольдштейн, Давид Ойстрах, Натан Мільштейн, , , Альберт Марков, Едуард Грач, Валерій Клімов тощо.
Вшанування пам'яті В Одесі проводиться щорічний фестиваль пам'яті Пейсаха Соломоновича. 18 листопада 2011 року до 140-річчя з дня народження музики пройшла церемонія покладання квітів біля будинку, де жив Петро Столярський. На урочистій церемонії були присутні вихованці школи Петра Соломонович, представники обласної влади та родичі. До тієї ж річниці прах Столярського планувалося перевезти з Єкатеринбурга до Одеси і перепоховати на Другому Християнському цвинтарі, однак поки що перепоховання так і не відбулося. 20 листопада також пройшли три спільні концерти учнів школи та Національного одеського філармонічного оркестру, а також була відкрита виставка «Столярський і Одеса».
Образ Столярського в літературі Відомий радянський письменник Ісак Бабель у своїй книжці «Одесские рассказы» в оповіданні «Пробуждение» згадував Столярського під ім'ям пана Загурського.
Єврейський письменник Ірме Друкер у своєму романі «Клезмер» також згадував одеського скрипаля. Відомий радянський співак Леонід Утьосов у своїх мемуарах, «Спасибо, сердце!» також згадував Столярського.
Цікаві факти За свідченнями сучасниками Столярський погано вмів писати та розмовляти російською мовою, а усі паперові справи вела його донька Неллі та секретар, А. Бичач.
Примітки
Література та джерела