Бага́мські Острови́, Співдру́жність Бага́мських Острові́в () — незалежна держава, проголошена 10 липня 1973 року на більшій частині (700 островів) Лукайського архіпелагу біля південно-східного узбережжя Флориди і на північ від Куби, що на той час належав Великій Британії. Член Британської співдружності. Країна знана як популярний офшорний центр світу. Столиця і головний порт Нассау (210,8 тис. мешканців у 2000 р.) на острові Нью-Провіденс. З 700 тропічних островів, оточених 1 тис. коралових рифів, лише 30 населені.
Політична система Політичною системою країни є конституційна монархія. Номінальний глава держави: британський король Чарльз III, представником якого є генерал-губернатор, цю посаду запроваджено в 1973 році. Глава уряду Перрі Крісті (2002—2007 та знову з 2012).
Адміністративно-територіальний устрій
Державний устрій Співдружність Багамських Островів домоглася обмеженого внутрішнього самоврядування в 1964 році й повного — в 1969. 10 липня 1973 проголошено незалежність Багамських Островів у складі Співдружності, очолюваної Великою Британією. Багамські Острови є членом низки міжнародних організацій: ООН, Організації американських держав, Карибського співтовариства та ін. Офіційний представник короля Британії — генерал-губернатор — Корнеліус Сміт. Приступив до виконання обов'язків 28 червня 2019 року.
Законодавча влада Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, який складається із сенату і палати зборів. Сенат складається з 16 членів, палата зборів — з 41 депутата, які обираються загальним прямим голосуванням терміном на 5 років. Голова Сенату (Senate) — Лінн Холовеско (Lynn Holowesko жін.). Голова Палати зборів (House of Assembly) спікер — Елвін Сміт (Alvin Smith). Палата зборів обрана 2 травня 2007 р. Виконавча влада належить урядові, очолюваному прем'єр-міністром, якого призначає генерал-губернатор. Уряд підзвітний парламенту. Сформований в травні 2007 р. Прем'єр-міністр Співдружності Багамських Островів і міністр фінансів — Х'юберт Інгхрем (Hubert Ingraham).
Політичні партії Прогресивна ліберальна партія (Progressive Liberal Party — PLP). Створена в 1953 р. Лідер — Перрі Крісті (Perry Christie). Вільний національний рух (Free National Movement — FNM). Партія. Створена в 1972 р. Лідер — Х'юберт Інгрехем (Hubert Ingraham). Голова — Десмонд Беністер (Desmond Bannister).
Економіка і господарство Багами один з найбагатших офшорних центрів світу (на островах — понад 400 банків) і центр грального бізнесу — казино тут відкриті цілодобово. У 1965 уряд приступив до здійснення проєкту житлового будівництва для малозабезпечених верств населення та затвердив систему іпотечного продажу дешевого житла. Державна допомога надається тільки людям похилого віку (пенсії по старості) та інвалідам.
Основа національного господарства Багамських островів — індустрія туризму, що дає 60 відсотків всіх доходів держави, а також фінансова і торгова діяльність. Основними видами промисловості є видобуток і переробка нафти, солі, арагоніту. Сільське господарство в країні обмежене недоліком відповідних площ на густонаселених островах (обробляється всього 1 % земель) і забезпечує приблизно 25 % потреб країни в продовольстві. Дрібні господарства напівнатуральні, вирощують головним чином овочі, у більш великих — ананаси, банани, манго, цукрову тростину, цитрусові, кокосову пальму. Розвинене птахівництво. У прибережних водах ведеться невеликий за обсягом промисел лангустів, морських губок і перлів.
Морський транспорт: через низькі податки держава є одним з найвигіднішим у світі офшором для номінальної реєстрації-приписки морських суден власниками з-за кордону та судноплавних компаній з різних країн.
Протяжність автомобільних доріг на островах — близько 2700 км, більше половини з них мають тверде покриття. Розвинуто каботажне судноплавство та авіасполучення. На Багамських островах діють три основних морських порти: Нассау, Фріпорт і Матью-Таун. Головний порт Нассау може приймати великі океанські судна і має в своєму розпорядженні також велику природну гавань, яка захищена від вітру і хвиль, і безліч якірних стоянок для яхт і маломірних суден. В околицях Фріпорта побудований нафтовий порт для прийому супертанкерів, який використовується для транзиту близькосхідної та африканської нафти і відвантаження нафтопродуктів у США. У цьому ж порту проводиться заправка паливом океанських суден, у тому числі транзитних.
