«Кни́га ме́ртвих» (єг. Ер ну перет ем херу) — збірник єгипетських гімнів і релігійних текстів, який вміщували до гробниці з метою допомогти померлому здолати всі небезпеки потойбічного світу й отримати умиротворення і благополуччя вічного життя. Цей релігійно-містичний твір складається зі 160—190 (в різних варіаціях) не пов'язаних між собою розділів різного обсягу, від довгих поетичних гімнів до коротеньких магічних формул. Книга мертвих є твором, який вважали давнім ще за часів правління Сеті I, фараона XIX династії. Вже тоді вона була такою великою, що потребувала скорочення й неодноразово переписувалась протягом майже 5000 років. Будь-який благочестивий єгиптянин, чи то фараон, чи бідний селянин; жрець, чи слуга другорядного начальника — жили, постійно звертаючись до вчення Книги мертвих. Єгиптян ховали згідно з вказівками цих священних текстів, їхня надія на вічне життя після смерті ґрунтувалась на дієвості її гімнів, молитов і заклинань.

Назва Назва «книга мертвих» не є оригінальною давньоєгипетською назвою цього видатного релігійно-містичного твору античності. Вона була вперше опублікована відомим німецьким єгиптологом Карлом Ріхардом Лепсіусом 1842 року й швидко стала популярною. Дослівний переклад оригінальної єгипетської назви — «вислови для виходу до світла», чи «розділи про сходження до світла». Іноді вживаються поетично-художні переклади — «дороговказ до раю».

Слід особливо наголосити, що Книга мертвих жодним чином не пов'язана з Некрономіконом аль-Хазреда. Вона призначена насамперед для того, аби допомогти мертвим у загробному житті, а не для того, щоб викликати душі мертвих для своїх потреб.

Історія дослідження Коли тексти Книги мертвих були вперше виявлені на стінах поховальних камер пірамід Саккари і на саркофагах, серед археологів поширеною була думка про те, що ці тексти є Біблією давніх єгиптян. Але на відміну від єврейської Біблії, у Книзі Мертвих відсутні будь-які релігійні догмати. Крім того, самі єгиптяни не вважали її тексти результатом божественного одкровення.

Перші рукописи було опубліковано після єгипетської експедиції Наполеона Бонапарта в колективній праці «Опис Єгипту» 1821 року. Жан-Франсуа Шампольйон був одним з перших перекладачів Книги мертвих. 1842 року Карл Ріхард Лепсіус опублікував так звану «Саїтську» версію епохи Птолемеїв і дав їй назву «Книга мертвих», а також запровадив систему нумерації розділів, яка застосовується й досі. Перший переклад ієрогліфічного тексту англійською мовою опублікував 1867 року Семуель Берч. Едуард Невіл 1886 року опублікував перше повне видання у трьох томах. 1890 року Уолліс Бадж, опублікував найповніше видання книги мертвих, яка містила відомий папірус Ані (що не ввійшов до видання Е.Невіла 1886 року).

Серед багатьох дослідників побутує думка, що саме з «Книги мертвих» брав сюжети та ідеї пророк Моїсей під час написання свого П'ятикнижжя.

Версії Геліопольська — 5-6 династія Фіванська Саїтська

Суд Осіріса

Особливий інтерес для дослідників представляє 125-й розділ, в якій описується посмертний суд Осіріса над померлим. До глави є ілюстрація: Осіріс (цар і суддя загробного світу) сидить на троні зі знаками царської влади (з короною, з жезлом і батогом). Нагорі зображені 42 боги (очевидно, боги номів). У центрі залу стоять ваги, на яких боги Тот і Анубіс зважують серце покійного (символ душі у стародавніх єгиптян). На одній чашці терезів лежить серце, тобто совість покійного, легка або обтяжена гріхами, а на іншій Правда у вигляді пера богині Маат або фігурки Маат. Якщо людина вела на землі праведний спосіб життя, то його серце і перо важили однаково, якщо грішив, то серце важило більше. Виправданого покійного відправляли в загробний рай, грішника поїдало чудовисько Амат (лев з головою крокодила). На суді покійний звертається до Осіріса, а потім до кожного з 42 богів, виправдовуючись в смертному гріху, яким Тот чи інший бог відав. У цій же главі міститься текст виправдувальною мови: Слава тобі, боже великий, владика обопільної правди. Я прийшов до тебе, пане мій. Ти привів мене, щоб споглядати твою красу. Я знаю тебе, я знаю ім'я твоє, я знаю імена 42 богів, які перебувають з тобою у палати обопільної правди, які живуть, підстерігаючи злих і харчуючись їхньою кров'ю в день звіту перед обличчям Благого. Ось я прийшов до тебе, владика правди; я приніс правду, я відігнав брехня. Я не творив несправедливого щодо людей. Я не робив зла. Не робив того, що для богів гидоту. Я не вбивав. Чи не зменшував хлібів в храмах, чи не зменшував їжі богів, що не схоплене заупокійних дарів у небіжчиків. Я не зменшував заходи зерна, що не зменшував міри довжини, не порушував заходи полів, що не збільшував вагових гир, не підробляв стрілки ваг. Я чистий, я чистий, я чистий, я чистийХрестоматія з історії Стародавнього світу / під ред. Е. А. Черкасової. М .: Просвещение, 1991. . В цьому ж розділі наводиться мова, яка вимовляється при виході з «чертога обопільної правди». Вона цікава тим, що в ній покійний каже: …ні до мене звинувачення з боку сучасного царя … Я з'явився до вас без гріха, без вад, без зла, без свідка, проти якого я б зробив що-небудь погане… Він, як на справжньому судовому процесі, доводить що обвинувачення проти нього необґрунтовано, що немає свідків проти нього. Що особливо цікаво, з цією промовою він звертається до 42 богам, яких можна назвати присяжними, яких він «умилостивив тим, що їм приємно».

Елементи моралі, необхідні для стабільної соціальної та економічного життя, в Стародавньому Єгипті спочатку закріпилися релігією, а тільки потім законом. За своїм опису суд Осіріса дуже схожий на суд фараона — верховного судді (аналогічно Осирису — владиці обопільної правди), який був головою верховної судової колегії з 30 суддів (аналогія з богами на суді Осіріса).

Див. також Тибетська книга мертвих

Примітки

Література

Бадж Э. Египетская книга мертвых СпБ.:"Азбука-классика". — 2008. — 528 с. — ISBN 987-5-91181-677 Чегодаев, М. А. Древнеегипетская Книга Мертвых — фрагменты перевода и комментарии // Вопросы истории. 1994. № 8. С. 145—163; № 9. С. 141—151. Чегодаев М. А. Папирусная графика Древнего Египта. М.: УРСС, 2004. — ISBN 5-354-00813-1 Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона Хрестоматия по истории Древнего мира / под ред. Е. А. Черкасовой. М.: Просвещение, 1991.

Джерела Книга мертвих — Папірус писаря Ані Посилання Книга мертвих // Українська Релігієзнавча Енциклопедія