Судо́ва Ви́шня — місто Яворівського району Львівської області. Адміністративний центр Судововишнянської міської територіальної громади. Розташоване над річками Вишня (притока Сяну) та Раків. Відстань до районного центру Яворова 25 км, до Львова 48 км, до Перемишля 44 км.
Площу міста у 2001 році було збільшено до 1293,5 гаПостанова ВРУ № 2645-III «Про зміну меж міста Судова Вишня Мостиського району Львівської області» від 11 липня 2001 р.. Знаходиться при трасі (Львів — Шегині — Перемишль).
Протягом 1855—1867 років місто входило до складу Мостиського повіту Перемиського округу Королівства Галичини та Володимирії в Австрійській імперії. З 1867 по 1918 рік — у складі Мостиського повіту та центр Судововишнянського судового округу Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини. Від 1 листопада 1918 й травня 1919 року місто входило до складу Мостиського повіту Львівської військової області Західноукраїнської Народної Республіки. З 1920 по 1939 роки входило до складу Мостиського повіту Львівського воєводства Польської Республіки, а у 1934—1939 роках — центр міської ґміни Судова Вишня. У 1941—1944 роках — адміністративний центр крайскомісаріату Судова Вишня у складі Дистрикту Галичина Генерал-губернаторства. Протягом 1939—1941 та 1944—1959 років місто було центром Судово-Вишнянського району Дрогобицької області УРСР. У 1959—2020 роках Судова Вишня входила до складу Мостиського району Львівської області спочатку УРСР, а від 1991 року — України.
Населення 2 600 мешканців (кінець XVI ст.) 1 200 мешканців (1800) 3 295 мешканців (1870) 4 334 мешканців (1890) 5 323 мешканців (1928) 5 107 мешканців (1939) 5 677 мешканців (1971) 6 611 мешканців (1989) 6 655 мешканців (2001) 8 500 мешканців (2009) 9 115 мешканців (2010) 6 539 мешканців (2015) 6 566 мешканців (2017) 6 434 мешканців (2021) Судовишнянської міської територіальної громади 11 449 мешканців (2017) 14 243 мешканці (2020) 12 536 мешканців (2021) Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці97,85%поляки1,26%росіяни0,83%інші/не вказали0,06%
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляУкраїнська6 59499,08%Російська340,51%Польська270,41%Разом6 655100%
Герб та символи Найбільш очевидно вперше Вишня почала використовувати герб із зображенням вишневого дерева, яке було номінальним символом і асоціювалося з назвою міста, після отримання магдебурзького (німецького) права. Найдавніші відомі печатки Вишні із зображенням стилізованого вишневого дерева з кількома листочками та плодами прикладені до документів датованих 60—70-ми роками XVI століття. Хоча характер виконання печаток дає підстави датувати їх XIV століттяГречило Андрій Символи Судової Вишні // Наша спадщина. - № 4 (24). — 2020. — C. 11..
Зображення вишні залишається символом міста протягом наступних століть, воно використовувалося на кількох типах міських печаток. Зокрема, з XVIII століття маємо зображення розлогого дерева з великою кількістю плодів. Але у XIX столітті на печатках з'являється ще міська стіна з відчиненою брамою, в якій вигнута смуга, що мала мабуть символізувати річку Вишню, а дерево розміщувалося над воротами. Надалі вигнута смуга в брамі зникає й саме таке зображення герба фігурує на фасаді міської ратуші та на пізніших печатках Судової Вишні. У такій інтерпретації герб проіснував до 1939 рокуГречило Андрій Символи Судової Вишні // Наша спадщина. - № 4 (24). — 2020. — C. 12..
Протягом радянського періоду питання про герб міста не порушувалося. Актуальним воно стало лише після розпаду СРСР і відновлення державності України. Перші розроблені проєкти символів базувалося фактично на сюжеті герба з судововишнянської ратуші. У вересні 1998 року на розгляд міської ради було запропоновано доопрацьований герб, у якому фактично поєднувалося найдавніший і пізніший варіанти, а вишневе дерево виходило з брами і розкривало над нею свої гілки з листочками та плодами. Авторами проєкту є Андрій Гречило та Роман Шуст. Справа із затвердженням символів розтяглася на кілька років, що було підтверджено рішенням IV сесії Судовишнянської міської ради IV скликання від 31 січня 2003 року.
