Ана́фема на гетьмана Івана Мазе́пу, або анатема на гетьмана Івана Мазепу — акт відлучення від Православної російської церкви гетьмана Війська Запорозького Івана Мазепи. Накладена 12 листопада 1708 року за наказом російського царя Петра І, у зв'язку з переходом гетьмана на бік шведського короля Карла XII в ході Великої Північної війниБіднов В. Церковна Анатема на гетьмана Івана Мазепу // Мазепинський збірник. — Т. 2. Праці уні. — Варшава, 1938. — Т. 47. — С. 46.. Питання відповідності анафеми церковним канонам є дискусійнимМикола Мазепа. Антиканонічна анафема на гетьмана Мазепу. «Україна козацька», № 10, 2004.. В українській історіографії та пресі розглядається як один з етапів боротьби російського царату з українською державністю. Ряд українських громадських діячів і церковних організацій розглядають цю анафему як політичний акт і вимагають від РПЦ її офіційного скасування. У відповідь на такі вимоги голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви Московського Патріархату архімандрит Кирило (Говорун) 30 квітня 2009 року заявив, що в РПЦ створена відповідна комісія, і вона розгляне це питання, коли навколо нього вщухнуть політичні суперечки.
Українські церкви — Українська православна церква Київського патріархату, Українська автокефальна православна церква, Українська православна церква Канади, Українська греко-католицька церква не визнають цю анафему і продовжують служити молебні за упокій душі Мазепи.
У вересні 2018 року Вселенський патріарх і синод Константинопольської церкви зробили заяву, що вони ніколи не визнавали дійсною анафему на Івана Мазепу, тому що вона була накладена суто з політичних мотивів..
Богослужбові тексти РПЦ В Російській ПЦ мінеї на існує «Служба благода́рственная Бо́гу, в Тро́ице Свято́й сла́вимому, о вели́кой, Бо́гом дарова́нной побе́де над све́йским короле́м Каро́лом вторы́м на́десять и во́инством его, соде́янной под Полта́вою в ле́то от воплоще́ния Госпо́дня 1709, ме́сяца ию́ня в 27-й день». Ця служба служиться щороку. В ній зокрема негативно називається Мазепа.За російськими даними служба ця, була редагована священномучеником митрополитом Арсенія (Мацеєвича) але так і збереглася до тепер.
Акт відлучення
Під час Північної війни (1700—1721) гетьман Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності і порушує зобов'язання обороняти Україну від поляків, що являло собою основу угоди 1654 року та Коломацьких статей. Це змусило його використати умови, створені Північною війною, для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. докладніше див.: Північна війна в Україні
Іван Мазепа у своїй клятві перед найближчими прихильниками 17 вересня 1707 року так викладає свої мотиви:
Український гетьман припинив вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві і 7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Карл XII, який ішов на Москву та був змушений звернути в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю і здобути незалежність України, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорозьке.
Намагаючись помститися гетьману Мазепі, всупереч церковним канонам та залякуючи священиків, московський цар Петро І дає наказ накласти на гетьмана анафему. Проповідь на прокляття Івана Мазепи проголосив протопоп Новгород-Сіверський Афанасій Заруцький, який згодом отримав за це землі сподвижника гетьмана Мазепи — Івана Бистрицького"Пресвітлішому Непереможному найяснішому Великому Государю царю і великому князю Петру Олексійовичу … недостойний богомолець Афанасій Заруцький, протопоп новгородський, б'є чолом … Під еже убо ж зручний возмогл маєстат Вашого Царського пресвітлої Величності возпрославіті на позосталие добра зменіка Вашого Царського Пресветлаго Владичества Івана Бистрицька б'ю чолом … ". Лист протопопа Новгородського Афанасія Заруцький до царя Петра І з проханням надати маєтності мазепинця Івана Бистрицького у своє володіння // Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. Упор. С. Павленко. — К., 2007. — С. 502—503.. Анафема була здійснена Російською православною церквою в Троїцькій церкві (нині не існує) міста Глухова (Сумщина).