У країні діють 65 аеропортів. Місцева авіакомпанія забезпечує сполучення між островами Багамського архіпелагу, а також з приналежними Великій Британії островами Теркс і Кайкос. З міжнародного аеропорту в Нассау здійснюються рейси до Європи, країн Карибського басейну, Північної та Південної Америки. Другий міжнародний аеропорт знаходиться у Фріпорті.
Багамські острови володіють прекрасними телекомунікаційними можливостями. Є можливість прямого телефонного з'єднання з більшістю країн світу. Була упроваджена нова телексна система, існує підводна оптоволоконна лінія зв'язку із Західним Пальмовим узбережжям (West Palm Beach) Флориди. Поштова і кур'єрська служби також надають свої послуги.
Експорт: цемент, лікарські препарати, продукти переробки нафти, річкові раки, сіль, ром, м'яка деревина, більшість населення зайнято обслуговуванням туристів
Історія
Держава здобула незалежність від Великої Британії в 1964. У 1967 було проведено перші вибори до національних зборів, в 1973 досягнута повна незалежність. Першими мешканцями Багамського архіпелагу були індіанські племена сибонєїв. У перших століттях нашої ери острови захопили племена таїно. Таїно вирощували ямс, кукурудзу, маніок і бавовну. Серед них були ремісники, які пряли, ткали та виготовляли глиняний посуд.
12 жовтня 1492 року Колумб вперше ступив на землю Нового Світу, висадившись на острів Сан-Сальвадор в архіпелазі Багамських островів, який місцеві індіанці називали Гуанахані (Guanahani). Захопивши з собою шістьох індіанців з цього острова, Колумб поплив далі до острова, якому дав ім'я Санта-Марія-де-ла-Консепсьйон (нині — Рам-Кі), потім до о. Фернандіна (Лонг-Айленд). Багато індіанців — корінних жителів Багамських островів — були перетворені на рабів і вивезені для роботи на плантаціях і копальнях о. Еспаньйола (сучасний Гаїті). В результаті архіпелаг збезлюднів. З середини XVI ст. вороги Іспанії, в першу чергу французи, використовували ці острови як базу для нападу на іспанські судна. Таким чином, впродовж 200 років за Багамськими островами затвердилась репутація піратського притулку.
У 1629 році Багамські острови були подаровані Карлом I одному зі своїх міністрів, який, проте, навіть не зробив спроби створити на них поселення. У 1647 році в Лондоні була утворена компанія під назвою «Ельютеран адвенчурерс» для колонізації Багам. Переселенці, вихідці з Англії, з Бермудських островів і з британських колоній Північна і Південна Кароліна в Північній Америці, спочатку влаштувалися на о. Ельютера, право володіння яким їм надав Олівер Кромвель. Проте після Реставрації Карл II передав це право лордам-власникам Північної і Південної Кароліни, що офіційно збереглося до 1787 року. У 1689 компанія «Ельютеран адвенчурерс» заснувала на о. Нью-Провіденс поселення Чарлзтаун, згодом перейменоване в Нассау (Нассо) на честь принца Вільгельма Оранського-Нассауського. У 1703 році Нассау було зруйновано іспанцями, що значно підсилило позиції піратів на острові. У 1718 для наведення ладу на Багамських островах королівським губернатором був призначений капітан Вудс Роджерс. В той час на острові переховувались близько 2000 піратів.
У 1720 році іспанці знову напали на острів. Для захисту колонії губернаторові довелося піти на союз з піратами. У 1776 військовий флот США захопив укріплений форт Монтегю, що захищав гавань Нассау, і протягом декількох днів утримував його.
У 1781 році колонію захопили іспанці і залишалися там впродовж року, проте вже в 1783 за Версальським мирним договором влада англійців була відновлена і зберігалася до самого проголошення незалежності Багамських Островів.
