Степан Павлович Бари́шников ( , присілок Бармашур — , місто Ухта) — удмуртський державний та комуністичний діяч. Жертва сталінських репресій.
Біографія Степан Павлович народився в присілку Бармашур Уканської волості Глазовського повіту (сучасний Ярський район Удмуртії) в сім'ї селян-удмуртів, член КПРС з 1917 року. Учасник громадянської війни та становлення радянської влади на території Удмуртії. За виявлену мужність в боях під Воткінськом під час командування батальйоном Вятської дивізії нагороджений орденом Червоного Прапора (1918). Освіта неповна вища, закінчив 2 курси Петербурзького університету.
Політична діяльність Баришников як політик займав наступні посади: член Вятського організаційного бюро більшовицької організації (1917) голова Глазовського повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів та голова Глазовського повітового комітету РКП(б) (1919–1920) секретар Вятського губернського комітету РКП(б) (1920—1921) відповідальний секретар Глазовського повітового комітету РКП(б) (1921) перший секретар Вотського обласного комітету РКП(б) (1921) завідувач організаційним відділом Тюменського міського комітету РКП(б) (1922) відповідальний секретар Тобольського повітового комітету РКП(б) (1922—1923) відповідальний секретар Ішимського окружного комітету РКП(б) (1923—1924) голова Вотської обласної партійного комісії ВКП(б), завідувач організаційно-інструкторським відділом та відповідальний секретар Вотського обласного комітету ВКП(б) (1924—1927) студент Комуністичного університету трудящих Сходу (1927—1929) завідувач відділом з роботи в селі, розподілу та підбору кадрів Нижньогородського крайового комітету ВКП(б) (1929—1930) інструктор Політичного сектора Наркомзема РРФСР (1930—1937) голова ЦВК Удмуртської АРСР (18 квітня 1937 — 23 липня 1937) перший секретар Удмуртського обласного комітету ВКП(б) (1937—1938)
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР та Верховної Ради Удмуртської АРСР.
Репресії Заарештований 4 вересня 1938 року в Москві, засуджений до 8 років відбування в таборах (11 січня 1940 року, звинувачення № 58-7, 11) за звинуваченнями в троцькізмі та буржуазному націоналізмі. Помер 1943 року в Ухтинському таборі НКВС від виснаження, реабілітований посмертно 6 лютого 1956 року президією Верховного суду Удмуртської АРСР.
Пам'ять На честь Баришникова були названі: вулиця в рідному присілку Бармашур, де йому 1989 року було встановлено пам'ятник вулиця в Устиновському районі міста Іжевськ рішення виконавчого комітету міської ради від 23 вересня 1976 року
Посилання Біографія на gasur.izhnet.ru Біографія на www.alexanderyakovlev.org В списках репресованих жертв Стаття в районній газеті «Сільська правда» Біографія на сайті Державної ради
Примітки