Юзеф Галлер (; 19 серпня 1873, с. Юрчиці поблизу міста Краків, Австро-Угорщина — 4 червня 1960, м. Лондон, Велика Британія) — генерал-лейтенант польської армії, легіонер Польських легіонів, (найвищий ранг інструктора скаутингу в Польщі), президент Польської асоціації скаутів і гідів (ZHP), й політичний та соціальний активіст. Двоюрідний брат генерала Станіслава Галлера.

Галлер народився у Юрчицях. Навчався у Віденьській технічній військовій академії і згодом (1895—1906) служив у Австрійському війську, пішов у відставку після досягнення звання капітана. Підтримував парамілітарну незалежницьку польську організацію Сокіл. У 1916 році, під час Першої світової війни, став командиром Другої бригади Польських легіонів, зокрема частин, які воювали проти Росії на Східному фронті.

У 1918 році, після «», як командир 2-го польського допоміжного корпусу австрійської армії, Галлер прорвався через лінію австро-російського фронту в Україну, де об'єднав свої війська з польськими загонами, які залишили царську армію. Він протестував проти Берестейського мирного договору і продовжував боротьбу з росіянами зі своєю ІІ бригадою польських легіонів (пізніше 4-та і 2-го польського корпусу). Під тиском німців, які після Берестейського миру вважали перебування польських військ в Україні незаконним, а також запеклого бою між поляками та німцями під Каневом (10 травня 1918 р., втрати 2500 осіб), його корпус було інтерновано, а самому бригадиру вдалося втекти до Москви.

Згодом, дорогою через Мурманськ, у липні 1918 року він прибув до Франції, де від імені створив так звану Блакитну армію (за кольором її французьких одностроїв, також відому як Армія Галлера). Протягом наступних кількох місяців його армія, союзна Антанті, воюватиме проти Німеччини. У 1919 році на чолі нової армії прибув до Польщі і був направлений на Український фронт. У 1920 році Галлер захопив Померанію і вступив в Данциг (Гданськ) від імені Польщі, а під час польсько-радянської війни командував армією добровольців. Він також був генеральним інспектором армії та членом Військової ради.

У 1920—1927 роках Галлер був депутатом сейму. Після обрання Габріеля Нарутовича президентом республіки в грудні 1922 року Галлер впав у немилість. Після травневого перевороту 1926 р. був звільнений у відставку. Він був співорганізатором опозиційної партії «Фронт Морж».

Під час нападу на Польщу (1939) Галлер жив за кордоном. У 1940—1943 роках був міністром освіти в уряді Владислава Сікорського. Після 1945 р. оселився в Лондоні як емігрант і не брав активної участі в емігрантській польській політичній діяльності.

Ранні роки

Галлер народився 13 серпня 1873 року в невеликому селі під назвою Юрчиці поблизу Кракова (міський район Скавіна), у Королівстві Галичини та Лодомерії в Австро-Угорській імперії. Юзеф був третьою дитиною шляхтича (польської шляхти) Генрика Галлера фон Галленбурга та Ольги Третер. Одним із його предків був Ян Галлер, книготорговець і власник першої друкарні в Польщі в XVI столітті. Батько Юзефа Галлера брав участь у невдалому січневому повстанні проти поділу, а його дід по матері був капітаном польської армії під час листопадового повстання. Він також був нагороджений лицарським хрестом Virtuti Militari.

Раннє дитинство Юзеф провів у селі, де до дев'яти років ріс разом із братами та сестрами. Як і інші члени родини, він належав до католицьких організацій, таких як Содальність Богоматері (Sodalicja Mariańska), яка популяризувала шанування Діви Марії, і Третій . Сильний патріотизм і релігійність були глибоко вкорінені в сімейному житті Галлера і сильно вплинули на молодого Юзефа. Ті сімейні цінності — патріотизм і релігія — які сформували його особистість, визначили його подальші рішення.

