Курі́нь — легка будівля, часто тимчасова, призначена для ночівлі, зимівлі і т. д. Інші назви куреня — буда, катра́га, катря́га (переважно на пасіці), заст. сала́ш.
Колись курені мали дуже різні розміри — від невеликої будівлі, складеної з гілок дерева з листям, чи з жердин і вкритої соломою, сторожки (на городах, баштанах і таке інше) до міцної великої хати з товстих дубових брусів на кілька сот осіб.
Слово курінь має тюркське походження: пор. чаг. kürän («загін воїнів»), уйг. kürijän («обоз»). Згідно з турецько-татарськими словниками, курінь — «натовп», «плем'я», «загін», «корпус», «полк». В імперії Чингісхана куренем називалась найменша одиниця громадського і військового управління; курені підкорялись агам, зайсангам, шулепгам і утворювали окремі військові частини (підрозділи), складені за родовою ознакою. Сумнівним слід визнати етимологічний зв'язок слова з («курити», «випускати дим»). Застаріле салаш (шалаш) походить через («нічліг, житло, бівуак») від («намет»).
Історія
Очевидно, курінь був першою спорудою людини, що слугувала для укриття від негоди. Схожі тимчасові будови для ночівлі створюють деякі людиноподібні мавпи, зокрема шимпанзе.
В Україні Курені мали велике значення для напівкочового населення української частини Великого Степу зі стародавніх часів і ймовірно їх історія прослідковується ще з часів половців і печенігів, а можливо і скіфів. Це можна пояснити тим, що кліматичні особливості українських степів на відміну від степів східної частини Великого Степу чинять необхідною зимівку людей і худоби.
Тож не дивно, що у військах людності цієї частини Степу вже в старі часи знаходимо поділ на окремі підрозділи — курені. Цей поділ згодом стає однією з основ адміністративно-земельного устрою Запорізької Січі, де так само як і в старі часи курінь — це одночасно і хата для проживання козаків на Січі, і підрозділ, який закріплений за цією хатою.
Види куренів
Односхилий курінь Односхилий курінь має вигляд нахиленого навісу. Для його влаштування встановлюються дві стійки з розвилинами, на які укладається поперечина, а на неї кладуться кінцями жердини покрівлі.
Двосхильний курінь Двосхильний курінь роблять за тим самим принципом, але жердини кладуть з обох боків поперечини.
Круглий курінь
Курені на Запоріжжі
За словами Адріана Кащенка: «Звалися поділи Війська Запорозького куренями через те, що у перші часи існування Січі запорожці жили по куренях. Ті курені були довгі, щоб у всякому можливо було міститися кільком сотням товариства, і вкривалися вони очеретом, а зверху ще й звіриними шкурами, щоб було зимою тепліше. З часом замість куренів по січах почали будувати для товариства довгі хати, по 12—15 сажнів завдовжки всяка хата, і хоч запорожці жили вже по хатах з самого початку XVII століття, та, проте вже й ті хати почали зватися куренями, бо запорожці звикли до тієї назви.»
З розповіді запорізького козака Микити Леонтієвича Коржа, записаної Олексою Стороженком:
Рибальський курінь
На Дніпрових порогах до 1928—1932 років за зразком козацьких існували рибальські курені.
Південноросійський курінь
На Півдні Росії (Дону, Кубані) «куренем» називалося козацьке житло, дерев'яна або мазана хата.
Згідно зі словником Грінченка, «куренем» могли називати хату й на Поділлі (у той час, як слово «хата» вживали в значенні «могила»). У журналі «Основа» засвідчена фраза «Хати наші на цвинтарі, а вас просю до куріня».
Галерея
Інше Пластовий курінь — організаційна і структурна одиниця Пласту. Канцелярський курінь — спеціальний навчальний заклад напіввійськового типу в Україні у XVII—XVIII ст.
Див. також Тент Іглу Чум Юрта Яранга Вігвам Сукка Ґражда
Примітки
Посилання Курінь // Курінь //
Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. Духовна опіка греко-католиків у міжвоєнний період та в часи Другої світової війни. Реестр войска Запорожского 1756
Джерела та література Г. Г. Шпитальов. Курінь // Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.