Демокріт (ДемокритПолітологічний словник:навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. — К.: МАУП, 2005. — (С. 180) 792 с. — ISBN 966-608-459-7) Абдерський (, приблизно 460—370 роки до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник атомістичної гіпотези пояснення світу, що розглядав можливість існування нескінченної кількості неповторних світів.
Біографія Матір Демокріта звали Сиптілія і він народився в місті Абдери у Фракії. Він багато мандрував світом, вивчив філософські та натурфілософські ідеї різних народів, а саме: Єгипту, Вавилону, Персії та Ефіопії.
Розповідали, що на ці подорожі Демокріт витратив великі гроші, які отримав у спадок від батька. Розтрата спадку в Абдерах переслідувалась судом. На суді замість свого захисту Демокріт зачитав уривки із свого твору «Великий світоустрій» і був виправданим, що гроші витрачені не дарма.
Багато хто з громадян вважав Демокріта дивакуватим і незрозумілим, тому що той часто йшов з міста, ховався подалі від метушні і поринав у роздуми. Демокріт часто вибухав сміхом, з приводу того, що йому людські тіла видавалися доволі смішними на фоні великого світового порядку. Співгромадяни визнали Демокріта божевільним і навіть запросили відомого лікаря Гіпократа для його медичного огляду. Гіпократ та Демокріт дійсно зустрічалися, після чого перший запевнив всіх, що Демокріт — один із наймудріших людей, з якими йому доводилось спілкуватись. Його прозвали «філософ, що сміється».
Демокріт імовірно прожив сто чотири роки.
Учення про атоми Демокріт розвинув учення про атоми свого вчителя філософа Левкіппа, що є головним досягненням демокрітової філософії. Демокріт доходив до ідеї неподільності атомів, які можуть бути різної конфігурації: гачкоподібні, кітвоподібні, кутасті, вигнуті, тощо.
За Демокрітом, фізичні атоми неподільні, але подумки в них можна виділити певні частини — точки, які не мають ваги і які не можна від атома відторгнути. Це — уявна частина атома — «амера» (та, що не має частин). У найдрібнішому атомі було сім амер: верхня, нижня, ліва і права, передня і задня, серединна. Це була математика, узгоджена з даними чуттєвого сприйняття, які говорили, що, яким би малим не було фізичне тіло, наприклад, невидимий атом — точки частини (сторони) у ньому завжди можна уявити, але ділити нескінченно навіть подумки неможливо.
Атоми рухаються у великій пустоті, вдаряються один об одного та тримаються разом, утворюючи різні тіла. Різні тіла — це різні комбінації атомів. Різноманітність тіл спричинена різноманітністю складених атомів.
Атоми не можуть доторкатися — між будь-якими двома атомами завжди є простір. Слідкуючи з цього, при зближенні атомів між ними виникають сили відштовхування.
Принцип ізономії Принцип ізономії (з грец. «рівність всіх перед законом») — це чітка констатація принципу інерції — основи всієї сучасної фізики. Галілей, якому приписують відкриття інерції, всього лише скористався працями Демокріта та інших античних філософів.
Принципи ізономії: Існують атоми різних форм і розмірів (в тому числі з розміром у цілий світ). Усі напрямки та всі точки у Великій Пустоті рівноправні. Атоми рухаються у Великій Пустоті в будь-яких напрямках і з будь-якими швидкостями.
Аксіоматичний метод у математиці У методології Демокріта уперше в історії пізнання системно використаний раніше недостатньо чітко усвідомлюваний аксіоматичний метод. Концепція математичного атомізму Демокріта логічно послідовно витікала з атомізму фізичного і підтверджувала правомірність усієї системи теоретичної математики. У межах цієї концепції було отримано багато видатних результатів, серед яких особливо слід зазначити заслуги Демокріта як одного з фундаторів методу нескінченно малих.
За легендою, Платон настільки не любив Демокріта, що звелів спалити всі його книги.
Космологія Для філософії Демокріта характерний твердий детермінізм — заперечення випадковості. Все, за Демокрітом, закономірне і має свої причини. Філософ стверджував, що люди вигадали ідол випадку, щоб користуватися ним як приводом, який прикриває їх власну нерозсудливість. Демокріту приписують авторство забавної притчі: один раз лиса людина йшла по пустельній місцевості і їй на голову з неба впав камінь. Людина померла. Якщо ми не утруднятимемо себе поясненнями, то скажемо, що це відбулося випадково. Однак, спробувавши знайти причину, ми довідаємося, що в цій місцевості живуть хижі птахи, які своєрідним способом полюють на черепах — піднімають у пазурах камінь і кидають його зверху на панцир черепахи і розбиваючи його, ласують її м'ясом. У нашому випадку птах лисину сприйняв за панцир. Мораль: завжди шукай причину і закономірність того, що відбувається.
Демокріт розвиває концепцію Левкіппа про космічні вихри, які породжують незліченні світи, різні за розміром і структурою. В одних світах Сонце і Місяць більше наших, в інших — більша кількість світил, у третіх — немає зовсім. Світи розрізняються за віком: одні тільки народжуються, інші — перебувають у розквіті, треті — гинуть зіштовхуючись один з одним.