У 1882 році родина Галлерів переїхала до міста Лемберг (Львів), де Юзеф відвідував місцеву німецьку гімназію. Згодом він продовжив освіту у військовій нижчій реальній школі (середній школі) в Кашау, Угорщина (нинішня Словаччина), а потім у вищій реальній школі у Вайскірхені в Моравії, яку також відвідували деякі австрійські ерцгерцоги та європейські королівські особи. Згодом він навчався на артилерійському факультеті Віденської Терезіанської військової академії.

Австро-Угорська армія

Коли Юзеф Галлер закінчив університет, йому було присвоєно звання другого лейтенанта, а потім розпочав свою 15-річну службу в австро-угорській армії. У 1895—1910 рр. служив в 11 артилерійському полку у Львові. У 1903 році Юзеф одружився з Олександрою Сала, а в 1906 році у нього народився син Ерік. Не раз перебував у маєтку своєї дружини в селі Трубчині (нині Борщівського району Тернопільської області).

У 1910 році Юзеф звільнився з австро-угорської армії, заявивши, що «оскільки він досяг чину капітана і він не може навчитися нічого нового в австрійській артилерії, він залишає армію, щоб служити країні якимось іншим способом допоки він буде потрібен своїй Батьківщині».

Соціальна робота Звільнившись з армії, Галлер присвятив себе громадській роботі. Він був активним учасником фермерського кооперативного руху, де досяг значних успіхів. У 1912 році він обійняв посаду інспектора в Асоціації фермерів (Towarzystwo Kółek Rolniczych). В його обов'язки входила організація сільськогосподарських, фермерських і молочних курсів. Він також був членом Скаутського руху та Польського гімнастичних товариств «Сокіл» (Sokół), які були засновані в 1911 році. Деякі з його пріоритетів там були мілітаризувати «Сокіл» і полонізувати Скаутський рух, а потім перетворити його на «harcerstwo», який є польським еквівалентом скаутингу (основна відмінність між більшістю скаутських організацій і польським Harcerstwo описана як Harcerstwo — це скаутство плюс незалежність).

З середини 1912 року Галлер працював військовим інструктором: створював сокільські загони, організовував таємні солдатські, унтер-офіцерські та офіцерські курси для польської молоді. У 1913 році разом з іншими колегами він розробив зразки значків і термінологію для «harcerstwo», багато з яких використовуються досі. Він зробив великий внесок у створення , де запропонував поєднати деякі елементи Мальтійського хреста та польського ордена Virtuti Militari.

Перша світова війна

Східний легіон Коли почалася Велика війна, це був знак для мобілізації польських патріотичних парамілітарних організацій. 27 серпня 1914 року Юзеф Пілсудський видав наказ, у якому проголосив формування польських легіонів. На основі ордену у Львові було сформовано Східний легіон під командуванням генерала Адама Петрашкевича. Галлер був одним із засновників цієї формації, яка є поєднанням сокільських польових бригад (Drużyny Polowe), і польських стрілецьких загонів (Polskie Drużyny Strzeleckie). У той час невдачі Австрії в Галичині призвели до окупації Львова та всієї території Східної Галичини російською армією. Легіон мусив відійти в околиці Мшани Дольної. Хоча підрозділ був повністю сформований, він не брав участі в бою. Через падіння морального духу солдатів і опір проти присяги на вірність австрійському імператору легіон було розпущено.

Польські легіони

Солдати, які були за продовження війни проти Російської імперії, підпорядковувалися вказівкам Йозефа Галлера. Він став командиром 3-го піхотного полку легіонів після його попередньої реорганізації. Тоді отримав звання підполковника. 30 вересня 1914 р. Галлер разом із військовим підрозділом, що знаходився під його керівництвом, залишив Краків і вирушив на лінію фронту у Східні Карпати. Незважаючи на погані кліматичні та топографічні умови, бригада підтримувала оборону Карпат і перешкоджала доступу Росії до Угорщини.

