Джон Ентоні Фрушанте ( /fruːˈʃɑːnteɪ/, 5 березня 1970, Квінс, Нью-Йорк, США) — відомий американський гітарист, вокаліст, автор пісень та музичний продюсер. Найзнаніший як гітарист гурту «Red Hot Chili Peppers», з яким він записав шість студійних альбомів; також веде активну сольну діяльність: випустив 10 альбомів під власним іменем, два з Джошем Клінгоффером і Джо Лаллі, як гурт «Ataxia». Сольні роботи — розмаїття елементів експериментального року, амбіент-музики, «нової хвилі» та електроніки. Черпаючи різних жанрів, Фрушанте висловлює свої емоції через гру на гітарі, надаючи перевагу вінтажним інструментам та аналоговому способу запису. 2010 року обраний найкращим гітаристом тридцятиліття за результатами голосування, проведеного BBC.
Фрушанте став членом гурту «Red Hot Chili Peppers» у свої 18 років, уперше засвітившись у їх альбомі «Mother's Milk» (1989) та добившись шаленого успіху «Blood Sugar Sex Magik» у наступному альбомі. Попри це, Фрушанте покинув гурт у 1992 році: він впадає в героїнову залежність та випускає перші сольні альбоми: «Niandra Lades and Usually Just a T-Shirt» (1994) та «Smile from the Streets You Hold» (1997). У 1997 він успішно проходить курс лікування від залежності і повертається до «Red Hot Chili Peppers», бере участь у записі альбому «Californication'». Після виходу наступних двох альбомів він знову покидає гурт у 2009. Його творчість позитивно оцінили критики: Фрушанте посідає вісімнадцяте місце в списку «Топ 100 найкращих гітаристів усіх часів» за версією журналу «Rolling Stone».
Біографія
1970—1987: дитинство та молоді роки Фрушанте народився 5 березня 1970 в містечку Квінс, штат Нью-Йорк. Його батько, Джон Старший — професійний піаніст, а мати Гейл — колишня вокалістка, що покинула свою професію, щоб присвятити свій час материнству. Сім'я Фрушанте переїжджає в Тускон, штат Аризона, згодом у Флориду, де його батько працює суддею графства Бровард. Коли його батьки розлучаються, Джон разом з матір'ю переїжджає у Санта-Моніку, Каліфорнія.
Роком пізніше, Фрушанте та його мати переїжджають до Мар Вісти, Лос Анджелес, уже разом зі своїм вітчимом, котрий, по словах Фрушанте, «дуже підтримував мене та змусив мене відчути насолоду бути митцем». Як і багато молодих людей на цій території, він відразу став членом руху панк-року в Лос-Анджелесі. В дев'ять він захопився музикою The Germs, послухавши кілька їхніх платівок. В десять він уже міг грати більшу частину їх пісень, налаштувавши гітару таким чином, що один акорд можна було затискати лише одним пальцем. Через деякий час Фрушанте почав брати уроки гри на гітарі від викладача, який і представив йому вперше музику Red Hot Chili Peppers.
В одинадцять років Фрушанте почав досліджувати таких гітаристів як Джефф Бек, Джиммі Пейдж та Джимі Хендрікс. Після оволодіння блюзовою гаммою він відкрив для себе Френка Заппу, чию музику він досліджував годинами. В шістнадцять він вибув з школи з дозволу його батьків після закінчення тесту на працевлаштування. З їхньою підтримкою він переїжджає до Лос-Анджелесу щоб далі розвивати свою музичну кваліфікацію. Фрушанте відвідує заняття в Гітарний Інститут Технології (Guitar Institue of Technology), але згодом покидає його.
1988—1992: Red Hot Chili Peppers У п'ятнадцять років Фрушанте вперше потрапляє на концерт Red Hot Chili Peppers і незабаром стає їх великим прихильником. Він ідеалізував гітариста Хіллела Словака, котрий на його думку був творцем усіх гітарних та басових партій в перших трьох альбомах гурту. Він зблизився зі Словаком, вони навіть говорили про можливе приєднання Фрушанте до Chili Peppers:
Фрушанте потоваришував з Д. Г. Пелігро, колишнім ударником Dean Kennedys, на початку 1988. Вони часто імпровізували і Пелігро запрошував свого друга Флі(«Flea», басист Red Hot Chili Peppers). Фрушанте та Флі відразу знайшли спільну творчу хімію. Пізніше Флі визнає, що це були дні, коли він вперше зіграв басовий риф до пісні «Nobody Weird Like Me». Приблизно в цей самий період Фрушанте брав участь на прослухування до гурту Френка Заппи, проте поміняв рішення в останній момент, коли дізнався, що Заппа строго забороняє в себе незаконне використання наркотиків. Фрушанте говорить, «Я зрозумів, що хочу бути рок зіркою, вживати наркотики і мати дівчат, але я б не зміг цим займатись, якби я приєднався до гурту Френка Заппи.»
