Щукін Сергій Іванович (1854, Москва — 1936, Париж) — російський (московський) купець і колекціонер картин авагардних художників Франції.
Московські купці-мільйонери В кінці 19 і на початку 20 століття найбільш впливовими в Москві були п'ять родин купців мільйонерів — Бахрушини, Морозови, Найдьонови, Щукіни, Третьякови. З останньої родини походив Третьяков Павло, засновник і 1-й володар Третьяковської галереї, спеціалізованої на національних російських художниках.
Колекція картин Сергія Шукіна художників Франції після вимушеної еміграції залишилась в Москві, а пізніше була поділена між двома музеями Росії в Москві і Ленінграді.
Сергій Щукін і його збірка Три брати Щукіни — Дмитро, Сергій і Петро — походять з родини старообрядців. Сергій отримав бізнесову освіту у Вищій комерційній Академії міста Гера, Тюрингія. Був спадкоємцем бізнесу батька. Переказували, що мільйонером Сергій став під час всеросійського страйку 1905 року, коли в паніку скуповував за безцінь текстиль.
Ще у 1882 році Сергій викупив палац князів Трубецьких разом з колекціями зброї і картинами передвижників. Ні зброя, ні передвижники його не цікавили, тому він придбав усе це заради декількох картин художника на ім'я Фріц Таулов (1847—1906) з Норвегії. Вони були підмурком майбутньої збірки.
Розвиток колекції припинила війна та революція, Щукін зупинився на 264 картинах. Він та Морозов, двоє московських купців, були найкращими інвесторами в історії. За оцінкою аукціонного будинку Сотбіс уся колекція Щукіна це $8 500 000 000.Леонід Парфенов — Глаз Божий (1 серія). Док. фільм; Перший канал
Колекціонерство Колекціонерством картин Сергій захопився у віці 40-50 років. Зате його цікавили здебільшого сучасні майстри Франції. Його добре знали відомі маршани Парижу — Поль Дюран-Рюель, Амбруаз Воллар тощо. Це у Воллара Сергій Щукін придбав вісім своїх «Сезаннів». Збірка також мала картини Клода Моне, Гогена, Джеймса Вістлера, Пюві де Шаванна, Поля Сіньяка, Анрі Руссо, Матісса.
На відміну від зачиненого для усіх палацу колекціонера імпресіоністів Франції Івана Морозова, Сергій Щукін відчинив двері свого палацу для відвідин у 1909 році. Про шокуючі враження залишили спогади різні мемуаристи — від художників до пересічних аматорів. Консервативні викладачі Московського художнього училища навіть забороняли своїм учням відвідини особняка Сергія Щукіна.
Вимушена еміграція Восени 1919 року, коли голодна і хвора Росія потопала в крові і розбраті, Сергій Щукін емігрував у Німеччину. Він ще до більшовицького перевороту 1917 року переводив гроші на особистий рахунок в Берліні, аби вчасно розплачуватись за картини. Рятуючи своє життя, він покинув свою колекцію в Москві. Гроші добре згодилися йому у вимушеній еміграції. Він оселився в Ніцці, а помер в Парижі в 1936 році. Похований на цвинтарі Монмартр.
Примітки
Посилання Shchukin's portrait by Matisse, from the Metropolitan Museum (англійською)
Джерела Наталья Семенова. «Жизнь и коллекция Сергея Ивановича Щукина». — М.: Трилистник, 2002. — ISBN 5-89480-046-3 (аннотация в журнале «Русское искусство») Олег Неверов. «Частные коллекции Российской Империи». — М., 2004. — ISBN 5-85050-833-3