На початку жовтня 1914 року бригада вийшла на угорську сторону Карпат. 12 жовтня війська 3-го полку піхоти легіонів під командуванням Галлера здолали село Рафайлова в Галичині. 22 і 23 жовтня головні частини дійшли до села через прокладений саперами шлях біля гори Пантир у Ґорґанах (згодом він отримав назву Перевал легіонів) і штурмували Станіславів. 24 жовтня війська розгромили Надвірну. Через п'ять днів відбулася Молотковська битва. Невдача відкинула солдатів Галлера назад до Рафайлової. У листопаді бригада була розділена на дві окремі частини. Бригада Галлера залишилася в Рафайлові, а інші продовжували бій на Гуцульщині та Буковині.

У ніч на 24 січня 1915 року росіяни атакували 3-й піхотний полк легіонів. Польські вояки не очікували наступу. Проте завдяки діям свого командира вони розбили ворога і взяли багато військовополонених. Постійна боротьба призвела до втрат близько 50 % бійців. Після успішної оборони та стабілізації на лінії фронту підполковник Галлер передав керівництво 3-м піхотним полком легіонів майору Генрику Мінкевичу, водночас залишившись у 2-й піхотній бригаді легіонів як старший офіцер командира. 14 березня 1915 р. отримав звання полковника.

Перебуваючи у тимчасовій відпустці в Ченстоховій, у травні 1915 року Галлер постраждав в автомобільній катастрофі. 10 місяців він відновлювався в лікарні. Навесні 1916 р. Галлер став членом Ради полковників, до складу якої входили керівники військових підрозділів легіонів, і діяв в опозиції до штабу легіонів, який відстоював політику Австрії. У липні 1918 року Галлер отримав призначення командувати 2-ю піхотною бригадою легіонів, яке він прийняв.

Польська стрілецька дивізія 15 лютого 1918 року Галлер поставив під сумнів підсумки Берестейського мирного договору, які зменшували шанси на створення незалежної Польщі. Разом з ІІ бригадою польських легіонів та рештою польських вояків Галлер . і приєднався до польських військ у Російській імперії. Він отримав звання командира новосформованої польської .

З 28 березня 1918 року керував військовими частинами 2-го польського корпусу в Україні. 7 квітня 1918 року Галлер був призначений генералом. Легіони під командуванням Галлера були натхненні рухом національної демократії. Вербування єврейських добровольців до їхніх лав припинилося в 1918 році, а пізніше легіони були залучені до погромів.

Канів

Німеччина вважала перебування польських військових частин в Україні порушенням Берестейського договору. Опівночі з 10 на 11 травня 1918 р. німецькі війська атакували польські частини під Каневом. Жодних попереджень перед нападом не було. Бій тривав один день. Після закінчення закінчення боєприпасів 2-й польський корпус здався. Багато людей отримали серйозні поранення. Польська армія втратила менше 1000. Німці близько 1500. Галлер уникнув ув'язнення, інсценувавши власну смерть. Під прізвищем «Мазовецький» втік до Москви, де став головою Комісії Війська Польського.

Франція

У липні 1918 року після тривалої подорожі через Карелію і Мурманськ генерал Галлер прибув до Франції. 4 жовтня 1918 року його призначили відповідальним за формування польського війська. Ці підрозділи були організовані добровольцями. До їх складу входили поляки, які спочатку служили у французькій армії, колишні військовополонені австро-угорської та німецької армій (близько 35 тис.), а також польські емігранти зі США та Канади (близько 23 тис. осіб) та Бразилії (300 осіб). Політичний нагляд за армією спочатку був компетенцією . Але згідно з угодою від 28 вересня 1918 року Блакитну армію визнали країни-учасниці Антанти та незалежне польське військо.

У 1918 році польські війська під командуванням Юзефа Галлера боролися з німецькими солдатами на західній лінії фронту в гірському районі Вогезів і Шампані.

Блакитна армія