Стороженки — старий козацький рід, відомий з початку XVII століття. Походив, як вважається, з Канева.
Андрій Стороженко був «старшим полковником Запорізького Війська» (1610).
Ілляш Стороженко — канівський війт, у першій половині XVII подарував Канівському монастирю свій хутор Студенець.
Нащадок Андрія Стороженка (мабуть, онук) Іван Федорович Стороженко (†1693) — сотник іченський (1670 — 87), полковник прилуцький (1687 — 92) був одружений з Марією Золотаренко-Хмельницькою, падчеркою Богдана Хмельницького від його третього шлюбу. Під час Коломацького заколоту 1687 року підтримав обрання гетьманом Івана Мазепи, за що отримав від нього вакантну посаду прилуцького полковника.
Від нього пішла «династія» Стороженків, сотників іченських (Андрій Іванович †1715; син його Григорій †1745, член Комісії «для перевода и свода книг правных», 1735 — 37; онук Андрій †1753), яблунівських (Степан Григорович С. †1758 і його син Іван) та іваницьких (Іван Андрійович С. 1719 — 28; Григорій Андрійович 1770 — 81). Протягом 18-19 століть Стороженки кровно пов'язали свій рід з такими родами як: Полуботки, Апостоли, Милорадовичі, Ханенки, Лизогуби, Хмари та інші представники козацької старшини.
У 19 столітті рід Стороженків дав ряд громадських і культурних діячів, зокрема: Олекса Петрович Стороженко (1806–1874), відомий український письменник, Андрій Якович (1791 — 1858), історик і письменник і його внуки історики: Андрій Володимирович (1857 — ?) і Микола Володимирович (1862 — 1942) і Стороженки; Микола Ілльович Стороженко (1836 — 1906), професор Московського Університету на кафедрі історії всесвітньої літератури; та ін.
Під час російської революції рід було позбавлено шляхетства, а його представники (зокрема Андрій і Микола Володимировичі) були активними діячами Білого руху. Після поразки білих сил Микола Володимирович емігрував до Франції, де і був похований, а Андрій Володимирович, ймовірно, так само емігрував у Югославію і згодом помер.
Фамільний архів Стороженків, опублікований частково («Стороженки. Фамильный архив», тт. I-VIII. 1902 — 10), зберігається в Центральному Державному Історичному Архіві УРСР у Києві (фонд ч. 261, 1717 — 1919).
Нащадки Стороженків живуть в Україні, Росії, Франції та США.
Див. також Стороженко Література
Путро О. І., Томазов В. В. Стороженки //