В'ячеслав Юрійович Сенютович-Бережний (15 червня 1902 р., Токарі — 3 лютого 1992 р., Санта-Барбара) — історик-геральдик та генеалог родом з ПолтавщиниЕнциклопедія українознавства // гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович, Наукове Товариство ім. Шевченка; Молоде життя. — Париж, Нью-Йорк-Львів, 1998 р. — Т.7. — С.2755 — ISBN 966-7155-02-1. , дійсний член Наукового товариства імені Тараса ШевченкаЕнциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1973. — Т.7. — С.2746-2756, сайт «Ізборник». Перший український доктор наук з генеалогіїЕнциклопедія історії України: у 10 т., м. Київ, 2012 р. Т.9, С.534 .
Життєпис В'ячеслав Сенютович-Бережний народився в поміщицькій родині села Токарі Лохвицького повіту на Полтавщині. Батько його Юрій Павлович Сенюта був випускником юридичного факультету Київського університету, а рід його походив з Волині, мав герб «Сенюта» (). Матір В'ячеслава Юрійовича — Віра Запорізька, у маєтку якої він вирісАнтонович Олег, Том 240 (CCXL). Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін , сайт «Массачусетський технологічний інститут» .
У 1919 році завершив навчання у гімназії м. Полтави та півтора року воював проти більшовиків, після чого емігрував у Сербію разом з батьком та матір'ю. З 1920 році перебував в еміграції в Югославії. У 1925 році закінчив студіювання на історично-літературному факультеті у Белградському університеті. Володів українською російською, німецькою та французькою мовами. Працював банківським урядовцем. Під час Другої світової війни воював в лавах югославської армії проти Третього Рейху, потрапив у полон, втік з полону, його та його дружину Євгенію Флорову вивезли до Мюнхену на працю. Від 1941 року — в еміграції в Німеччині. У 1937 році мав шлюб з лікаркою Євгенією Флоровою зі Слобожанщини, м. Білгорода. У 1947 році захистив докторат з історії України в Українському вільному університеті міста Мюнхен; став асистувати на катедрі історії України під керуванням Полонської-Василенко Н.; розпочав викладати генеалогію та геральдику, почав наукові працювати, був службовцем ректорату УВУ. У 1948 році замешкав у Парижі, де став службовцем Української апостольської візитатури, працював архіваріусом Школи східних мов, публікувався у журналі «Україна». З 1952 року — в еміграції у Франції і США. Того ж року стає членом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. З 1954 року працював на біржовій фірмі у м. Нью-Йорк. З 1964 року мешкав у містечку Каіро у Кетскильських горах. З 1966 року мешкав у м. Санта-Барбара, штату Каліфорнія.
З Романом Климкевичем видавав низку праць. Помер у м. Санта-Барбарі, США.
Праці «Українська шляхта» («Українська дійсність», м. Прага, 1943 р.); «Із минулого нашої шляхти» («Рід та знамено», Франкфурт, 1947 р.); «Галицька шляхта» («Америка», Філадельфія, 1959 р.); «Шляхта Волинської землі та її участь у історичнім та культурнім житті Волині» (Мюнхен, 1947 р.); «Історична доля українського боярства» («Рід і знамено», Франкфурт, 1947 р.); «Рід В'ячеслава Липинського» («Державницька Думка», 1952 р.); «Рід Гоголів на Волині» («Літопис Волині», 1954 р.); «Полтавський полковник — Федір Жученко» (ЗНТ'Ш, т. 169, 1962 р.); «Остап Дашкевич, вождь козаків» («Український Історик», 1969 р.); « Рід і родина Виговських» (там же, 1970 р.); «Козацтво та боротьба старшини-шляхти на Гетьманщині за визнання за нею російським урядом прав дворянства» (там же, 1973—1974 рр.) та інші.
Примітки
Джерела та література Білокінь С. І. Сенютович-Бережний Вячеслав Юрійович //
Посилання Твори: Сенютович-Бережний Вячеслав. КРАЄЗНАВСТВО. ПОЛТАВЩИНА Антонович Олег, Том 240 (CCXL). Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, сайт «Массачусетський технологічний інститут»