Роббі Вільямс (; , Сток-он-Трент) — англійський співак і автор пісень. Він здобув популярність як учасник попгурту Take That з 1990 по 1995 рік, розпочавши сольну кар'єру в 1996 році. Його дебютний студійний альбом Life thru a Lens був випущений у 1997 році та містив його найбільш продаваний сингл «Angels». До його другого альбому I've Been Expecting You увійшли пісні «Millennium» та «She's the One», які стали його першим і другим синглами номер один. Його дискографія налічує сім синглів номер один у Великій Британії, а всі його 14 студійних альбомів, за винятком одного, досягли першого місця в британському чарті. Шість його альбомів входять до 100 найбільш продаваних альбомів у Великій Британії, два з яких входять до першої шістдесятки, а в 2006 році він потрапив до Книги рекордів Гіннеса за продаж 1,6 мільйона квитків за один день під час свого туру Close Encounters Tour.

Вільямс отримав рекордні 18 нагород Brit Awards, чотири рази здобувши перемогу в номінації «Найкращий британський співак», двічі — за видатний внесок у музику, нагороду Icon Award за тривалий вплив на британську культуру, вісім німецьких нагород ECHO Awards та три MTV Europe Music Awards. У 2004 році його включили до Зали слави британської музики після того, як його визнали найвеличнішим артистом 1990-х років. За даними Британської асоціації виробників фонограм (BPI), як сольний виконавець він має сертифікації за 20,36 мільйона альбомів та 10,6 мільйона синглів у Великій Британії. Також, за даними Music Week, він продав 21 108 856 альбомів у Великій Британіїhttps://www.musicweek.com/talent/read/robbie-williams-surpasses-the-beatles-to-make-chart-history-with-16-no-1-albums/093437. П'ять його альбомів також очолювали австралійський хіт-парад альбомів, а всього у світі він продав від 75 до 80 мільйонів платівок, що робить його одним із найпродаваніших музичних виконавців усіх часів. Він також очолив британський чарт радіоротацій за 2000—2010 роки. Його три концерти в Небворті в 2003 році зібрали понад 375 000 глядачів, що на той момент стало найбільшою музичною подією у Великій Британії. У 2014 році він став почесним громадянином свого рідного міста Сток-он-Трент, де на його честь створили туристичний маршрут і назвали вулиці. Останній збірник Вільямса, XXV, був випущений 9 вересня 2022 року.

Через 15 років Вільямс знову приєднався до Take That у 2010 році, щоб стати співавтором і виконавцем головних вокальних партій для їхнього альбому Progress, який став другим альбомом за швидкістю продажів в історії британських чартів і на той час найшвидше продаваною платівкою століття. Наступний стадіонний тур, у якому прозвучали сім пісень із сольної кар'єри Вільямса, став найбільш продаваним концертом в історії Великої Британії: за менш ніж 24 години було реалізовано 1,34 мільйона квитків. У 2011 році фронтмен Take That Гері Барлоу підтвердив, що Вільямс вдруге покинув гурт, щоб зосередитися на сольній кар'єрі, хоча зазначив, що розставання було дружнім і Вільямс може повернутися до Take That у майбутньому. Відтоді Вільямс тричі виступав із Take That на телебаченні, а також співпрацював із Барлоу в низці проєктів, серед яких мюзикл Вест-Енду The Band. Фільм, заснований на житті Вільямса, «Роббі Вільямс: Краща людина», вийшов у 2024 році.

Ранні роки Роберт Пітер Вільямс народився 13 лютого 1974 року в Сток-он-Тренті в родині Джанет (до шлюбу Фаррелл) і Пітера Вільямса (також відомого як Піт Конвей), які керували пабом під назвою «Red Lion» у Берслемі, перш ніж Пітер став управителем соцклубу футбольного клубу «Порт Вейл». Його дідусь по материнській лінії був ірландцем із Кілкенні. Він навчався в католицькій школі Святої Маргарет Ворд у Тансталлі і брав участь у кількох шкільних виставах, зокрема виконав роль Спритного Пройдисвіта в постановці мюзиклу Олівер!.

