Вікторія — штат на сході Австралії; площа 277 600 км²; столиця Мельбурн; міста: Джилонг, Балларат, Бендіго; рельєф: частина Великого вододільного хребта, що проходить зі сходу на захід і включає велику частину Австралійських Альп; Гіпсландські озера, дрібні лагуни на узбережжі; виробництво: молочні продукти, тютюн, пшениця, вино, фрукти, овочі, вівчарство, м'ясне скотарство; добувається: золото, буре вугілля, нафта, газ (у Басовій протоці); населення 484 тис. (1987), 70 % у районі Мельбурна; історія: анексована для Англії капітаном Куком у 1770 році, заселена в 1830-х, стала окремою колонією в 1851 році, названа на честь королеви, стала штатом у 1901 році.

Етимологія назви Штат названо на честь королеви Великої Британії Вікторії, яка правила у часи створення штату.

Географія

Площа Вікторії становить 237 629 км² (6-те місце серед штатів). Найвища точка штату — гора Богонг (1986 ).

Північний кордон Вікторії проходить південним берегом річки Муррей, а також південним схилом Великого вододільного хребта, що тягнеться вздовж східного узбережжя і закінчується на захід від Балларета. Штат межує з Південною Австралією на заході і має найкоротший в Австралії сухопутний кордон із Тасманією. Офіційний кордон між Вікторією й Тасманією проходить упродовж 85 метрів 39° 12' південної широти через острівець Боундарі Айслет у Бассовій протоці. Вікторія включає безліч топографічно, геологічно та кліматично різних областей, починаючи від вологого помірного клімату Джипсленду на південному сході та закінчуючи засніженими районами Австралійських Альп, які підіймаються майже до 2000 метрів, з найвищою точкою горою Богонг (1986 м). Є також великі напівпосушливі рівнини на заході та північному заході.

У Вікторії є широка річкова мережа. Найбільше значення має система річки Муррей. Серед інших річок: Овенс, Гоулберн, Кінг, Кемпасп, Лоддон, Віммера, Барвон, Томсон, Снові-Рівер, Латроб, Ярра, Марібірнонг, Мітта-Мітта, Гопкінс, Меррі та Кієва.

Клімат Незважаючи на невеликий розмір території клімат Вікторії різноманітний. Він варіюється від напівпустельного і спекотного на північному заході до помірного та прохолодного вздовж узбережжя. Великий вододільний хребет забезпечує більш прохолодним гірським кліматом центр штату.

Розташовуючись на південному краю континенту, Вікторія має більш прохолодний і вологий клімат, ніж решта материкових штатів і територій Австралії. Прибережна рівнина на південь від Великого вододільного хребта має найбільш м'який клімат. Повітряні маси Південного океану нівелюють спеку влітку й холод взимку. Мельбурн та інші великі міста розташовані у цьому помірному регіоні.

Моллі та верхня Віммера є найтеплішими регіонами Вікторії, де дмуть гарячі вітри з найближчих пустель. Середні температури коливаються від 30 градусів за Цельсієм влітку до 15 градусів взимку. Максимальна температура у Вікторії була зафіксована у Хоуптауні 7 лютого 2009 року і склала 48,8 градусів за Цельсієм.

Найхолоднішою частиною Вікторії є Вікторіанські Альпи на північному сході. Альпи є частиною гірської системи Великого вододільного хребта, що простягнулась через всю територію штату зі сходу на захід. Середні температури взимку менше за 9 градусів та нижче нуля у найвищих місцях. Мінімальну температуру в штаті мінус 17,7 градуса було зафіксовано 13 червня 1965 року в Оуміоу та 3 липня 1970 року у Фолс Крік.

Опади Вікторія є другим за кількістю опадів штатом Австралії після Тасманії. Кількість опадів у Вікторії зростає з півночі на південь, найвологішими є райони з максимальною висотою над рівнем моря. Середній річний рівень перевищує 1 800 міліметрів у деяких районах на північному сході, але менше 250 міліметрів у Моллі.