Велика Пустота просторово нескінченна. Спочатку в хаосі спонтанно утворюється великий вихор. Симетрія Великої Пустоти порушується і у всередині вихра утворюються центр і периферія. Важкі тіла накопичуються в центрі вихра. Різниця між важким і легким не якісна, а кількісна. На зовнішній поверхні світу утворюється захисна плівка, яка відгороджує космос від навколишньої пустоти. Атоми намагаються рухатися до середини всесвіту, тому він має сферично-симетричну структуру.
Демокріт прихильник концепції множинності світів. Наш світ, Земля — центр космосу, тому не рухається ні в якому напрямку, проте інші світи можуть рухатись в будь-якому напрямку, так як всі напрямки рівноправні.
Земля не має форми кулі, бо при заході і сході Сонця сонячні промені по поверхні падали не по прямій лінії, а по дузі.
Порядок розміщення світил: Місяць. Венера. Сонце. Інші планети. Зірки. Падінню тіл на Землю перешкоджає відцентрова сила.
Чумацький Шлях є сукупністю зірок, які розташовуються одна відносно одної так, що їх зображення зливаються в єдине слабке світіння.
Етика Демокріт виділив два ступені пізнання: почуттєвий досвід, який виникає внаслідок витікання від об'єктів прозорих матеріальних образів, які попадають в наші органи почуттів і мислення. Почуття, що є джерелом будь-якого пізнання саме по собі може дати лише «темне», тобто неповне, поверхневе знання, тому що сутність речей — атоми — можуть бути осягненні умоглядним шляхом.
Етика Демокріта — це етика щастя — гедонізм. Метою життя філософ вважає гарний настрій — евтюмію, що означає безтурботний щасливий стан, коли людина не піддається дії пристрастей і страху. Найбільшою чеснотою є безтурботна мудрість, яка дає людині дар правильно мислити, правильно говорити і правильно чинити.
У соціально-політичних поглядах Демокріт був прихильником демократичного устрою держави, стверджуючи, що бідність у демократії настільки краще так званого благополуччя громадян при царях, наскільки свобода краще рабства.
Демокріт розвиває загально еллінське поняття міри. Міра — це відповідність поведінки людини до її природних можливостей і здібностей. Через призму подібної міри задоволення постає уже об'єктивним благом, а не тільки суб'єктивним чуттєвим сприйняттям.
Основний принцип існування людини — перебування в безтурботно розташованому дусі, позбавленому пристрастей і крайностей. Це не тільки просто лише чуттєве задоволення, а стан «спокою, безтурботності і гармонії».
Все зло і нещастя трапляються з людиною через відсутність необхідного знання. Звідси і висновок: усунення проблем лежить в здобутті знань. Філософія Демокріта не допускає абсолютності зла, ставлячи мудрість засобом досягнення щастя.
Вклад в інші науки Один із перших давньогрецьких календарів. Об'єм піраміди.
Релігія Демокріт був доволі скептично і матеріалістично налаштованим філософом-натуралістом, яких в ті часи було не так вже й багато. Він не вірив у традиційних давньогрецьких богів, з чого багато його послідовників та дослідників біографії (включаючи і античних істориків) робили висновки про його атеїзм. Але насправді Демокріт вірив у духів, що існують в межах матеріального світу і підвладні його законам, а також можуть по суті надприродним чином втручатися у життя людей. Це напівматеріалістичний/напівтеїстичний погляд на релігію, тому остаточно оцінити релігійні погляди Демокріта складно.
Твори Можливо, існувало 70 творів, проте ні один з них до наших днів не зберігся.
Найбільш значуща робота Демокріта: «Великий світоустрій», яка охоплювала всі доступні в той час знання.
Деякі з творів: «Про почуття», «Про планети», «Про розум», «Опис полюсів», «Землеробство».
Пам'ять У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз надав ім'я Демокріта кратеру на видимому боці Місяця.
У місті Кривий Ріг є вулиця Демокріта.
Інші факти Портрет Демокріта було представлено на грецькій монеті номіналом 10 драхм, а також на купюрі номіналом 100 драхм.
Див. також 6129 Демокріт — астероїд, названий на честь філософа. Відмінність між натурфілософією Демокріта і натурфілософією Епікура Геракліт, що плаче, і Демокріт, що сміється.
Примітки
Література Демокрит // Демокріт. // Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2 К. Меркотан. Демокріт // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.195 ISBN 978-966-611-818-2 Узбек Костянтин Минович. Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму: дис… д-ра філос. наук: 09.00.09 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. — К., 2005. — 39с. К. М. Узбек. "Фрагменти побудови античної науки, філософії і культури. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 234 с.
Посилання Демокріт //
Демокріт — видатний філософ стародавнього світу Democritus in The Internet Encyclopedia of Philosophy Democritus and Leucippus Democritus in Stanford Encyclopedia of Philosophy Democritus on Greek 100 Drachma banknote. Досократики