Оле́г Олекса́ндрович Горо́шко (1 січня 1925, с. Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області — 1 вересня 2017, м. Київ) — український вчений-механік, доктор фізико-математичних наук, професор, академік АН ВШ України з 1993 року.
Біографія
Олег Олександрович Горошко народився 1 січня 1925 року. Місце народження — село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області. Ветеран Другої світової війни. Нагороджений 5 орденами та 20 медалями. У 1944-50 р.р. проходив військову службу.
У 1955 р. закінчив фізико-математичний факультет Дніпропетровського держуніверситету. У 1958 р. захистив кандидатську, а в 1968 році — докторську дисертацію за спеціальністю «механіка деформованого твердого тіла». У 1958—1965 р.р. працював у Інституті механіки АН УРСР на посадах молодшого та старшого наукового співробітників; у 1965—1975 р.р. — завідувач відділом механіки конструкцій з композиційних матеріалів. У 1975—1985 р.р. — завідувач кафедри теоретичної механіки механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 1985 р. — професор цієї ж кафедри. У 2000—2008 р.р. — провідний науковий співробітник лабораторій механіко-математичного та радіофізичного факультетів. З 2008 р. — професор-консультант механіко-математичного факультету.
Автор понад 230 наукових праць з динамічної теорії пружності, механіки композитних матеріалів, гіроскопічних систем, віброзахисту, аналітичної механіки спадкових систем. Серед них монографії: «Динамика нити переменной длины (применительно к механике подъемов)» (1962); «Динамика упругой конструкции в условиях свободного полета» (перекладена англійською мовою, США, Каліфорнія) (1965); «Введение в механику деформируемых тел переменной длины» (1971); «Двохвильові процеси в механічних системах» (1991); «Гіроскопічні системи» (1994); «Аналітична динаміка спадкових систем» (2001, сербською мовою, в співавторстві з почесним академіком АН ВШ України Катіцею Хедріх).
Підготував 25 кандидатів та 5 докторів наук.
У 1975—1985 р.р. очолював науково-методичну комісію Міносвіти УРСР з теоретичної механіки та зональне бюро з теоретичної механіки України та Молдавії. Від Української РСР входив до президії науково-методичної Ради Мінвузу СРСР. Брав активну участь у формуванні навчальних планів для технічних спеціальностей з механіки.
Член Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки (з 1996 р.). Почесний член Міжнародної асоціації дослідників стальних канатів.
Почесний доктор Дніпродзержинського технологічного університету (2000 р.).
Член редколегій чотирьох наукових журналів та періодичних збірників.