Герб Судової Вишні: у золотому полі червона міська стіна цегляної кладки із п'ятьма зубцями (середній з них — нижчий) та відкритими срібними воротами; за стіною з воріт виходить вгору дерево вишні з корінням — стовбур чорний, листочки зелені, плоди червоні.
Прапор Судової Вишні: квадратне полотнище, що складається з трьох горизонтальних смуг — жовтої, вишневої та жовтої (співвідношення їх ширин — 2:1:2), на жовтих смугах — дерево вишні з корінням — стовбур чорний, листочки зелені, плоди червоні. На прапорі вишнева смуга означає річку Вишню, над якою виникло місто.
Історія
Княжа доба | Руський період Перші згадки про Судову Вишню археологічні знахідки датують 981 роком. За даними археологічних розкопок залишки валів, які було виявлено у межах Судової Вишні датують X століттямРатич О. О. Результати досліджень древньоруського городища Замчиська у м. Судова Вишня Львівської області у 1957—1959 рр. // МДАПВ. — 1962. — Вип. 4. — С. 106—119.. Про поселення тут людей у ранньохристиянські часи згадується у польських джерелах, які зазначають про «osiedle Deberki XI—XII w., osiedle Czworaki XII—XV». Хто такі Деберки та Чвораки нез'ясовано, проте вони дали назву окремим частинам міста, що збереглися до сьогодні. Неподалік міста також знаходилась могила, яку в народі називали Татарським Копцем.
Назва Судової Вишні походить від староруського прикметника «вишній», «вишня», «вишнє» (слава во вишніх), оскільки дане старослов'янське поселення знаходилось на підвищенні — на Комаровій горі. Однак найімовірніше перебрало найменування від місцевої річки Вишні, безвідносно від етимології виникнення цього гідроніма.
Першу письмову згадку про Вишню (так місто називалося до 1545 року) знаходимо у Галицько-Волинському літописі у 1230 році. У ній повідомляється про пересторогу тисяцького Дем'яна князеві Данилові Романовичу про змову проти нього місцевих бояр та плани убити його в місцевому замку. 1368 року місто отримало магдебурзьке право, разом з правом від короля на купівлю цієї землі польським шляхтичем Петром Кмітою (), а в інших джерелах право на війтівство отримав Йоан з Дембиці. Надалі місто отримувало нові привілеї у 1537, 1545, 1553, 1576, 1578, 1639 та 1765 рокахO Sądowej Wiszni.
На той час поселення було типовим середньовічним укріпленням: оточене ровом, валом і парканом, захищене також навколишніми ставками, річками та болотами. Місто мало три підйомні мости з 4 баштами. Остання з веж стояла ще у 1839 році.
Перша згадка про те, що Вишня стала місцем розгляду судових справ припадає на 1393 рік, коли руські бояри та урядовці розглядали справу власності на село Новоселиця у Теребовлянській волостіГоловацкій Я. Памятники дипломатического и судебно-дѣлового языка русского въ древнемъ Галицко-Володимирскомъ княжествѣ и в смежныхъ русскихъ областяхъ, въ XIV и XV столѣтиях; 1867 г. Львовъ: Тип. Ставропиг. Инстит. — С. 13.. Надалі від 1545 року тут почали відбуватися сесії шляхетського суду Перемиської землі, звідки виник прикметник «судова». Лише у 1741 році вперше у документах з'являється назва «Судова Вишня» (Sądowa Wisznia), щоб відрізнити її від інших подібних поселень: Бенькова Вишня біля Рудок, Годовишня біля Городка, Вишенька біля Крукеничів. Через це невірними є спроби пояснення походження назви міста від однойменної назви садового дерева чи тлумачення про те, що тут «судили і вішали» людей.
