Пол Роберт Магочі, також відомий як Павло-Роберт Маґочій (; 26 січня 1945, Інглвуд, Нью-Джерсі, США) — американський та канадський історик угорсько-карпаторусинського походженняМагочій (Magocsi) Павло-Роберт // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2014. — С. 281—282.Степан Віднянський. Магочій Павло-Роберт // Сенькусь Р.. Маґочій Павло-Роберт // . З 1980-го по 2025 роки очолював кафедру українознавства імені Джона Яремка Торонтського університету.Paul Robert Magocsi. history.utoronto.ca. 2020 У колі наукових інтересів Магочі — історія України і дослідження карпатських русинів як окремого народу. З 2005-го по 2009 рік очолював Світовий конгрес русинів.
Біографія Народився в місті Інґлвуді (), штат Нью-Джерсі, у родині вихідців із Закарпаття — угорця та русинки, представників другого покоління іммігрантів.
У 1966 році закінчив Ратґерський університет, у 1972 році — аспірантуру Принстонського університету, отримавши ступінь доктора філософії в галузі історії. У 1971 році відомий український діаспорний учений Омелян Пріцак запросив молодого Пола Магочі до Гарвардського університету працювати в Українському науковому інституті, досліджуючи історію Галичини XIX століття. Працюючи в Гарварді, у 1975—1982 роках був першим відповідальним редактором Гарвардської серії українознавчих студій.
У 1980 році став професором історії та політології Торонтського університету, де водночас очолив новостворену Кафедру українознавчих студій. У 1989 році як професор-гість (запрошений професор) читав курс української історії в Гебрейському університеті в Єрусалимі.
У 1990—1997 роках був директором Інституту історії полікультурної спільноти провінції Онтаріо. У 1999 році був головним редактором «Енциклопедії народів Канади». У 2001, 2002, 2003, 2006, 2008, 2010 роках — науковий консультант Інституту соціальної антропології імені Макса Планка в Німеччині.
Українознавчі студії
Магочі має широкий спектр наукових інтересів, одним з аспектів якого є українознавство.
У 1980 році Магочі став професором історії та політології Торонтського університету, де водночас очолив новостворений інститут українознавства. Які голова інституту українознавства Університету Торонто Магочі не раз приїжджав в Україну, насамперед на Закарпаття, для участі в різних конференціях (однак відвідини Закарпаття Магочі були переважно не для здобуття поступу в українознавчих студіях, а для розширення іншого його наукового інтересу — карпато-русинська нація). Зокрема, Магочі брав участь у роботі 9-го Міжнародного конгресу славістів у Києві (1983), 1-го (Київ, 1991), 5-го (Чернівці, 2003), та 6-го (Донецьк, 2005) Міжнародних конгресів україністів тощо.
Починаючи з 1980 року й донині найбільшими здобутками Магочі як голови інституту українознавства стало видання ряду книг про історію України та пов'язаними з нею речами, зокрема Дерев'яні церкви в Карпатах (, Торонто, 1982), Галіція: Історичний огляд та бібліографічний (, Торонто, 1983), Україна: історичний атлас (, Торонто, 1986), Моральність та реальність: життя та часи Анрея Шептицького (, Торонто, 1989), Україна. Історія її земель та народів (A History of Ukraine: The Land and Its People. University of Toronto Press Inc., 2010, Торонто, 1996, 2010), Коріння українського націоналізму (, Торонто, 2002), Ілюстрована Історія України (, Торонто, 2007, 2014), Євреї та українці: тисячоліття співіснування (, Торонто, 2016),
Україна: історія її земель та народів Найважливішою працею Магочі з українознавства є його книга «Україна: історія її земель та народів». Цю книгу Сергій Плохій вважає першою історією України, написаною не з етнічної точки зору, а з мульти-етнічної.Plokhy S. Between history and nation: Paul Robert Magocsi and the rewriting of Ukrainian history // Nationalities Papers. Special Section: The Scholar, Historian and Public Advocate. The Academic Contributions of Paul Robert Magocsi. Guest Editor Taras Kuzio. Volume 39 Issue 1. January 2011. pp.117 — 124 Замість опису українського народу від найдавніших часів й до сьогодення, як це робили всі попередні великі українські історики (Орест Субтельний, Михайло Грушевський, Сергій Єкельчик тощо), Магочі брав за базу не український народ (де б він не проживав), а географічну територію України в її сучасних кордонах, та описував історичні перипетії усіх народів, що населяли й населяють цю територію. Українська культура розглядається з позицій мультикультуралізму, тобто українським вважається не те, що є українським за його базовими ознаками (створене українською мовою тощо), а те, що створено на території України. Тобто, за мультикультурною історією Магочі, Микола Гоголь та Шолом Алейхем — українські письменники, бо народилися на території сучасної України.
На думку рецензентів книги, представлення персоналій з історії України у книзі Магочі є доволі вибірковим та обмеженим. Окремі текстові сегменти, а не фрагментарні чи контекстуальні згадки, присвячено лише певним знаковим історичним особам. Пантеон постатей української минувшини, зорієнтований на західного читача, й до нього фактично не потрапив жоден з українських діячів визвольних змагань ХІХ—ХХ століття Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів / Авториз. пер. з англ. Е. Гийдель, С. Грачова, Н. Кушко, О. Сидорчук; наук. ред. С. Біленький; відп. ред. В. Падяк. — Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2012. — 794 с. + XXII с. // Український історичний журнал. Рецензії й огляди..
