Франц Йозеф Герман Міхаель Марія фон Папен (, 1879–1969; ) — німецький політичний діяч і дипломат.
Життєпис Франц фон Папен народився 29 жовтня 1879 року в Вестфалії у місті Верле в сім'ї великого землевласника, що походив із стародавнього німецького лицарського роду. До Першої світової війни був офіцером Генштабу. У 1913–1915 роках — військовий аташе в США, звідки був висланий за шпигунство і підривну діяльність. Після цього служив спочатку на Західному фронті. У 1916 році виступав посередником між німецьким урядом та ірландськими повстанцями-республіканцями з питань постачання зброї, яке було використане ними проти британської армії. Потім, з 1917 року, служив офіцером Генштабу на Близькому Сході в званні майора османської армії в Палестині. У 1918 році повернувся до Німеччини і звільнився з армії у званні підполковника.
У 1921–1932 роках депутат прусського ландтагу від католицької партії Центру; належав до її крайнього правого крила. На президентських виборах 1925 року здивував свою партію, підтримавши кандидатуру Пауля фон Гінденбурга від партії Центру Вільгельма Маркса.
З 1 червня по 2 грудня 1932 року очолював уряд, що об'єктивно сприяло посиленню позицій нацистів Німеччині. Брав активну участь у встановленні в січні 1933 року нацистської диктатури та увійшов до кабінету Гітлера на посаді віце-канцлера.
Проте незабаром, 17 червня 1934 року, виступив у Марбурзькому університеті з промовою на підтримку поглядів консервативних сил рейхсверу, фінансової та ділової еліти Німеччини, незадоволених нацистською соціалістичною риторикою і екстремізмом (так звана «Марбурзька промова»). Критика розлютила верхівку нацистської партії і Адольфа Гітлера, а реакцією стала ніч довгих ножів — розгром верхівки штурмових загонів (СА). Найближчі соратники фон Папена були також вбиті, проте сам він не постраждав завдяки підтримці фон Гінденбурга.
З липня 1934 року по березень 1938 року фон Папен служив послом в Австрійській республіці і сприяв здійсненню аншлюсу. Потім, займаючи в 1939–1944 роках посаду посла в Туреччині, фон Папен прагнув привернути її до числа союзників Третього Рейху. У зв'язку з цим на нього було влаштовано замах агентами радянської розвідки, який, однак, не увінчався успіхом. У ході війни гітлерівський уряд намагався призначити фон Папена послом Третього Рейху при папському престолі, однак папа Пій XII відхилив цю пропозицію.
У квітні 1945 року у фон Папен був арештований в Рурі військовою адміністрацією 9-ї армії США. У 1946 році постав перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, але був виправданий. Проте в лютому 1947 року знов постав перед комісією з денацифікації та засуджений до восьми років в'язниці як головний воєнний злочинець.
У 1950-ті роки фон Папен безуспішно намагався знову зайнятися політикою. На схилі років жив в замку Бенценхофен (Верхня Швабія) і опублікував безліч книг і спогадів, в яких намагався виправдати політику, що проводилася ним в 1930-ті роки, наводячи паралелі між цим періодом і початком холодної війни.
Франц фон Папен помер 2 травня 1969 року в Оберзасбсі (Баден).
Нагороди
Залізний хрест 2-го і 1-го (1916) класу Військова медаль (Османська імперія) Орден Меджида 3-го ступеня із схрещеними шаблями (Османська імперія) Лицар Мальтійського ордена Почесний громадянин міста Верль (1933) — позбавлений в 1945 році. Лицар Великого хреста Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього (1933) Кавалер Великого хреста Папського ордена Пія IX (Ватикан) (20 липня 1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами Золотий партійний знак НСДАП Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (15 серпня 1944) Папський таємний скарбник Папи Іоанна XXIII (1960)
Галерея
Література В. І. Головченко. Папен Франц фон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Див. також Прусський державний переворот 1932 року
Посилання Біографія на «Хроносі» Коротка біографія на сайті німецького історичного музею