Майсенська порцеля́на () — перша в Європі мануфактура з вироблення європейської порцеляни за німецькими рецептами суміші і німецькою технологією.

Історія

Як відомо, секрет китайської порцеляни в Європі отримали не запозиченням, а власним відкриттям. Зробили це в Саксонії, де був достатній досвід в гірничій справі і потрібні поклади сировини. Була організована спеціальна лабораторія, де талановитому авантюристу і фальшивомонетчику Беттгеру створили умови для відповідної роботи.

Кожен з експериментів Беттгера фіксувався в протоколах. Адже він працював з помічниками, вартовими і шпигунами водночас. В записах за січень 1709 року є відомість про перший вдалий експеримент і рецепт суміші. В березні того ж року з'явився запис про отримання якісної білої порцеляни з тонкою глазур'ю і всім необхідним для розписів. Так авантюрному Беттгеру і його помічникам вдалося перевідкрити секрет майстрів Китаю.

Наказ про створення мануфактури

Курфюрст Саксонії швидко підписав наказ про створення порцелянової мануфактури в січні 1710 року. А влітку 1710 року вона вже запрацювала в міцному замку Майсен. Секрет зберігали, а замість перетвореного алхімічного золота в казну курфюрста потекли реальні гроші, бо порцеляну цінували як золото. Беттгер виконав завдання, але не отримав ані волі, ані добробуту. Його здібності використали заради збагачення курфюрста.

Стреси, ув'язнення в Майсені, робота з отруйними речовинами не сприяли здоров'ю Беттгера. У віці 38 років він помер, і його дух досі лякає відвідувачів Майсону.

Відсутність конкурентів

Майсенська порцелянова мануфактура деякий час не мала значних конкурентів. Досить близько до позицій саксонських винахідників стояли лише науковці у Відні. Саме звідти саксонці запросили до Майсена хіміка і технолога з виготовлення фарб на ім'я Йоганн Грегоріус Херольд. Саме Херольд віднайшов декілька вогнетривких фарб різних кольорів. Це сприяло появі індивідуальних кольорових гам майсенської порцеляни, а згодом і неповторних малюнків. Торговельною маркою мануфактури стали два схрещені мечі. Їх можна бачити і на сучасній будівлі мануфактури.

Другою в Європі за терміном виникнення була якраз Віденська мануфактура Аугартен.

Порцеляна і стилі 18 століття Винахід європейської порцеляни збігся з поширенням у Європі і Саксонії стилю рококо. Ще більші, ніж впливи стилістики рококо, порцеляна Майсена мала від захоплення стилістикою шинуазрі. Саксонський курфюрст був палким прихильником порцеляни Китаю, збирав її, і його мануфактура пройшла етап імітації китайських зразків і копіювання її форм. Вироби тієї доби навіть називали — Майсен Чіна (Майсенська китайщина). Було поверхневе захоплення і Туреччиною — з'явились кавники з так званою турецькою кришкою. Але малюнки мали не архітектурний, а рослинний характер. Рясні деталі і перебільшення у їх використанні не завжди гарно позначалося на зовнішньому вигляді порцеляни Майсена. Але стилістика рококо стала переважати і стала однією з характерних рис порцеляни Майсена надовго.

У місті Дрезден існує Музей порцеляни.

Майсенська порцеляна і Російська імперія Висока якість і яскраві фарби майсенської порцеляни створили їй світову славу. За переказами, близько 40 відсотків продукції Майсенської мануфактури купували вельможі Російської імперії. Аби вдовольнити попит, у великих містах Російської імперії були облаштовані постійні склади з саксонською порцеляною. Торгували нею і в містах тодішньої України — Києві, Полтаві тощо.

Зразки майсенської порцеляни

Див. також Віденська порцеляна Аугартен Селадон Санкай Севрська порцелянова мануфактура Порцеляна Веджвуд Корецька порцеляна Чеська старорожева порцеляна Колекції порцеляни (Ермітаж) Порцеляна Royal Copenhagen Примітки

Посилання

Джерела Reimo Gareis: Meissner Porzellan. Eine Begegnung.: Dieter Krone Verlag, 2004. 64 S. mit zahlreichen farbigen Abb. ISBN 3-933241-98-7 (Eine populäre aber informative Kurzeinführung in die Geschichte und Herstellungstechnik des Meissener Porzellans) Günther Sterba: Gebrauchsporzellan aus Meissen. Edition Leipzig, 1988, ISBN 3-361-00193-5. Bettina Schuster: Meissen. Orbis Verlag, München 1996, ISBN 3-572-00811-5. Ingelore Menzhausen: Alt-Meißner Porzellan in Dresden. Henschelverlag Kunst und Gesellschaft, Berlin 1988, ISBN 3-362-00142-4. Caren Marusch-Krohn: Meissener Porzellan 1918–1933 — Die Pfeifferzeit. Edition Leipzig, 1993, ISBN 3-361-00402-0. Edition Leipzig: Schöne Dekore auf Meißener Porzellan. Leipzig, 2001, ISBN 3-361-00529-9.