Михайло Абрамович Барг (* 1 травня 1915, містечко Сатаново Подільської губернії, нині смт Сатанів Городоцького району Хмельницької області — † 21 травня 1991, Москва) — український та радянський історик. Доктор історичних наук (1958). Професор (1960). Член Королівського історичного товариства Великої Британії.
Життєпис
Михайло Барг народився в сім'ї адвоката Абрама Мойсейовича й учительки Рози Натанівни. Коли Михайлові було два роки, помер батько. Матері довелося одній виховувати двоє дітей — Михайла та його молодшу сестру.
Закінчивши сім класів, 1930 року 15-річний Михайло вступив до автодорожнього технікуму в Кам'янці-Подільському.
У 1932—1934 роках навчався в Кам'янець-Подільському інституті соціального виховання (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
У 1934—1936 роках навчався в Київському педагогічному інституті. Після закінчення інституту Михайла Барга призвали в армію. Він потрапив в однорічну школу курсантів танкового полку в Житомирі. 1937 року демобілізувався у званні молодшого лейтенанта. Він отримав направлення на роботу в село Драганівка (нині Чемеровецького району Хмельницької області), де працював спочатку завучем, а потім директором школи.
В 1939 році, «бажаючи спеціалізуватися зі всесвітньої історії», Барг поїхав у Харків. Там він вступив на четвертий курс історичного факультету Харківського університету. Навесні 1941 року отримав диплом із відзнакою. Михайла Абрамовича залишили в аспірантурі при університеті.
У 1968—1991 роках працював в Інституті загальної історії АН СРСР.
Наукова діяльність
Барг — фахівець з історії Англії доби феодалізму та нового часу, Європи V—XVIII століть, європейської культури, теорії буржуазних революцій.
Перший у вітчизняній науці розкрив категорію «час історичний». Останні роки приділяв увагу вивченню теоретичних проблем цивілізаційної теорії.
Учасник симпозіумів і міжнародних конференцій з історії та історіографії в Будапешті (1986), Берліні (1988), Мадриді та Стокгольмі (1990), 9-го Міжнародного конгресу з економічної історії в Берні (1986), науковий керівник 1-ї Міжнародної конференції з порівняльної історії цивілізації (1990).
Праці
Кромвель и его время. — Москва, 1950. Исследования по истории английского феодализма в XI—XIII вв. — Москва, 1962. Понятие всемирно-исторического как познавательный принцип марксистской исторической науки. — Москва, 1973. Проблемы социальной истории в освещении современной западной медиевистики. — Москва, 1973. Шекспир и история. — Москва, 1976. Категории и методы исторической науки. — Москва, 1984. Эпохи и идеи. Становление историзма. — Москва, 1987. Великие социальные революции XVII—XVIII веков в структуре переходной эпохи от феодализма к капитализму. — Москва, 1990 (у співавторстві). Великая английская революция в портретах ее деятелей. — Москва, 1991. От Макиавелли до Юма: Становление историзма. — Москва, 1998 (у співавторстві).
Література Шушківський А. І. Барг Михайло Абрамович // — С. 247. Плахонін А. Г. Барг Михайло Абрамович // — С. 190. Винокурова М. В. Памяти М. А. Барга // Средние века. — Выпуск 54. — Москва: Наука, 1991. — С. 282—285. Павлова Т. А., Черняк Е. Б. Михаил Абрамович Барг // Портреты историков. Время и судьбы. — Т. 2. — Москва — Иерусалим, 2000. — С. 248—257. Винокурова М. В. Михаил Абрамович Барг: путь историка // Средние века. — Выпуск 64. — Москва, 2003. — С. 293—328.