Соловецький табір особливого призначення, відомий також як СЛОН (скорочено від ) — найбільший радянський концентраційний табір 1920—1930-х років, що містився на Соловецьких островах.

Історія Організований постановою РНК від 13 жовтня 1923 року на основі Пертомінського табору примусових робіт. Табору було передано в користування все майно Соловецького монастиря, закритого 1920 року.

За офіційними даними, протягом перших 10 років існування табору в ньому загинуло 7,5 тисячі осіб РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 21. Д. 184. Л. 400—401. См.: Статистика ГУЛАГа — мифы и реальность // Исторические чтения на Лубянке. Новгород, 2001, проте є свідчення того, що загиблих було значно більше.

Офіційна кількість ув'язнених у 1923—1933 роках наведена в таблиці нижче (цифри станом на кінець року).

Рік Кількість ув'язнених 1923 2 557 1924 5 044 1925 7 727 1926 10 682 1927 14 810 1928 21 900 1929 65 000 1930 71 800 1931 15 130 1932 Н/Д 1933 19 287

У грудні 1933 року реорганізований у відділення Біломоро-Балтійського табору, у 1937—1939 роках функціонував як Соловецька тюрма особливого призначення Головного управління державної безпеки НКВС СРСР.

В'язні в соловецькому таборі працювали на лісозаготівлях, прокладали залізничні колії, будували Біломорсько-Балтійський канал. Значний відсоток серед в'язнів становили українці. Сюди комуністична влада відправляла діячів Української Народної Республіки, вояків повстанських загонів, духівництво, представників старої інтелігенції, партійних і державних діячів тощо. Особливо активно «українізація» Соловків розгорталася в середині 1930-х роківЮрій Шаповал. Соловецька трагедія — непомічена річниця. Так, у жовтні-грудні 1937 року в Карелії та на території Ленінградської області було проведено масові розстріли в'язнів Соловецької тюрми (загалом 1620 осіб), серед страчених — провідні українські митці Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Павло Филипович, а також вчені, політичні та державні діячі, зокрема Матвій Яворський, Степан Рудницький, Володимир Чехівський, Михайло Полоз, Петро Солодуб, Геннадій Садовський та багато інших. Масову страту (198 в'язнів) було вчинено також 17 лютого 1938 року на Соловецьких островахСергій Шевченко. Молох соловецького терору.

Див. також Табори ОГПУ-НКВС-МВС Береговий табір Соловецькі розстріли 1937–1938 Список Сандармоху Соловецькі острови (журнал)

Примітки

Джерела

С. О. Підгайний. Українська інтелігенція на Соловках. Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013.