Хіллел Словак помирає від передозування героїном в 1988, а барабанщик Red Hot Chili Peppers, Джек Айронс покидає гурт, неспроможний прийняти смерть Словака. Залишись удвох, Флі та вокаліст Ентоні Кідіс, бажаючи грати далі, формують новий склад. За барабани сідає Пелігро, а екс-гітарист P-Funk, ДіВейн «Blackbyrd» МакНайт, заміняє Словака. Проте McKnight не міг об'єднатись з рештою гурту в музичному плані. Флі пропонує провести прослухування з Фрушанте, чиє бездоганне знання репертуару Chili Peppers було лише на перевагу. Флі та Кідіс прослухали його та згодились, що Фрушанте є хорошою заміною МакНайту, котрого відразу ж звільнили. Коли Флі зателефонував Фрушанте з цією новиною, той просто вибухнув від радості: він побіг по дому з криками задоволення і стрибнув на стіну, залишивши там сліди від взуття. Він якраз збирався підписувати контракт з Thelonious Monster, з котрим виступав уже кілька тижнів, проте змога стати членом Chili Peppers заставила його поміняти свої плани.
Проте Фрушанте не був знайомий із жанром «фанк» гурту Red Hot Chili Peppers: «До того, як я приєднався до групи, я не був обізнаний у фанк-музиці. Проте я вивчив все, що тільки можна, щоб знати, як надати хорошого звучання з Флі, вивчаючи гру Словака, від чого я і відштовхувався.» Через кілька тижнів після формування нового складу, Пелігро, чия техніка сильно страждала у зв'язку із сильною наркотичною залежністю, був звільнений. Його місце займає Чад Сміт, з яким у новому складі вони записують свій перший альбом Mother's Milk (1989). Фрушанте зосередився на наслідувані стилю Словака замість того, щоб впровадити власне звучання до музики гурту. Продюсер Майкл Війнхорн не погоджувався і хотів, щоб Фрушанте грав із нехарактерним хеві-металічним тоном, відсутнім у попередніх трьох платівках гурту. Фрушанте та Вейнхорн часто сперечались на тему звучання гітари та нашарування, але Бейнхорн наполягав на своєму, бо Фрушанте відчував тиск з боку більшої освіченості продюсера щодо запису. Кідіс згадує, що «[Бейнхорн] хотів, аби гітара Джона мала сильний, скрипучий, важкий, майже металічний звук, попри те, що раніше у нас було цікаве есід-рокове звучання, як і значною мірою легкі, сексуальні, фанкові гітарні тони.»
Для запису другого альбому Blod Sugar Sex Magik, Chili Peppers почали співпрацю з продюсером Ріком Рубіном. Рубін відчував, що для запису нового альбому потрібно було міняти облаштування, тож він запропонував старий особняк в Беверлі Хіллз, на що гурт і погодився. Фрушанте, Кідіс та Флі ізолювали себе там на час запису. Фрушанте та Флі іноді виходили на вулицю, проводячи більшу частину часу за курінням марихуани. Приблизно в цей час Фрушанте почав побічний проєкт з Флі там ударником Jane's Addiction, Стівеном Перкінсом, що називався The Three Amoebas (Три Амеби). Разом вони записали близько п'ятнадцяти годин матеріалу, котрий так ніколи і не випустили.
