Культурна компетентність (англ. Cultural Competence) — це здатність окремої особи або організації ефективно взаємодіяти з представниками інших культур, розуміти їхні цінності, норми поведінки, світогляд і мову спілкування. Це поняття є ключовим у міжкультурній комунікації, освіті, охороні здоров’я, менеджменті, дипломатії та інших сферах, що вимагають взаємодії між людьми з різним культурним бекграундом.
Культурна компетентність передбачає високу міру соціалізованості та інкультурованості індивіда, що дозволяє йому достатньо вільно комунікувати у сучасному полікультурному глобалізованому світі. При цьому культурна компетентність включає знання і прийняття національних та загальнолюдських цінностей, які лежать в основі поведінки особистості.
Історія Концепція культурної компетентності почала формуватись у 1960-х роках у США, спершу в галузі охорони здоров'я — як відповідь на виклики надання медичних послуг іммігрантам. Вона була тісно пов’язана з розвитком багатокультурної освіти та соціальної роботи. У 1980-х роках поняття набуло поширення в менеджменті, коли компанії виходили на міжнародні ринки й потребували ефективної комунікації з партнерами з різних країн.
У 1990-х з’явилися численні моделі культурної компетентності, зокрема моделі:
Campinha-Bacote (модель культурної обізнаності в медицині), Bennett (Developmental Model of Intercultural Sensitivity), Cross et al. (Continuum of Cultural Competence).
Етимологія Словосполучення «культурна компетентність» складається з двох понять:
Культура (від лат. cultura — обробіток, розвиток) — сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством. Компетентність (від лат. competentia — відповідність, здатність) — здатність виконувати певні завдання ефективно та результативно.
Автори Серед основних дослідників, які зробили вагомий внесок у розвиток поняття культурної компетентності:
Мілтон Беннетт — автор моделі розвитку міжкультурної чутливості (DMIS). Josepha Campinha-Bacote — розробила модель культурної компетентності в медичних практиках. Terry Cross та співавтори — автори континууму культурної компетентності, який використовують у соціальних службах.
Сутність Культурна компетентність передбачає наявність таких складників:
Культурна обізнаність — усвідомлення власних культурних цінностей і упереджень. Культурні знання — розуміння особливостей інших культур. Культурні навички — здатність адаптувати комунікацію та поведінку до контексту. Культурна зустріч — реальний досвід міжкультурної взаємодії. Культурне бажання — мотивація до вивчення і прийняття іншої культури.
Сучасне використання У XXI столітті культурна компетентність є критично важливою в багатьох галузях:
Освіта — формування толерантного середовища в багатокультурних класах. Бізнес — забезпечення ефективної комунікації в міжнародних компаніях. Охорона здоров’я — забезпечення рівного доступу до медичних послуг. Політика — ухвалення рішень, що враховують етнічне та культурне розмаїття.
Примітки
Джерела Коваль О. Читати зараз. //Дзеркало тижня, № 12 (740), 4 квітня 2009 року, С. 15 Bennett, M.J. (1993). Towards ethnorelativism: A developmental model of intercultural sensitivity. Campinha-Bacote, J. (2002). The Process of Cultural Competence in the Delivery of Healthcare Services: A Model of Care. Journal of Transcultural Nursing. Особливості формування етнокультурної компетентності (архів) Полікультурна компетентність (архів)
Посилання Особливості формування етнокультурної компетентності Полікультурна компетентність
ЗМІ ЯК КОМПОНЕНТ КУЛЬТУРИ І КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