Take That

1990—1995: Перший період У 1990 році шістнадцятирічний Вільямс став наймолодшим учасником гурту Take That. Згідно з документальним фільмом Take That: For the Record, його мати прочитала оголошення про набір учасників до нового бой-бенду та запропонувала йому спробувати свої сили. У день прослуховування та співбесіди з Найджелом Мартін-Смітом він познайомився з іншим майбутнім учасником гурту Марком Оуеном. Хоча більшість матеріалу гурту писав і виконував Гері Барлоу, Вільямс був головним вокалістом у трьох хітах: «Could It Be Magic», «I Found Heaven» та «Everything Changes». Проте вживання Вільямсом алкоголю та кокаїну призвело до конфлікту з Мартін-Смітом через порушення правил поведінки, встановлених для учасників Take That"Robbie: 'Drugs gave me best times of my life'. The Telegraph. Retrieved 14 June 2018.

До листопада 1994 року залежність Вільямса посилилася; він ледь не помер від передозування напередодні виступу гурту на MTV Europe Music Awards. Згідно з документальною стрічкою For the Record, він був незадоволений тим, що Мартін-Сміт і провідний вокаліст Барлоу не сприймали його музичні ідеї всерйоз; його бажання експериментувати з хіп-хопом та репом суперечило звичному стилю балад Take That. Барлоу в інтерв'ю зазначав, що Вільямс припинив будь-які спроби пропонувати творчі ідеї.

Помітивши дедалі войовничішу поведінку Вільямса та його низьку відвідуваність репетицій, а також побоюючись, що він може залишити гурт під час майбутнього турне, Барлоу та Джейсон Орандж висловили свої занепокоєння Мартін-Сміту. Під час однієї з останніх репетицій перед початком туру вони втрьох виступили проти Вільямса через його ставлення до роботи та заявили, що хочуть провести тур без нього. Він погодився піти й залишив гурт у липні 1995 року; це був останній раз на наступні дванадцять років, коли вони були разом. Попри вихід Вільямса, Take That завершили тур Nobody Else Tour у складі чотирьох осіб. Згодом вони розпалися 13 лютого 1996 року, у 22-й день народження Вільямса.

Невдовзі після цього преса сфотографувала Вільямса на вечірці з учасниками гурту Oasis на фестивалі Гластонбері. Після виходу з гурту він став головною темою ток-шоу та газет, оскільки підтвердив плани розпочати сольну кар'єру; також його помітили на відпочинку з Джорджем Майклом у Франції. Пункт у контракті з Take That забороняв йому випускати будь-який матеріал до офіційного розпуску гурту, тому пізніше Мартін-Сміт подав на нього до суду, змусивши виплатити 200 000 доларів комісійних. Після низки судових позовів за право на сольну кар'єру Вільямс домігся звільнення від контракту з BMG. 27 червня 1996 року він підписав контракт із лейблом Chrysalis Records.

2006—2011: Другий період

До березня 2009 року Вільямс виявив зацікавленість у поверненні до Take That; гурт завершив свій тур The Circus Live без нього. Попри чутки про те, що у вересні того ж року Вільямс працював у Нью-Йорку разом із Take That, на благодійному концерті Children in Need у Альберт Холлі в листопаді вони все ще виступали окремо. Проте вони приєдналися до інших артистів під час фінальної пісні вечора, де Вільямс обійняв Гері Барлоу під час виконання «Hey Jude».

15 липня 2010 року Вільямс примирився з колишніми колегами та повернувся до складу Take That. У листопаді 2010 року вийшов альбом гурту Progress, який став найбільш продаваним альбомом з 2000 року та другим за швидкістю продажів в історії Великої Британії. Гурту провів тур Progress Live, який включав вісім вечорів на стадіоні Вемблі в Лондоні, після чого вирушив до Європи. Цей тур став найшвидше розпроданим в історії Великої Британії: гарячі лінії та вебсайти з продажу квитків не витримували ажіотажного попиту.