Микола Костомаров припускає, що обряд анафемствування був написаний самим царем Петром«Обряд прокляття Мазепи, складений імовірно, самим Петром». Костомаров Н. Русская история в життєписах її найголовніших діячів. — М., 2004. — С. 785.. Анафема накладалася в присутності Київського митрополита Йоасафа (Кроковського), Чернігівського архієпископа Іоанна Максимовича (канонізований 1916 року) і Переяславського єпископа Захарія Корниловича.
За відомостями Лизогубівського літопису, напередодні приїзду ієрархів церкви були проведені страти церковнослужителів, голови яких були вивішені в Глухові на площі«Також Філіпу, реєнт хору, в Батурині взятому, оттято голову в Глухові і на спицях залізних на дієсловах на площі в самому городи заткни». Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи. ВД «КМ Академія». 2004. — С. 131.. 31 жовтня 1708 року Петро І написав листа місцеблюстителю патріаршого престолу в Москві, Стефану ЯворськомуСтефан Яворський, митрополит Рязанський і Муромський, відомий тим, що перед цими подіями зрікся унії, а потому — став президентом Синоду Православної російської церкви (докладніше див. Стефан (Яворський))., з наказом щодо Мазепи: «Того раді дозвольте онаго, за таку його справу, публічно в соборній церкві прокляття накласти».
Історія Русів, розповідаючи про накладення цієї анафеми, пише, що це було видовище, раніше не відоме в Україні-Русі:
Оцінки
Аргументація накладення анафеми та питання канонічності На думку секретаря Одеської єпархії УПЦ Московського патріархату, члена Синодальної Богословської комісії протоєрея Андрія Новикова підставами для накладення анафеми на гетьмана Мазепу були:
Порушення клятви на хресті і Євангелії, даної московському царю; «Новий зрадник, якого кличуть Івашка Мазепа, колишній гетьман Український … зламав віру і вірність на хресне цілування обіцяну і затверджену»Анафема / Сост. П. Паламарчук. М., 1998. С. 255. Складення присяги шведському королю Карлу XII, допуск на українські землі шведів, винних у «руйнуванні храмів і оскверненні святинь»; Спроба повалити існуючий державний лад Московії. Зрадник православної держави: «Новий зрадник, якого зкличуть Івашка Мазепа, колишній гетьман Український … прихильний ворогові Божу і святих Його, проклятому єретику) королю шведцкому Карлу ХІІ, впровадив його в малоросійську землю і він Церкви Божі і місця святі осквернив і розорив»
Анафема — це вище церковне покарання за тяжкі гріхи, перш за все за зраду Православ'ю і ухилення в єресь або розкол, і соборно проголошуване. У Православ'ї церковна анафема являє собою соборно проголошуване відлучення особи, думки і дії якої загрожують чистоті віровчення і єдності Церкви, «лікарський» акт ізоляції від спільноти віруючих, акт виховний — як щодо анафематствованого, так і щодо спільноти вірних.
Анафему застосовують після неодноразових марних спроб викликати, у вчинившого злочин, покаяння, і така дія має за мету наступне повернення засудженого до церковного спілкування, а, отже, спрямована на його порятунок. Оскільки анафема є вищим церковним покаранням, її використання у позацерковних (зокрема, політичних) цілях не є канонічним.
При накладення анафеми на гетьмана Мазепу були порушені основні церковні канони: Анафема накладена не за церковними, а політичними мотивами; Анафема накладена без соборного рішення православної церкви; Анафема накладена не за рішенням церкви, а за наказом царя (Петра І).
У зв'язку із цим жодна церква, крім РПЦ, не визнала цю анафему, а в ПЦУ, натомість, служать молебни за гетьмана Івана Мазепу і упокій його душі.
Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир на Всеукраїнському Православному Соборі УАПЦ 1990 року висловив точку зору Священного Синоду про анафему на гетьмана Мазепу:
Патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет, характеризуючи анафему на гетьмана Мазепу як неканонічну, говорить:
Офіційна позиція Вселенського патріархату з приводу канонічності анафеми «Не дивлячись на накладення Російською Церквою на гетьмана Мазепу неканонічної анафеми, представники Вселенського патріархату її не визнавали, адже вона була накладена з політичних мотивів, як засіб політично-ідеологічних репресій і не мала жодних віросповідних, богословських чи канонічних причин», — сказав архієпископ Йов (Геча). Він пояснив, що після першого зруйнування російськими військами Запорозької Січі в 1709 році українське козацтво, яке перейшло під протекторат кримського хана, повернулось під юрисдикцію Константинопольського патріархату, і Іван Мазепа разом із Пилипом Орликом були одними з перших, хто це зробив. «На еміграції в м. Бендери Іван Мазепа вільно сповідався у православних священиків Вселенського патріархату. Саме вони напутствували його на смертному одрі і відпустили від гріхів, а потім і відспівували. Його тіло було покладене в православній церкві містечка Варниці, яка перебувала у юрисдикції Вселенського патріархату, а згодом його перепоховали у місті Галац на Дунаї, де в центральному соборі Свято-Георгієвського монастиря місцевий митрополит відслужив заупокійну службу за спочилим гетьманом. Цей митрополит був ієрархом Вселенського патріархату. Отже, можемо говорити, що Іван Мазепа помер як вірний Матері-Церкви, Вселенського патріархату!», — наголосив архієпископ Йов (Геча).
Особисті оцінки Послання до братів і сестер від митрополита Іларіона та інших єпископів звучало так:
Гетьман Павло Скоропадський, у своїх спогадах описує ставлення до Івана Мазепи в Україні:
Не здобула анафема впливу і на українську інтелігенцію. Ректор Київського університету професор Михайло Максимович звертається з листом до протоєрея Петра Лебединцева — редактора «Київських єпархіальних відомостей»:
На думку Андрія Новикова «Ті хто Бажає переглянути анафему Мазепі впираються в те, що вони повинні відкрито заявити: вони вважають, що Російська Православна Церква з початку XVIII століття здійснювала неправильне, помилкове за своєю суттю богослужіння».
На думку російського історика, професора Таїрової-Яковлевої:
Питання про зняття анафеми
Питання про зняття анафеми Російською Православною Церквою На початку XXI століття влада України почала активно ініціювати розгляд питання про можливість зняття анафеми з гетьмана Мазепи Українською православною церквою (Московського патріархату). Питання про анафему було винесено на обговорення Священного Синоду УПЦ (Московського патріархату), засідання якого відбулося 14 листопада 2007 року. Синод доручив Богословській комісії УПЦ МП та Київській духовній академії УПЦ МП вивчити питання щодо канонічних та історичних обставин відлучення від Церкви гетьмана Івана Мазепи і фактів вчинення, з благословення церковної влади, заупокійних богослужінь по ньому.
2008 року низка українських засобів масової інформації, церковних істориків і державних діячів вказували на те, що анафема гетьману була знята ще в 1918 році Патріархом ТихономЮщенко просить Алексія II офіційно зняти анафему з гетьмана Івана Мазепи 21 лютого 2008. Джерело таких тверджень — біографія першоієрарха РПЦЗ Антонія (Храповицького), складена єпископом НикономНикон (Ркліцкій), архиєпскоп. Митрополит Антоній (Храповицький) і його час (1863—1936). У 2 кн. Н.-Новгород, Изд. Братства в ім'я св. кн. Олександра Невського. 2004. Кн. 2, стор 632.:
У зв'язку з цим, 22 лютого 2008 року, будучи в Москві, Президент України Віктор Ющенко поцікавився у Патріарха Алексія ІІ, чи дійсно в 1918 році була знята анафема з гетьмана Мазепи. Секретар Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату з міжправославних відносин протоєрей Микола Балашов заявив з цього приводу: