Стаття Архітектура Кропивницького присвячена історичному розвитку містобудування Кропивницького, видатним міським будівлям та будівничим.

З історії містобудування Кропивницького У Кропивницькому, зокрема в історичному центрі, частково (у порівнянні з іншими обласними центрами країни доволі непогано) збереглася стара забудова (переважно 2-а пол. XIX століття), зокрема низка культових споруд, рештки російських укріплень, єврейські квартали тощо. Особливістю Кропивницького є застосування в архітектурі окремих стилів (доволі великого числа), а не пануючого еклектизму, як скажімо в Києві.

Так, з кінця XVIII ст. місто забудовувалось спорудами у стилі класицизму (неокласицизму): палацовий корпус, ансамбль штабу, юнкерського училища та манежу (40-ві рр. XIX ст.); присутствені місця (1848—51, арх. В. Верлон, добудовані 1882—1913)Кіровоград // , стор. 202—203.

Деякі будинки мають мотиви бароко. Так, у стилі неокласицизму з вкрапленнями елементів бароко збудована будівля академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького (1865—1867).

Є в місті і споруди т. зв. «єврейського бароко», по суті еклектичні, але з використанням деяких цікавих стилів — так, скажімо, в будівлі сучасної міської лікарні № 3 на вулиці Дворцова використано мавританський стиль. У низці будівель в стилі модерн вдало застосовано мотиви неоросійського («неоруського») стилю.

Наприкінці XIX — на початку ХХ ст. цікавою архітектурною тенденцією у Єлисаветграді стало використання стилю модерн: будівля Пасажу — зараз обласний художній музей, 1887; будинок Барського, збудований у стилі «ранній модерн» у 1885—1905 рр, зараз краєзнавчий музей; будинок поштової контори, зараз офіс дирекції Кропивницької філії «Укрпошти», кін. XIX ст., з елементами модерну та інші.

Однак у немалому ступені архітектурне обличчя Кропивницького визначали робочі квартали, забудовані спорудами напівбарачного типу. Вулиця Кірова — одна з декількох вулиць історичного центру, що зберегла забудову робітничих кварталів.

За СРСР Кропивницький був забудований багатоповерховими (на той час) адміністративними, громадськими та житловими будинками, серед яких: будинок обкому Компартії України (арх. Л. Дворець, В. Сікорський, 1954); універмаг «Дитячий світ» (арх. А. Сидоренко, 1955); Будинок політосвіти (1972); критий ринок (1972); педагогічний університет (арх. А. Сидоренко, 1978).

У 1970-х роках значним успіхом місцевих інженерів та будівничих стала реалізація проекту з упорядкування і забудови міської набережної річки ІнгулНабережна міста Кіровограда // Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград:, «Імекс-ЛТД», 2004, стор. 195.

Наприкінці 1980-х рр. було розпочато будівництво, а здано в експлуатацію вже за незалежної України (1992 року) готель «Європа», на розі вулиць Велика Перспективна і Єгорова, що відтоді посідає провідне місце в готельному господарстві регіонуМісто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград:, «Імекс-ЛТД», 2004, стор. 218.

У 2000-х після тривалої економічної кризи в місті знову почали зводити будівлі, переважно бізнесового призначення, також житлові будинки.

Архітектори Андрій Михайлович Достоєвський (1825—1897) — молодший брат Ф. М. Достоєвського, працював міським архітектором Єлисаветграда від жовтня 1849 року до липня 1858 року; Яків Васильович Паученко (1866—1914) — видатний будівничий Єлисаветграда, рідний дядько художника-авангардиста О. О. Осмьоркіна. За його проектами було збудовано лікарню Червоного Хреста Св. Анни, лікувальні Гольденберга (суч. міська лікарня № 3), Вайсенберга, Мейтуса (тепер дитяча музична школа № 2), Міжнародний кредитний банк, Гостинний двір, театр «Ілюзіон» (тепер Кіровоградський облкомплекс), численні приватні будинки, в тому числі і власний будинок митця, в якому зараз розміщений Художньо-меморіальний музей О. О. Осьмьоркіна. У своїй творчості з успіхом поєднував популярний того часу модерн з іншими архітектурними стилями; Олександр Львович Лишневський (1868—1942) — талановитий архітектор (працював у стилях модерн і неокласицизм, відомий, перш за все, будівлями в Санкт-Петербурзі), початковий період самостійної творчості якого припав на роботу міським архітектором Єлисаветграда (від 1895 до 1901 року); тут за його були збудовані ремісничо-грамотне училище, реальне училище, гімназія, відділення банку, ряд особняків і церква.

Історико-культурні та культові пам'ятки

До історико-культурних та культових споруд і пам'яток Кропивницького належать:

Кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква), 1805-12 рр. — кам'яну церкву Пресвятої Володимирської Богородиці було зведено на місці старої дерев'яної. Збереглися давні розписи, реставровані 1905 року, тут також розташовується кам'яна дзвіниця й будинок настоятеля (1812 рік). Собор є єдиною культовою спорудою, яка ніколи не припиняла свою діяльність, навіть за доби СРСР. залишки Єлисаветинської фортеці — окремі будівлі військового поселення, яке дало початок місту: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня (у теперішній час тут міститься Перша міська лікарня), фортечні вали, спеціально для огляду встановлено тогочасні гармати. комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-х — поч. 1850-х років). Спасо-Преображенський собор (пам'ятка архітектури XVIII—XIX ст.ст.) — за СРСР 1965 року в його стінах було відкрито картинну галерею, що власне і врятувало культову споруду від знесення, а з проголошенням незалежності України господарем Спасо-Преображенської церкви 1992 року знову стала релігійна громада УПЦ МП, і відтоді богослужіння в ньому не припиняються. У 1990—2000-х рр. храм не тільки прикрасився зовні, але й став притулком для багатьох святинь. Свято-Покровська церква, 1850—75 роки. Головна синагога, 1853 рік.

Галерея видів міста

Див. також

Пам'ятники Кропивницького Історія Кропивницького статті про окремі пам'ятки міста з категорії: Архітектура Кропивницького

Примітки

Посилання Фотовиди історичних споруд та будинків Кіровограда Мандрівка до Кіровограда (частина 1) Мандрівка до Кіровограда (частина 2)