У серпні 2012 року Take That виступили на церемонії закриття літніх Олімпійських ігор 2012 року. Вільямс мав виступати разом із ними, але пропустив захід, оскільки приблизно в той самий час його дружина народила дитину; гурт виступив у складі чотирьох осіб.

Хоча офіційно він залишається частиною Take That, Вільямс вирішив не повертатися для запису сьомого та восьмого студійних альбомів гурту та відповідних турне, зосередившись на сольних зобов'язаннях. Він продовжував писати музику разом із колегами та кілька разів виступав із гуртом після туру Progress 2011 року, а також планував повернутися для повноцінного туру на честь 30-річчя Take That у 2019 році.

Особисте життя Роббі лікувався в реабілітаційному центрі м. Тусон від пристрасті до таких ліків як «Xanax», «Вікодин» та енергетичного напою «Lucozade» в лютому 2007.

У 2006 Роббі познайомився з американською акторкою Айдою Філд, з якою 2007 року почав зустрічатися. 2008 року вони об'їздили світ, а в серпні 2010 року одружилися в Лос-Анджелесі.

30 березня 2012 співак оголосив про те, що його дружина вагітна. 18 вересня 2012 в нього народилася дочка, її назвали Теодорою Роуз Вільямс (Тедді).

Роббі Вільямс і Україна У 2026 році випустив пісню з української DJ Miss Monique

Досягнення Роббі Вільямс продав найбільше альбомів на території Великої Британії, а також отримав найбільше «Brit Awards» за всю історію премії (12 сольних нагород і 5 разом із «Take That»). Співак продав 70 мільйонів записів у всьому світі, є найпродаванішим закордонним виконавцем у Латинській Америці. Вільямс був занесений до Книги рекордів Гіннесса після того, як анонсував свій тур на підтримку альбому «Intensive care», 1,6 млн квитків було продано за один день.

Співак був включений до Залу музичної слави Великої Британії () після того, як був обраний «найкращим співаком 90-х».

Шість його альбомів входять до списку ста найпродаваніших альбомів у Великій Британії. Крім того, на сьогодні він найпродаваніший нелатинський співак у Латинській Америці із 3 млн проданих копій альбомів. І найуспішніший виконавець у Європі у 21 столітті, у світі — третій після Емінема та Брітні Спірс.

Студійні альбоми

Life thru a Lens (1997) I've Been Expecting You (1998) Sing When You're Winning (2000) Swing When You're Winning (2001) Escapology (2002) Intensive Care (2005) Rudebox (2006) Reality Killed the Video Star (2009) Take the Crown (2012) Swings Both Ways (2013) The Heavy Entertainment Show (2016) The Christmas Present (2019) Britpop (2026)

Концертні альбоми «Live at Knebworth» («Live Summer 2003» у США) (2003)

Збірники «The ego has landed» (1999) (вийшов лише в Північній Америці) «Greatest hits» (2004)

DVD «Angels» (20.12.1999) «Where egos dare» (13.11.2000) Збірник різних ексклюзивних матеріалів (включаючи записи живих виступів) «Live at the Albert» (3.12.2001) Концерт у «Royal Albert Hall») «Nobody someday» (8.07.2002) Диск присвячений європейському турне Роббі «The Robbie Williams show» (31.03.2003) Виступ у лондонській «Pinewood Studio» в жовтні 2002 «What we did last summer (Live at Knebworth)» (24.11.2003) Концерт у Небворті (за три дні його відвідали понад 330 тис. глядачів), виданий на двох дисках (на першому сам концерт, на другому додаткові матеріали) «And through it all: Robbie Williams Live 1997—2006» (10.11.2006) Дводисковий збірник найкращих виступів з 1997 по 2006 роки «In and out of consciousness: Greatest hits 1990—2010» 2 DVD «Live in Tallinn»

Примітки

Посилання