Газе́та (від — назва дрібної монети) — періодичне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу (щоденно, щотижня, кожні два тижні) у формі складених аркушів. Містить новини, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії, рекламу і коментаріДСТУ 3017. Є видом часопису.
Газети набули комерційну цінність після винаходу друкування, почали випускатися в Німеччині в 1609, в 1616 у Нідерландах. У 1622 з'явилася перша газета англійською мовою («Віклі ньюс» — «Щотижневі новини»), редакторами були Ніколас Бурн і Томас Арчер.
Вдосконалення поліграфії, винахід парового верстата в 1814, роторної машини в 1846 у США та в 1857 в Англії, газетного паперу (зробленого з дерев'яної пульпи, технологію почали використовувати в Англії у 1880-х) і підвищення грамотності збільшило випуск газет. Після появи комп'ютерних технологій вартість виробництва газет зменшилася.
За допомогою метонімії цей термін може позначати періодичні видання, що друкуються з різною частотою видання, а також аудіовізуальні формати, такі як телевізійні новини або тележурнал (у франкомовній Швейцарії та Канаді).
Історія газет
Попередниками газет традиційно вважаються новинні повідомлення, що розповсюджувалися в Стародавньому Римі про події, що відбулися в місті. Переписували від руки сувої під назвою Acta diurna populi Romani («Щоденні справи римського народу») вивішувалися на площах і доставлялися політикам чи просто знатним містянам. Римські газети являли собою дерев'яні дощечки, на яких записували хроніку подій. Новинні зведення, як правило, мали неофіційний характер, поки Юлій Цезар не розпорядився в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, доповіді полководців і послання правителів сусідніх держав.
Першою у світі друкованою газетою стала «Ді бао» («Столичний вісник»), яка почала виходити в Китаї у 713 році, при імператорі Сюань-цзюні. У ній поміщали укази імператора та повідомлення про найважливіші події. Газету друкували з дощок, на яких вирізали ієрогліфи, покривали тушшю і робили відбитки. Ця технологія була вкрай незручною, оскільки дошка від частого покривання фарбою швидко ставала непридатною.
Протягом наступних століть в газетах мало що змінилося: аж до винаходу в Німеччині у 1450-х роках Йоганном Гутенбергом друкарського преса, що дозволяв розмножувати текст і зображення, не вдаючись до послуг переписувачів, газети (які являли собою все ті ж переписані від руки сувої з головними новинами) залишалися досить дорогим атрибутом життя високопоставлених чиновників чи багатих торговців. Свого сучасного вигляду газети почали набувати у XVI столітті. Тоді й стало звичним сама назва «газета» — від найменування дрібної італійської монети gazzetta, яку зазвичай сплачували за рукописний листок новин у Венеції. Вважається, що саме в цьому місті були утворені перші бюро зі збирання інформації — прообрази інформаційних агентств — і виникла професія «письменників новин».
Перші західноєвропейські газети
Роком народження європейської газетної періодики вважається 1609 (хоча деякі дослідники називають 1605). Місцем її появи стала Німеччина. Газета, що починалася словами «Relation: Aller Furnemmen», була надрукована в січні 1609 у вільному імперському місті Страсбург, і в ній були поміщені новини з Кельна, Антверпена, Риму, Венеції, Відня і Праги. Редактором-видавцем цього тижневика став друкар Йоганн Каролус, який раніше займався складанням рукописних листків новин.
У тому ж 1609 в Аугсбурзі з'явилася «» — інша щотижнева газета, яку видавав Лука Шульте. Те, що в німецький друк проникло італійське слово «avviso», свідчить про генетичний зв'язок між першими німецькими щотижневими газетами та їхніми венеційськими прообразами. Формат німецьких видань і форма подачі новин також нагадують венеційські avvisi. Перші друковані газети не мали чітко визначеного назви. Місце видання та прізвище редактора-видавця зазвичай не вказувалися. Розташування новинного матеріалу залежало не від ступеня важливості самого описуваної події, а від дня надходження даної інформації. Самі новини практично не коментувалися і подавалися без будь-яких рубрик, політичні події чергувалися з далеко не завжди правдивими сенсаціямиМустафін О. Справжня історія раннього нового часу. Х., 2014, с.165-166.