Blood Sugar Sex Magik став шалено популярним з дня випуску 24 вересня, 1991. Він посів третє місце в чартах Біллборд, і продався по всьому світові кількістю в 13 млн копій. Несподіваний успіх відразу ж перетворив Red Hot Chili Peppers в рок-зірок. Фрушанте був збентежений цією хвилею популярності, йому важко було пристосуватись. Незадовго після виходу альбому в нього почало розвиватись негативне ставлення до популярності гурту. Кідіс згадує у своїй автобіографії, як вони часто з Джоном сперечались після виступу: «Джон казав, 'Ми занадто популярні. Мені не потрібен такий успіх. Для мене достатньо було б виступати в маленьких клубах, як ви це робили ще два роки тому.» Пізніше Фрушанте говорив, що це було «надто високо, надто далеко і надто рано. Ніби все відбулось в один момент, і я просто не зміг з цим впоратись.» Він також почав відчувати, ніби доля відводила його все далі від гурту. Коли Chili Peppers розпочали світове турне, він почав чути голоси в себе в голові, що казали йому «ти не зможеш пройти через цей тур, ти повинен піти зараз.» Фрушанте визнає, що певний час він відчував задоволення від гедонізму, проте, «в свої двадцять, я почав робити це правильно і дивитись на це, як на артистичну експресію, замість простого розважання з дівчатами. Щоб це збалансувати, я повинен бути надзвичайно скромним, дуже анти-рок-зірковою натурою». Він відмовився вийти на сцену під час виступу в Токійському клубі Quattro 7 травня 1992, відверто сказавши, що він покидає гурт. Його вговорювали виступити, проте наступного ранку він вирушив до Каліфорнії. По його словах, «для мене просто неможливо було це продовжувати. Я дійшов до тієї точки, коли попри те, що вони хотіли, щоб я був в гурті, я відчував ніби мене звідти витиснули. Не через конкретних членів гурту чи керування взагалі, просто через напрямок, в якому це все рухалось.»
1992—1997: наркотична залежність За чотири роки перебування у гурті у Фрушанте виробилась дуже сильна залежність до наркотиків. Окрім куріння марихуани він також використовував героїн і був на грані тотальної залежності від нього. Після повернення до Каліфорнії літом 1992, Фрушанте впав у сильну депресію, відчуваючи, ніби його життя завершилось і він уже не може писати музику чи грати на гітарі. Протягом довгого часу він займався живописом, продюсував 4 записи, які придумав ще в період запису Blood Sugar Sex Magik, писав короткі історії та сценарії на різні теми. Щоб якось подолати депресію, Фрушанте постійно збільшував дози героїну, що уже почало переростати у загрозу для його життя. Використання наркотиків для позбавлення депресії було для нього самостійним рішенням: «Мені було дуже сумно, але коли я вживав наркотики, я відчував себе щасливим, а отже я повинен був сидіти на них весь час. Я ніколи не відчував себе винним — я гордився тим, що був залежним.» Хоча він відкрито визнавав себе «наркоманом», його мислення було сильно спотворене через постійне перебування під дією наркотиків, він вірив що це єдиний спосіб «бути впевненим в тому, що ти залишаєшся в контакті з красою, замість того, щоб дозволити потворності світу заразити твою душу.»
Фрушанте випустив свій перший сольний альбом, Niandra Lades and Usually Just a T-Shirt, 8 березня, 1994. Незважаючи на загальну думку, що більшість треків були записані під перебуванням героїнової залежності в нього вдома в Беверлі Хіллз, Фрушанте каже, що «Цей альбом не був записаний коли я був залежним від героїну. Він вийшов коли я був залежним від героїну.»
Перша частина альбому Niandra Lades and Usually Just a T-Shirt була записана після завершення роботи над Blood Sugar Sex Magik; друга половина — наприкінці 1991 і на початку 1992, під час турне. «Running Away Into You» — єдина пісня, записана уже після його виходу з Chili Peppers. Альбом являє собою важку експериментальну авангардну композицію, метою якої стало вираження духовного та емоційного: "Я записав платівку, тому що я перебував у дійсно великому місці в себе в голові — воно було гігантським, духовним місцем, котре казало мені, що робити. Доки я підкоряюсь цим силам, усе завжди буде мати значення. Я можу грати на гітарі і сказати собі "зіграй щось лажове, « і коли я знаходжусь в цьому місці, воно буде звучати чудово. І це не має ніякого відношення до мене, хіба що в тому, що неможливо пояснити.» Niandra Lades and Usually Just a T-Shirt вийшов під лейблом American Recordings Ріка Рубінса. Warner Bros., лейбл гурту Chili Peppers, отримав права на альбом через позицію в контракті, зв'язаній з переривом контракту учасником, проте через склад альбому, лейбл радо віддав права власності Рубінсу, котрий і випустив платівку.