Польське королівство і Річ Посполита У 1421 році посол Франції, Англії й Бургундії Жільбер де Лануа відвідав міста тогочасної Речі Посполитої серед яких були Львів, Судова Вишня, Белз, Луцьк, Кам'янець-Подільський, а згодом відвідав Малу Татарію (Степову Україну) і м. Кафу (Феодосію).
Ще 1436 році у Вишні шляхта усіх руських земель польської Корони - Львівської, Перемиської, Сяніцької, Холмської і Галицької - збиралась на з'їзд (сеймик), який пізніше назвали вишенською конфедерацією, і обговорювала збереження своїх прав та вольностей.Віталій Михайловський. Наші королі - Reges Nostri. Володарі та династій в історії України (1340-1795). Київ: Темпора, 2023. - с. 105 Це був час правління Владислава III Варненчика, за часів володарювання якого коронне право поширилось на Руський домен короля і було створено Руське і Подільське воєводства. Положення Єдлінського привілею було поширено на Руський домен короля, і місцева руська шляхта перестала бути його особистими слугами.Віталій Михайловський. Наші королі - Reges Nostri. Володарі та династій в історії України (1340-1795). Київ: Темпора, 2023. - с. 98-99
Свою теперішню назву містечко отримало після того, як від 1545 року тут почали відбуватися щорічні виїзні суди Перемиської землі. У Судовій Вишні збирався Генеральний Сеймик Руського воєводства, куди приїздила шляхта Львівської, Перемиської, Сяноцької, Жидачівської, а подекуди Галицької та Холмської земель вирішувати питання воєводства і обрати делегатів на коронний Сейм. Про місцевий Сеймик пише Вінцент Поль у своїй поемі «Pamiętnik J.M. Benedykta Winnickiego», третя частина якої називається «Sejmik jenerał województwa Ruskiego. Odprawiony 1766 r. w Sądowej Wiszni».Pamiętniki J.P. Benedykta Winnickiego / Wincenty Pol. — T. 3..
З джерел відомо, що на сеймику в Судовій Вишні виступав полеміст і релігійний діяч Станіслав Оріховський, спершу 10 квітня 1550 р., де інформував шляхту про заручини з Софією Страшувною (двірська Пйотра Кміти), а 13 березня 1566 року — з критикою окремих польських католицьких єпископів. 1585 року проведення сеймику зірвав шляхтич Станіслав Стадницький, який виступив проти діяльності канцлера Яна Замойського, захопивши господу прибічника канцлера перемиського старости Яна Дрогойовського. 5 листопада 1587 року у з'їзді Руського воєводства у Судовій Вишні брав участь шляхтич і латинський архієпископ Ян Димітр Соліковський.
З православної церкви на греко-католицький обряд парафія Судової Вишні, як і вся Перемиська єпархія, перейшла не одразу після Берестейської унії. Лише у 1692 році перемиський єпископ Інокентій Винницький офіційно заявив про прийняття унії на території своєї єпархії, започаткувавши, таким чином, так звану «нову унію» (перехід греко-католицького обряду трьох православних єпархій — Перемишльської, Львівської і Луцької). Прийняття унії зустріло опір серед населення. Виразником супротиву міщан Судової Вишні відходу від православ'я був відомий український полеміст Іван ВишенськийЦерква Святої Трійці у Судовій Вишні.
У XVII—XVIII століттях Судова Вишня була одним з малярських центрів Руського воєводства, поруч з Самбором, Жовквою, Радружем. Тут сформувалося коло малярів, яких мистецтвознавці називають Судовишнянською іконописною школою. Її розквіт припадає на XVII століття. Серед найбільш відомих її представників Яцько з Вишні, Ілля Бродлакович, Йоаким Борисевич.
Руські церковні братства У Судовій Вишні упродовж XVI—XVIII століття діяло дві церкви, при яких функціонувало п'ять братств, з яких два старші, два молодші та одне сестринськеМатеріальне становище парафії та духовенства Святої Трійці Судової Вишні у XVIII—XIX ст.. На зразок тих, які діяли у Львові, Луцьку чи Кам'янці-Подільському. Кожен член братства повинен був сплачувати вступні та місячні внески.