Найбільше опадів випадає у Національному парку Отвей та Гіппсленді на півдні Вікторії, а також у гірській північно-східній частині. Сніг зазвичай випадає лише у горах та на пагорбах у центрі штату. Найчастіше дощі йдуть взимку, але влітку рівень опадів вищий. Найбільш регулярні дощі у Гіппсленді та Західному районі, що робить їх основними сільськогосподарськими регіонами. Максимальний денний рівень опадів у Вікторії було зафіксовано 22 березня 1983 року у Тейнібріні у Національному парку Отвей, він склав 375 міліметрів.

Джерело: Бюро метеорології, Департамент промисловості, Австралійський атлас природних ресурсів

Історія Після заснування колонії Новий Південний Уельс у 1788 році Австралія була розділена на східну частину, що мала назву Новий Південний Уельс, й на західну під назвою Нова Голландія. Перше європейське поселення на території нинішньої Вікторії — Салліван Бей — було засновано 1803 року віце-губернатором Девідом Коллінсом у затоці Порт-Філіп. Поселенці у кількості 308 каторжників, 51 матроса, 17 вільних переселенців, 12 цивільних службовців, місіонера та його дружини були направлені з Англії на кораблі Калькутта під командуванням капітана Даніеля Вудріффа в основному через острах, що французи, які досліджували цей район, можуть заснувати своє власне поселення й тим самим зазіхнуть на права Великої Британії на континент.

Наступним поселенням став Портленд на західному узбережжі штату. Мельбурн було засновано 1835 року Джоном Бетманом.

Регіон навколо Мельбурна називався Округ Порт-Філіп і мав статус частини Нового Південного Уельсу з окремим управлінням. У 1851 році Велика Британія відокремила цей регіон від Нового Південного Уельсу, утворивши нову колонію Вікторія.

У 1851 році було знайдено золото поблизу міста Балларет, а потім поблизу міста Бендіго. Пізніше золото також було знайдено у багатьох інших районах колонії. Це спричинило золоту лихоманку. Колонія швидко зростала як за кількістю жителів, так і за економічним значенням. Упродовж 10 років населення Вікторії зросло у 7 разів з 76 тисяч до 540 тисяч чоловік. Упродовж 1851—1860 років у Вікторії було видобуто 20 мільйонів унцій золота, що склало одну третину світового видобутку.

Іммігранти з усього світу, особливо з Ірландії та Китаю, приїжджали на пошуки золота. Безліч китайських гірників працювали у Вікторії, в основному у Бендіго й околицях. Хоча щодо них були певні расистські прояви, це не досягало такого масштабу, як антикитайське насилля в ході повстання Лембінг Флет у штаті Новий Південний Уельс. Тим не менше, 1857 року мало місце повстання у долині Бакленд поблизу міста Брайт. Умови життя на золотих копальнях були спартанськими й антисанітарними. Спалах тифу в долині Бакленд у 1854 році забрав життя тисячі гірників.

У 1854 році в Баллареті відбулось збройне повстання гірників, які протестували проти податку на видобуток. Його було придушено британськими військами, однак невдоволення спонукало владу до реформування управління (зокрема, були знижені ненависні податки на видобуток) та розширення самостійності колонії. Невдовзі імперський парламент шляхом ухвали Закону про Колонію Вікторія 1855 року надав Вікторії право мати самостійний уряд. Дехто з лідерів повстання став членом парламенту Вікторії.

Першими воєнними діями колонії Вікторія на іноземній території були направлення військ і флоту до Нової Зеландії для участі у війнах з маорі. Війська Нового Південного Уельсу раніше вже брали участь у Кримській війні.

У 1901 році штат Вікторія увійшов до складу Австралійського Союзу. В результаті золотої лихоманки Мельбурн став фінансовим центром Австралії та Нової Зеландії. З 1901 до 1927 року, поки тривало будівництво Канберри, Мельбурн залишався столицею країни. У ці часи він був найбільшим за населенням містом Австралії і другим (після Лондона) у Британській імперії. Хоча Мельбурн зберігає роль важливого і впливового фінансового центра, де розташовані штаб-квартири багатьох австралійських та міжнародних компаній, у 1970-ті й 1980-ті роки його поступово обійшов Сідней за значимістю.

У суботу 7 лютого 2009 року («Чорна субота») на штат обрушились лісові пожежі, що забрали як мінімум 180 життів.