Контраверсійності З 1970-их років Магочі є основним ідеологом русинського сепаратистського руху. З 1978 року Магочі займає пост президента-засновника Карпато-русинського дослідного центру США (), який видає у Сполучених Штатах та Європі наукові й науково-популярні праці з історії та культури русинів. Пол Магочі та його однодумці у своїх науково-популярних працях відстоюють твердження, що карпаторусини, зокрема й мешканці Закарпаття, є окремим східнослов'янським народом з власною мовою, територією та історичними традиціями. Упродовж 2005—2009 років Пол Магочі років очолював Світовий конгрес русинів, неодноразово ініціював проведення Світових конгресів русинів, на яких виступав з науковими доповідями про так звану «четверту слов'янську націю — карпато-русинів».Майборода О. «Політичне русинство»: Закарпатська версія периферійного націоналізму. — К., 1999. — С. .
Від самого початку поширення Полом Робертом Магочі своїх теорій щодо існування так званої окремої «русинської нації» у 1960-их роках, їх — як псевдонаукові — розкритикувала низка українських науковців як в Україні, так і в українській діаспорі. Зокрема, український науковець Любомир Белей у своїх публікаціях звинуватив канадського дослідника в маніпуляціях науковими методами з метою дезінтеграції українського етномовного простору.Бреславська С. Нація нізвідки: непримарна небезпека // Слово Просвіти. — 2018. — № 27 (5—11 липня). — С. 4.Адамович С. Павло Роберт Маґочій — ідеолог політичного русинства // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2010. — Вип. 18. — С. 78—84. Белей уважає, що Магочі коштом «західних меценатів» видав «Ілюстровану історію України», де у двох розділах з історії Закарпаття 1938—1939 рр. чітко акцентував, що населення цього краю ніколи не було українським, розмовляло й навчалося русинською, чи навіть російською мовоюПанчук М. Політичне русинство в Україні.Бреславська С. Нація нізвідки: непримарна небезпека… — С. 5.
На думку українського науковця Мая Панчука, Магочі — основний ідеолог сучасного політичного неорусинства.Панчук М. Політичне русинство в Україні.О. Р. Фабрика-Процька. Русини і русинська культура крізь призму сучасної самоідентифікації// Молодий вчений. — 2018. № 8(1). — С. 32-36.Белей Л. О., Белей Л. Л. Неорусинство у контексті сучасної України // Стратегічні пріоритети. Серія: Політика. — 2017. № 1. — С. 57-61.
На думку українських науковців як в Україні, так і в українській діаспорі, у кінцевому результаті псевдонаукові теорії щодо існування так званої окремої «русинської нації» з її окремою русинською мовою сприяють розвитку сепаратизму на українському Закарпатті.Сучасне неорусинство: сепаратизм, міноритарна політика та бізнес // Лесь Белей. «Русинський сепаратизм». Націєтворення in vitro. Київ: Темпора, 2017. 392 стор.: 77-154. ISBN 978-617-569-327-8
Вибрана бібліографія Оригінальні твори (1978) The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus', 1848—1948, Harvard University Press. ISBN 0-674-80579-8 (1983) Galicia: A Historical Survey and Bibliographic Guide (Toronto: University of Toronto Press). (1993, 2003) Historic Atlas of east Central/Central Europe (University of Washington Press) (1993, 2002) Historic Atlas of Central Europe (University of Washington Press/University of Toronto Press/Thames & Hudson), ISBN 0-500-28355-9. (1996) A History of Ukraine (Toronto: University of Toronto Press) ISBN 0802008305 (1999) Of the Making of Nationalities There is no End (2 vols (Columbia University Press) (1999) Encyclopedia of Canada's Peoples, 1999, University of Toronto Press. ISBN 0802029388 (2002) «The Roots of Ukrainian Nationalism: Galicia As Ukraine's Piedmont», University of Toronto Press, 2002, ISBN 0802047386 (2002) I. I. Pop, Paul Robert Magocsi, Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto Press, 2002, ISBN 0802035663
Україномовні переклади книг Магочі (2012) Маґочій П.-Р. Україна: історія її земель та народів [Текст]. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2012. — 794 с. ISBN 978-966-387-061-8 (2014) Маґочій П.-Р. Крим: наша благословенна земля [Текст]. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2014. — 160 с. ISBN 978-966-387-080-9 (2018) Маґочій П.-Р. Як я став українознавцем: есей-спогад [Текст] / П.-Р. Маґочій; пер. з англ. С. Біленького. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2018. — 144 с. ISBN 978-966-387-116-5
Відзнаки та членства в організаціях Один з членів-засновників Світового конгресу русинів та член Виконавчого комітету (так званої Світової ради) з 1991 року.
Зауваги
Примітки
Посилання Белей Л. «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro. — К. : Темпора, 2017. — 392 с. іл. Віднянський С. В. Магочій Павло Роберт // Українські історики ХХ ст.: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 1. — К.– Львів, 2003. Мушинка О. Інтерв'ю з професором П. Р. Маґочім. Карпато-руський дослідний центр. 1993. Токар М.-Ю. Відомі дослідники Карпатської України: Маґочій Павло Роберт // Вони боронили Карпатську Україну. — Ужгород, 2002. Хома В. Ренесанс русинства і Пол Роберт Маґочій // Християнська родина. — Ужгород, 2001. — Ч. 5. Hann Ch. Intellectuals, Ethnic Groups and Nations: Two Late 20th Century Cases // Notions of Nationalism. — Budapest, 1995. Scardellato G., Himka J.-P. Paul Robert Magocsi: A Bibliography, 1964—2000. — Toronto, 2000. Paul Robert Magocsi — Carpatho-Rusyn Knowledge Base.