Тібе́рій Йосипович Сільваші́ ( 13 червня 1947, Мукачево, Закарпатська обл., УРСР) — український художник-абстракціоніст, представник Нової хвилі. Академік Національної академії мистецтв України (2021), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2022), Національна легенда України (2026). Засновник об'єднання «Живописний заповідник» (1992) та ініціатор Седнівських пленерів 1980-х років. Живе і працює в Києві.
Картини Сільваші зберігаються у музеях Мюнхена, Відня, Нью-Джерсі, Запоріжжя, Харкова, Ужгорода, Києва, у зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку, а також у приватних колекціях в Європі та США.
Життєпис
У 1962—66 роках навчався у республіканській художній школі імені Т. Шевченка у Києві. Серед його викладачів була Тетяна Яблонська.
З 1965 по 1972 роки навчався у Київському державному художньому інституті. З 1978 року — член спілки художників України. У 1988–1992 роках входив до правління спілки.
Захопився абстрактним мистецтвом, але в радянскі часи ці «формалістичні» твори не брали на офіційні виставки.
Про свій метод художник пише:Тіберій Сільваші. Реальність.//К.:Артбук.2017,ст.41. ISBN 978-966-15-45-32-7
Наприкінці 1980-х років став ініціатором і керівником художніх пленерів у Седневі, учасники яких (зокрема Павло Маков, Олександр Животков, Павло Керестей) сформували ядро нового українського мистецтва.
У 1992 році став одним із засновників мистецької груп «Паркомуна» і «Живописний заповідник», пізніше — учасник групи «Альянс 22». Розробляв теорію «кольоропису».
У 1995 році отримав нагороду «Художник року» та стипендію від муніципалітету Мюнхена.
Був куратором для проєктів «Ненаративність» (1996) та «Бієнале нефігуративного живопису» (1998) на міжнародному артфестивалі в Києві.
Перша виставка відбулася в 1993 році в Тулузі, Франція. Мав близько 40 персональних виставок.
Серед проєктів 2000–2010-х — «Малярство» (2000), «Синя серія» (2001), «Проста форма», «Горизонт», «Реальність. Чорне, біле, зелене», «Обрамлення» (2010), «Симетрія / Symmetry» (Париж, 2018), «Icon / Object» (Київ, 2018).
У 2013 році обраний членом-кореспондентом, у 2021 році — академіком Національної академії мистецтв України.
Був членом журі студентського конкурсу «Срібний мольберт» (2016). У 2022 році став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.
З 13 вересня до 27 жовтня 2024 року в Національному центрі «Український Дім» відбулася перша музейна ретроспектива художника «Кола Сільваші», організована Українським музеєм сучасного мистецтва (UMCA). Того ж року виставка «Випадковості. Тіберій Сільваші» була показана в Запоріжжі та Києві. У 2026 році відзначений званням «Національна легенда України».
Живе і працює в Києві.
Мистецтво Займався також розробкою теорії сучасного мистецтва є автором текстів та есе. Намагався розсунути межі картини (прості картина і глядач це і є витвір мистцецтва).
Співпраця:
«Щербенко АРТ-Центр» «Ya Gallery» Павла Гудімова (Київ) «Diehl Gallery» (Берлін) «Theca Gallery» (Мілан)
Відзнаки Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року за інсталяцію «Крила».
Бібліографія
Реальність. Тіберій Сільваші / упор. Павло Гудімов. — К.: Артбук, 2017. — 160 с. Сільваші Т. Дерево Одіссея: Есеї, тексти, фото. — ArtHuss, . Вольвач Павло Іванович. Тиберій Сильваші: «Картина — лише епізод в історії живопису...» // Хроніка 2000. Україна — Угорщина. — 2011. — Ч. 1. — С. 38–49.
Примітки
Джерела Тиберій Сільваші: Біографія
Посилання Тіберій Сільваші Проєкти Есе та огляди. Тиберій Сільваші: Живопис мертвий, а я й далі малюю Тіберій Сільваші про те, як малював діяфільми для «Укркінохроніки»