Леоні́д Сергі́йович Бра́тченко (3 серпня 1923, Одеса, УРСР — 10 серпня 2004, Харків) — український художник театру, народний художник УРСР (від 1976 року). Чоловік художниці Галини Фісан.
Біографія Народився 3 серпня 1923 року в Одесі. Учасник Німецько-радянської війни. 1951 року закінчив Харківський художній інститут. Навчався у Дмитра Овчаренка та Бориса Косарєва.
Працював викладачем у Харківському художньому інституті (1951—1958).
Учасник виставок з 1951, республіканських і всесоюзних з 1954.
Від 1955 року — художник-постановник Харківського театру опери та балету
Член Харківської організації Спілки художників України з 1960, Українського театрального товариства (1965—1989).
Член КПРС з 1962
Від 1968 року — головний художник Харківського театру опери та балету
Персональні виставки: Харків — 1983,1984, 1993, 1995; с. Пархомівка (Харківська область) — 1997.
Оформив близько 100 вистав у театрах України.
Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медалями.
Похований на Другому міському кладовищі Харкова.
Роботи Леоніда Братченка
Л. С. Братченко оформив такі вистави у Харківській опері:
балет «Лілея» К. Данькевича (1958) балет «Баядерка» Мінкуса (1958) балет «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'єва (1960) опера «Бал-маскарад» Джузеппе Верді (1964) опера «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1965) балет «Спартак» А. Хачатуряна (1966) балет «Ромео і Джульетта» С. Прокоф'єва (1967) балет «Лілея» К. Данькевича (1968) опера «Лейтенант Шмідт» Б. Яровинського (1970) опера «Трубадур» Дж. Верді (1971) опера «Молода гвардія» Ю. Мейтуса (1975) опера «Кармен» Бізе (1976) балет «Тисяча й одна ніч» Ф. Амірова (1984) опера «Прапороносці» О. Білаша (1986).
Джерела (С.?) Братченко Братченко Леонід Сергійович // Художники Харківщини