До числа перших газет, які вже нагадують сучасні нам видання, заведено відносити газету «La Gazette», яка виходила з 30 травня 1631 у Франції. У «La Gazette» (на сторінках газет взагалі) уперше з'явилася інформація про українців у 1636 році (№ 81, 86, 88, 101 та інших). Газета писала про українських козаків, які брали участь у Тридцятилітній війні 1618—1648 років. Наклад газети налічував близько 1200 примірників, а її видавцем став, отримавши у 1630 патент на поширення новин на території Франції, дворянин Теофраст Ренодо. Політичне значення «La Gazette» було настільки велике, що деякі повідомлення в неї писали особисто король Франції Людовик XIII, а також кардинал Рішельє. Значення «La Gazette» для розвитку цього типу засобів масової інформації було особливо великим ще й тому, що в «La Gazette» стала розміщуватися платна реклама. У 1657 одна з англійських газет опублікувала першу рекламну пропозицію, незабаром король Карл II розмістив приватне оголошення про зникнення улюбленої собаки, а через півстоліття Даніель Дефо поклав початок політичній журналістиці, заснувавши тижневик «Огляд державних справ».
Перші московські газети
У Московії перші газети — рукописні «вістові листи» з'явилися за часів царювання Михайла Федоровича з 1613. Вони також називалися «стовпці», оскільки писалися стовпцями на приклеєних один до іншого довгастих аркушах, завдовжки кілька сажень. Пізніше вони були названі на європейський манер — «Куранти». Найстарішим виданням такого роду зі збережених до наших днів вважається примірник «Курантів», що вийшов у 1621. Основу змісту «вістових листів» становили перекладні нотатки з іноземної преси і донесення московських дипломатів і купців з-за кордону. Першою московською друкованою газетою з'явилася в 1702 за наказом імператора Петра I газета «Відомості про військові та інші справи, гідні знання і пам'яті, що трапилися в Московській державі та інших навколишніх країнах». Перший аркуш цієї друкованої газети з'явився в Москві 2 січня 1703. Петро сам правив коректуру. Газета являла собою восьмушку аркушу, майже без полів, церковного шрифту. Більша частина відомостей черпалася з голландських газет, причому Петро сам зазначав олівцем, що треба перекладати для газети. Друкувалися «Відомості» в кількості 1000 примірників. Продажна ціна номера була 2 копійки.
Перші американські газети
Англійські колоністи в Америці, через малу залюдненість і жорстке правління дізналися про існування газет порівняно пізно. 25 вересня 1690 в Бостоні вийшов перший номер «Паблік океренсіз» («Publick Occurrences, both Forreign and Domestick»). Першу замітку цієї першої в Америці газети слід визнати вдалою: «Навернені в християнство індіанці в деяких частинах Плімута нещодавно призначили день подяки Господу за Його Милості». Однак, якщо газета мала намір вижити, інші матеріали, треба визнати, були вибрані не настільки вдало. «Паблік оккеренсіз» містила нападки на індіанців, які воювали на боці англійців проти французів, і переказ непристойної плітки про французького монарха. Ця журналістика відбивала смаки видавця Бенджаміна Гарріса, який випускав в Англії газетку пліток і сенсацій, поки його не відправили за ґрати, а після того, як він опублікував провокаційну замітку про начебто католицьку змову проти Англії, його змусили емігрувати до Америки. Влада Массачусетсу негайно висловила своє «високе обурення і обурення» з приводу «Паблік оккеренсіз», так що перший випуск першої американської газети виявився останнім. Чергова газета з'явилася в колоніях лише через 14 років.