Після закінчення Війни за незалежність англійських колоній в Північній Америці (1775—1783) на островах влаштувалися бл. 3000 американських лоялістів, що зберегли вірність британській короні, а також їх раби. На початковому етапі заселення на Багамах вирощували бавовну. З цією метою на архіпелаг ввозилися раби з Африки та колишніх північноамериканських колоній. Після скасування рабства у 1838 році економіка колонії занепала, і багато жителів залишили острови.
Пожвавлення господарської діяльності на Багамських Островах відбулося під час Громадянської війни в США у 1861—1865 рр., коли на островах базувався флот, який вивозив бавовну з південних штатів США. Доходи колонії формувалися в основному за рахунок митних зборів на торгівлю бавовною.
В період дії «сухого закону» в США у 1920—1933 рр. Багамські Острови перетворилися на один їх перевалочних пунктів контрабандного ввезення алкогольних напоїв до США. Митні збори на ввезення і вивіз алкоголю принесли значні доходи колонії і частково були вкладені в туристичний бізнес, що згодом став основою економіки країни. У 1920-1930-ті роки у всі сфери економіки колонії (туризм, банківська і підприємницька діяльність та інш.) почав проникати капітал США.
Від січня 1964 року Багамські Острови мали внутрішнє самоврядування, а 10 липня 1973 року були проголошені незалежною державою у складі Співдружності, на чолі з Великою Британією. У жовтні 1973 року Багамські Острови були прийняті в ООН.
Економічному розквіту країни сприяє її репутація як великого туристичного, банківського і фінансового центру. Чималі доходи приносять також переробка і транспортування нафти.
Першим прем'єр-міністром країни (після проголошення незалежності) був представник Прогресивної ліберальної партії Лінден Оскар Піндлінг; він зберігав свій пост до 19 серпня 1992, коли його партія поступилася місцем Вільному національному демократичному руху, на чолі з Х'юбертом Інгрехемом. Ця партія набрала більшість голосів (34) і на парламентських виборах 1997 року, що дало змогу Інгрехему сформувати однопартійний уряд. У країні функціонують десятки галузевих профспілок, найбільші профспілкові об'єднання — Конгрес профспілок Співдружності Багамських Островів і Національний конгрес профспілок.
Природа
Багамські острови — архіпелаг в Атлантичному океані між Кубою і півостровом Флорида. Він налічує близько 2500 рифів і 700 островів (Абак, Аклінз, Андрос, острова Беррі, острова Біміні, Кет, Ельютера, Екзума, Гранд-Багама, Великий і Малий Інагуа, Крукед-Айленд, Лонг-Айленд, Маягуана, Нассау, Рам — Кі, Сан-Сальвадор, Хументос та ін.), з яких тільки 30 заселені. Багами давно стали одним з синонімів поняття «розкішний відпочинок».
Багамські острови — це сотні кілометрів білосніжних піщаних пляжів, захищених кораловими рифами, прозорі бірюзові води лагун і зелень кокосових пальм. Багами — архіпелаг, що складається приблизно з 700 островів і коралових рифів і займає площу понад 100 тис. кв. миль. Площа суші — 5382 кв. миль — на 20 % перевищує площу Ямайки. Населення здебільшого зосереджене на островах Нью-Провіденс () і В. Багама ().
Найбільший острів — Андрос (). Острови Біміні () розташовані всього за 50 миль на схід від Флориди. На В. Багамі розташоване друге за величиною місто архіпелагу — Фріпорт (). Найбільш південно-східний острів — Інагуа ().
Багамські острови складені здебільшого кораловими вапняками. Затоплені ділянки підводних підвищень являють собою обширні мілководдя, багаті кораловими рифами (найбільше — Велика Багамська банка). Поверхня островів рівнинна, широко поширені карстові форми рельєфу.
Часті тропічні урагани. Річки майже відсутні. Багато солоних озер (що сполучаються з морем). Переважають колючі вічнозелені чагарники; значну площу займають соснові ліси. На островах Андрос і В. Абако ростуть листяні й вічнозелені тропічні ліси; на узбережжі — гаї кокосових пальм.
За фізико-географічним районуванням світу Багамські Острови належать до однойменної Багамської острівної області Карибської фізико-географічної країни.