Жовква

Жо́вква (у 1951—1992 роках — Нестеров) — місто в Україні з населенням 13 тисяч мешканців у північній частині Львівського району, центр громади. Поселення засноване у 1368 році. Міські права отримало 1603 року. Відоме як місто ремісників. У XVII столітті Жовква була резиденцією короля Речі Посполитої Яна III Собеського. Наприкінці XVII — на початку XVIII століть славилася художня школа і школа різьблення по дереву.

Етимологія Можливо назва міста пов'язана з діалектним "жовква" («болотяна рослинність жовтого кольору», пор. жовклий, жовкнути), що походить від («жовтий») — С. 343—344.

За іншою версією, місто назване на честь белзького воєводи Станіслава Жолкевського-молодшого.

Географія Жовква розміщена за 25 кілометрів на північ від Львова, за 35 кілометрів від українсько-польського кордону, на роздоріжжі міжнародних автошляхів до Польщі, (Львів — Рава-Руська — Варшава), та до країн Балтики, (Львів — Ковель — Берестя). Поряд з автотрасою проходить залізниця Львів — Рава-Руська — Варшава. Головна площа міста - площа Вічева.

Місто розміщене на межі природних областей: горбистого пасма Розточчя та дуже заболоченої в давнину рівнини Малого Полісся. Межа природних областей збігається з багатою геологічною, кліматичною, рослинною і тваринною межею в Європі, поруч з якою проходить Головний європейський вододіл.

Це також древня межа земель та князівств Червоної Руси — Галичини, Волині, Звенигородського і Белзького князівств. Біля підніжжя гори Гарай (365 м) — крутого уступу Розточчя, яка здіймається на 150 метрів над прилеглою рівниною, перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Зі сходу на захід проходив шлях на відтинку між містами Димошин (нині місто Кам'янка-Бузька) та Щекотин (околиці села Глинськ за 5 кілометрів від Жовкви), далі до Янова (тепер Івано-Франкове), Краківця, Кракова; з півдня на північ пролягав шлях зі столичного міста Галича (пізніше зі Львова) на Белз і Холм.

Рельєф, природа, природні копалини Центральна (історична) частина міста лежить на підвищеній гряді, яка простягається із сходу на захід, західним краєм примикаючи до північно-східних уступів Розточчя. Біля підніжжя гори Гарай (150 м) гряду прорізає річка Свиня, утворюючи кілька вигинів. В долині річки в давнину існували великі стави (Сопошинський, Середній і Зволинський), які були осушені протягом XIX століття. Заболочені колись території по обидві сторони гряди також поступово осушили і на сьогодні вони повністю забудовані.

На південній околиці міста в районі цегельного заводу здійснюється розробка покладів глини в невеликих масштабах, яка використовується для виробництва керамічної цегли. В околицях міста виявили також напірні сірководневі води з температурою на поверхні 39 °C, які можуть використовуватися для бальнеологічних та термальних цілей.

У межах міста розташовані дві прироохоронні території: Під Гараєм (дендропарк) і Замковий паркXVII ст.

Демографія Станом на 2003 р. в Жовкві проживало 13,85 тисяч мешканців. Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці97,50%росіяни1,98%поляки0,17%білоруси0,16%інші/не вказали0,19%

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1304697.97%російська2431.82%білоруська70.05%польська60.05%угорська20.01%німецька10.01%єврейська10.01%румунська10.01%інші/не вказали90.07%Усього13316100%

Історія Місто Жовква було закладене у 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинськ Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році.

Перша згадка в літописах про село Винники датується 1368 роком. Винники лежали на межі Звенигородського та Белзького князівств, через територію яких пролягли торгові шляхи з Галича та Львова на Белз, Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпаду Руського Королівства (Галицько-Волинського князівства) і захоплення його земель Польщею наприкінці XVI століття (1588 р.) Винники перейшли у власність гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зиґмунта III Вази на будівництво нового міста та на право назвати нове місто Жовквою (1603 р.).

З наданням Жовкві 22 лютого 1603 р. грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази магдебурзького права пожвавилося економічне життя міста й околиць, швидше стали розвиватися ремесла й торгівля. Урядування в місті здійснював магістрат, який обирався за згодою власника міста.

Для будівництва міста Жовкви була вибрана вигідна в оборонному відношенні, вільна від житлової забудови підвищена платформа, де перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Припускають, що гетьман С. Жолкевський із дружиною хотіли бачити розпланування Жовкви за взірцем «Ідеальних міст» італійського архітектора П'єтро Катанео. Планування здійснив Павло Щасливий, який тоді зводив замок, а після нього костел св. Лаврентія. В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам'яниці з відкритими галереями-підсінням. Припускають, що своєю красою Жовква має завдячувати дружині гетьмана Реґіні, котра дбала про місто, у той час коли чоловік перебував на королівській службі. Після Жолкевських місто належало родині Даниловичів, далі по матері Софії Теофілії — Янові ІІІ Собєському. В XIX столітті в Златополі у пана Владислава Ясенецького зберігався сімейний портрет Теофіли з синами Марком та Яном на молитві у костелі міста Жовква.