Перші українські газети
У 1749 році явився urbi et orbi піонер преси в Україні — польськомовний «Кур'єр львовскі». 1772 року побачив світ франкофонний тижневик «Ля газетт де Леополь» (тобто «Львівська газета»), який видавався на кшталт популярних паризьких газет. Першими українськомовними газетами стали «Зоря Галицька» та «Новини» (1848, Львів). У Великій Україні, де в умовах Російської імперії століттями було заборонене українське друковане слово, початок пресі поклав "Харьковский еженедельник (1812). В Одесі першою газетою став франкомовний вісник «Ле мессажер де ля Рюссі мерідіоннель» (1820). Періодику рідною мовою започаткував «Черниговский листок». Вже аж під час революційних подій з'явилися «Хлібороб» (1905, Лубни), у Києві «Громадська думка» (1905—1906) та «Рада» (1906—1914). Обидві, як і національні газети у Катеринославі, Одесі, Харкові та інших великих містах, були закриті «імперією зла».
Тенденції розвитку преси у ХІХ-ХХ століттях
Світовий бум газет припав на XIX століття, коли в газети змістився центр політичного і суспільного життя багатьох країн Європи. У XX столітті газети продовжували успішно розвиватися, поступово видозмінюючись через появу таких нових електронних засобів масової інформації, як радіо (у 1920-ті роки) і телебачення (у 1950-ті роки). Не будучи здатними конкурувати з радіо і телебаченням в оперативності передачі інформації та емоційності подання сюжетів, газети зробили основну ставку на коментарі, докладний аналіз подій, а також на розвиток таких програм, як висвітлення місцевих новин і різноманітні дрібні оголошення.
Наприкінці XX століття, з появою Інтернету, куди пішла значна частина рекламних оголошень, газети почали переживати певну кризу. Реакцією на цю кризу для багатьох газет став перехід в таблоїдний формат, що дозволяє економити папір, а також залучати коротшими та емоційнішими статтями велику кількість молодих динамічних читачів, які залишалися неохопленими колишніми консервативними газетами. Все ж, перехід у формат таблоїда не є для сучасних газет панацеєю і не завжди приносить очікуваний економічний ефект. У наш час більшість газет світу перебуває в пошуку нових форм подачі матеріалів і залучення читачів і рекламодавців, зокрема, друковані випуски дублюють в Інтернеті.
Види і типи газет Газети діляться: за принципом територіального поширення та охопленням аудиторії — загальнонаціональні, регіональні (республіканські, обласні, крайові), місцеві (міські, районні), *внутрішньокорпоративні (звернені до співробітників певної організації); за тематикою — ділові, загальнополітичні, галузеві, рекламно-інформаційні, розважальні, змішані; також за віковим принципом — дитячі, молодіжні газети, газети для пенсіонерів тощо; за періодичністю — щоденні (ранкові або вечірні), щотижневі, щомісячні; за форматом — A4, Берлінер, A3, A2; за стилем оформлення — кольорові, чорно-білі і чорно-білі з кольоровими вставками; за вартістю — платні та безкоштовні;
Особливості газет Мобільність — газету можна читати як вдома, так і в будь-якому іншому місці; Загальнодоступність — газета призначена для невизначеного кола осіб, читачем її може стати будь-яка людина; Періодичність — газета належить до періодичних видань, що виходять у світ за встановленим видавцем графіком. За цією ознакою газети поділяються на щоденні, щотижневі, щомісячні (рідко). Існують газети, що виходять двічі або тричі на тиждень, двічі на місяць тощо. Існують також ранкові та вечірні газети; Офіційність — багато рішень (розпорядження, закони тощо) владних органів усіх рівнів набирають чинності тільки після їх офіційного опублікування в газеті або іншому друкованому органі.
Газетні жанри Основні функції засобів масової комунікації — інформація, освіта, створення громадської думки та виховання — знаходять своє втілення в конкретних жанрових формах.