Політичний устрій

Конституція Чинна Конституція Вікторії ухвалена 1975 року на базі колоніальної конституції 1855 року. Нині зміни та доповнення до Конституції можуть вноситись парламентом, однак у стадії обговорення перебуває поправка, що передбачає обов'язкове проведення референдуму під час внесення до Конституції змін.

Парламент Законодавча влада у Вікторії належить парламенту, який складається з двох палат: Законодавча асамблея (нижня палата) і Законодавча рада (верхня палата).

88 членів Законодавчої асамблеї обираються на чотирирічний термін за одномандатними округам.

У листопаді 2006 року вибори до Законодавчої ради були проведені за новою пропорційною системою. Штат було розділено на 8 багатомандатних округів, від кожного з яких обиралось по п'ять сенаторів з використанням одного голосу, що віддавався за кількох кандидатів. Кількість членів верхньої палати була зменшена з 44 до 40, а термін їхніх повноважень — 4 роки — приведено у відповідність із терміном повноважень депутатів нижньої палати. Вибори до парламенту штату тепер фіксовані і проводяться в листопаді кожні 4 роки. До 2006 року Законодавча рада складалась із 44 представників, що обирались на 8-річний термін від 22 двомандатних виборчих округів.

Прем'єр-міністр і кабінет Прем'єр-міністром (главою уряду) Вікторії є лідер політичної партії або коаліції, що має більшість місць у Законодавчій асамблеї. Кабінет формується з числа депутатів двох палат парламенту. Кабінет здійснює управління у сферах, які відповідно до Конституції Австралії не належать до виключної юрисдикції Союзу, таких як освіта, охорона здоров'я, додержання законодавства.

Губернатор Виконавча влада належить губернатору штату, який представляє і призначається монархом Великої Британії. Зазвичай цей пост займає видатний громадянин штату, що вийшов у відставку. Губернатор діє за рекомендаціями прем'єр-міністра й кабінету.

Політичні партії Провідними політичними партіями Вікторії є ліво-центристська Лейбористська партія Австралії, право-центристська Ліберальна партія Австралії і аграрна Національна партія Австралії. Традиційно лейбористи сильніші у робітничих центральних, західних та північних районах Мельбурна, містах Морвелл, Балларет, Бендіго та Джилонг. Ліберали користуються найбільшою підтримкою у багатших східних та приміських районах Мельбурна, а також у деяких сільських та регіональних центрах. Націоналісти спираються на північно-західні та східні сільські райони штату. Лейбористський уряд колишнього прем'єр-міністра Стіва Брекса перебував у владі з 1999 року до 2010 року. З 2010 року у владі — уряд лібералів.

Після виборів 2006 року баланс влади у Законодавчій асамблеї знаходиться в руках Австралійської партії зелених. Це означає, що об'єднуючись з депутатами від ліберальної та національної партій зелені можуть блокувати урядові законодавчі ініціативи.

27 листопада 2010 року у штаті відбулись чергові вибори, в результаті яких з мінімальною перевагою перемогу здобула партія лібералів. Лідеру лібералів Едварду («Теду») Бейллью доручено сформувати новий уряд штату.

Федеральне представництво Вікторіанці обирають 49 депутатів до Парламенту Австралії, включаючи 37 членів Палати представників і 12 членів Сенату. Після виборів 2007 року лейбористська партія здобула 21 місце Вікторії у палаті, ліберали 14 і націоналисти 2. Станом на 1 липня 2008 року ліберали мали 6 місць у сенаті, лейбористи — 5, і одне місце — партія «Родина передусім».

Територіальний поділ

З метою місцевого самоврядування територію Вікторії поділено на 79 муніципалітетів, включаючи 39 графств, 32 міста, 7 сільських міст й 1 боро. Ради муніципалітетів виконують функції, делеговані їм парламентом Вікторії, наприклад, міське планування, дорожня інфраструктура, вивезення сміття тощо. Бюджети рад формуються в основному за рахунок податку на майно й урядових грантів.

Населення За даними перепису 2006 року населення Вікторії становило 4 932 923 чоловіки, приріст у порівнянні з 1996 роком склав 6,2 %. За оцінкою на кінець 2009 року населення штату становило 5 496,4 тисячі чоловік, річний приріст склав 2,1 %.