З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У II пол. XVII — на початку XVIII ст. місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам'яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі й досягло свого найвищого розвитку і багатства. У Жовкві діяли п'ять церков, чотири костели, синагога. Славилась високою художньою цінністю жовківська збірка живопису, графіки, різьблення, гобеленів, порцеляни, зброї. Прославили місто іконописці та різьбярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII — початку XVIII століття.

Дослідник історії Жовкви вірменин Садок Баронч висунув версію про народження тут українського державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо. Під час Північної війни 1700—1721 років Жовківський замок з грудня 1706 року до квітня 1707 року став резиденцією російського царя Петра I.

До Жовкви у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа. З Жовкви гетьман відправляв посланця до Саксонії заручитись підтримкою шведського короля Карла XII.

Кароль Юзеф Сапєга восени 1745 року пробував бути посередником в суперечці між гетьманом литовським Михайлом Казимиром Радзивіллом «Рибонькою» та сандомирським воєводою Яном Тарлом в їх суперечці через права на Жовкву.Zofia Zielińska Sapieha Karol Józef h. Lis (zm. 1768) / Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskia Akademja Nauk, 1994.— T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 30.

У складі імперії Габсбургів У Жовкві була велика друкарня, де друкувалася більшість служебних книжок для греко-католицької церкви.

1880 року у Галичині — провінції Австро-Угорської монархії, було утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади. Піднесенню Жовкви сприяло прокладення через неї залізниці Львів — Белжець, адміністрація якої з 1889 року розмістилася у місті. Особливо сильного удару місту завдала Перша світова війна, під час якої місто переходило з рук в руки, у часі відступу росіян місто було спалене. У вересні 1914 зайняли російські війська. Австро-Угорщина повернула контроль над містом у червні 1915, в від 1 листопада 1918 до 16 травня 1919 місто перебувало під адміністрацією Західноукраїнської Народної Республіки. У міжвоєнний період Жовква отримала статус повітового міста Львівського воєводства у складі Польщі. Перед війною у Жовкві повністю базувався 15-й полк драгунів імені Ерцгерцога Йозефа (штаб і обидва дивізіони). 3 березня 1918 року в місті відбулося віче — «свято державності і миру» на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 10000 осіб.Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 23. — ISBN 5-7707-7867-9.

Західноукраїнська Народна Республіка 1 листопада 1918 року в повіті Жовква було встановлено владу незалежної Української держави — ЗУНР.

У 1920-х роках Жовква стала важливим видавничим центром чернечого греко-католицького Чину святого Василія Великого.

Українська РСР 25 вересня 1939 року з'єднання 2-го кавалерійського корпусу разом з 24-ю танковою бригадою вступили до Жовкви і таким чином місто потрапило під окупацію радянської влади.

За радянських часів Жовква була перейменована (1951 р.) на Нестеров — на честь відомого російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова (перший у світі виконавець «мертвої петлі»), який загинув неподалік від міста в результаті першого у світі повітряного бою з застосуванням тарану, яким він збив австрійський літак барона Розенталя.

Від 30 грудня 1962 року Нестеров разом з смт Добротвір стали містами обласного підпорядкування Львівської області..

У 1977 на території середмістя для опіки над пам’ятками міста була створена філія Львівського державного історико-архітектурного заповідника, а 1994 на її основі було створено історико-архітектурний заповідник.

У незалежній Україні У 1992 році місту повернули стару назву. У 1994 році Жовкві надано статус Державного історико-архітектурного заповідника — у ньому 55 пам'яток світового, національного та регіонального значення.

У 2003 році до 400-ліття від надання місту магдебурзького права центральна частина Жовкви, зокрема центральна площа — Вічева, пережили масштабну реконструкцію, котра частково триває й досі.

9 червня 2017 року у Жовкві, відбулося відкриття пам'ятного знаку пожежним рятувальникам, що загинули 30 травня 2016 року на Грибовицькому сміттєзвалищі: Андрію Вненкевичу, Юрію Рудому, Богдану Юнку.

22 грудня 2018 року громада УПЦ МП церкви святих Петра і Павла ухвалила рішення перейти до Православної церкви України.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Жовківського району, місто увійшло до складу новоствореного Львівського району.

Сфера послуг і торгівля Продукти харчування для мешканців міста продають в супермаркетах АТБ, Рукавичка, Наш Край. Мережа Сільпо не має фізичного магазину, а здійснює доставку харчів та господарчих товарів безпосередньо додому.

В Жовкві працюють понад 10 ресторанів та кавʼярень, декілька перукарень, близько десятка аптек. Базову електроніку продають у крамниці Жжук.

Задля поштової доставки діє відділення Укрпошти та в місті розташовані 2 відділення Нової пошти і декілька поштоматів.

Послуги таксі перевезення мешканців надаються через додаток Убер.

Банківські послуги надаються у відділенні Ощадбанку.

Герб міста

Сучасний герб: на золотому полі Іван Богослов, що тримає в правій руці золоту чашу, у лівій — чорну змію. Одяг синій, плащ червоний. Щит обрамлений декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями. Герб австрійського періоду має вигляд розділеного навпіл щита, на якому зображені половини гербів Собеських і Радзивіллів.

Архітектура