Яків Михайлович Свердлов (ім'я при народженні за різними джерелами: Єшуа-Соломон Мовшевич Свердлов, Яків Аарон Свердлов або Янкель Міраїмович Свердлов; , Нижній Новгород, Російська імперія — , Москва, РРФСР) — російський радянський політичний і державний діяч, революціонер єврейського походження. Більшовик, член ЦК РСДРП(б), РКП(б). Голова ВЦВК (формальний голова РСФРР) у листопаді 1917 — березні 1919 рр. Партійні псевдоніми: Андрій, Макс, Михайло Пермяков, Смирнов та ін. Був одним з організаторів розгону Установчих Зборів, розкозачування, за висловлюваннями Троцького — розстрілу імператорської сім'ї.

Родина Народився в єврейській родині. Згідно з істориком І. Ф. Плотніковим, «за одними відомостями Свердлов від народження звався Єшуа-Соломон Мовшевич, а за іншими — Янкель Міраїмович». Батько Михайло Ізраїлевич Свердлов (помер 1921 року) — гравер; мати — Єлизавета Соломонівна (померла 1900 року) — домогосподарка. Після смерті дружини (1900) Михайло Ізраїлевич Свердлов прийняв православ'я і одружився вдруге з Марією Олександрівною Кормильцевою; в цьому шлюбі народилося ще двоє синів — Герман та Олександр. Старший брат — Пєшков Зіновій Олексійович (1884—1966), до хрещення — Єшуа-Соломон (Золомон) Свердлов, хрещеник Максима Горького, який фактично усиновив його.

Перша дружина — Є. Ф. Шмідт; донька від цього шлюбу — Є. Я. Свердлова (нар. 1905). Друга дружина — Свердлова (дівоче Новгородцева) Клавдія Тимофіївна (1876—1960). Псевдонім — Ольга Новгородцева. Була зберігачем «алмазного фонду Політбюро» (він був захований в її квартирі. «Призначення його було таке, щоб у разі втрати влади забезпечити членам Політбюро засоби для життя і продовження революційної діяльності»).

Андрій Якович Свердлов (1911—1969) — син Свердлова Якова Михайловича і Клавдії Тимофіївни. Двічі — у 1935 і 1937 — заарештовувався органами НКВС за антирадянські висловлювання в колі молоді, що не завадило йому надалі служити в центральному апараті НКДБ і МДБ СРСР. У жовтні 1951 полковник А. Я. Свердлов був заарештований втретє, проте під суд не потрапив через смерть Сталіна. Дочка Свердлова Якова Михайловича і Клавдії Тимофіївни — Віра (нар. 1913). Іда Авербах — племінниця Якова Свердлова. Була одружена з Г. Ягодою. Леопольд Авербах — племінник Якова Свердлова.

Юність Закінчив чотири класи гімназії, потім навчався аптекарській справі. Вже з юності був відомим підпільником в Нижньому Новгороді.

1901—1917

З 1901 року в лавах РСДРП, після розколу на II з'їзді РСДРП в 1903 році став більшовиком і професійним революціонером, вів агітацію в Костромі, Казані, Єкатеринбурзі, керував Єкатеринбурзьким та Уральським комітетами РСДРП.

У вересні 1905 року направлений на Урал як представник — агент ЦК. Організував актив з досвідчених підпільників. Серед них були М. Н. Батурин (викладач робітничого університету), М. Є. Вілонов (Михайло Заводський), С. А. Черепанов, Марія Авейде, Камаганцев (Кузьма), Ф. Ф. Сиромолотов (начальник бойової дружини), А. Є. Мінкін (Марк) та інші.

У 1905 році організовував революційні виступи в Єкатеринбурзі та навчався практиці бойових справ у дружинників Є. С. Кадомцева, який організував бойові дружини більшовиків на Уралі. Привіз дружинників Кадомцева до Петербургу, де вони організували бойові дружини робітників. У жовтні 1905 року створив та очолив Єкатеринбурзьку Раду робітничих депутатів.

З 1906 року Свердлов перебував у Пермі, де знаходився найбільший на Уралі Мотовилихинський гарматний завод.

Неодноразово заарештовувався і засуджувався до ув'язнення й до заслання; у в'язницях займався самоосвітою.

З 10 червня 1906 до вересня 1909 р. Свердлов сидів у в'язницях Уралу — Пермському виправному арештантському відділенні та Нижньотуринському Миколаївському виправному арештантському відділенні. Були заарештовані також його соратники та дружина. 19 грудня 1909 р. Свердлова знову заарештували в Москві. 31 березня 1910 р. був висланий до Наримського краю Томської губернії на 3 роки.

Не пробувши у засланні й чотирьох місяців, у 1910 р. втік до Петербурга. Поки Йосип Сталін перебував на Краківській нараді, був редактором газети «Правда». Свердлов вів активне листування з Леніним та був кооптований в Російське бюро ЦК РСДРП.

Заслання до Нарима і Туруханська 5 травня 1911 року засуджений до заслання в Наримський край на 4 роки. З початку 1912 р. з його ініціативи в Наримському засланні була створена глибоко законспірована організація, що займалася влаштуванням втечі більшовиків. Головою «Бюро втеч» призначили Бориса Краєвського. У 1912 р. в Наримі познайомився зі Сталіним, який втік із заслання в серпні. Свердлову також вдалося втекти з Нарима в грудні 1912 року.

У лютому 1913 року був разом зі Сталіним виданий агентом охранки Малиновським та засланий до Туруханську. Заслання на півночі Єнісейської губернії (селище Курейка) вони деякий час відбували в одному будинку. Пізніше Свердлов писав: «… ми дуже добре знаємо один одного. Що найсумніше, в умовах заслання, в'язниці людина перед вами оголюється, проявляється в усіх своїх дрібницях… З товаришем тепер ми на різних квартирах, рідко бачимося». Нерозуміння між Свердловим та Сталіним ґрунтувалося, судячи з усього, не на політичному ґрунті. Ось як описує Сталін (у викладі М. С. Хрущова) деякі деталі їхнього спільного зі Свердловим побуту в Туруханському засланні: «Ми готували собі обід власноруч. Власне, там і робити було нічого, тому що ми не працювали, а жили на кошти, які видавала нам скарбниця: три рублі на місяць. Ще партія нам допомагала. Головним чином ми промишляли тим, що ловили нельму. Особливого хисту для цього не вимагалося. На полювання теж ходили. Я мав собаку, я її назвав „Яшка“ . Звичайно, це було неприємно Свердлову: він Яшка і собака Яшка. Так от, Свердлов, бувало, після обіду миє ложки і тарілки, а я ніколи цього не робив. Співаємо, поставлю тарілки на підлогу, собака все вилиже, і все чисто. А той був охайний».

1 жовтня 1913 року на засіданні ЦК РСДРП обговорювалося питання про організацію втечі із заслання Свердлова і Сталіна, але її не вдалося здійснити.

При Тимчасовому уряді Після повернення із заслання в березні 1917 року, після Лютневої революції, Свердлов був направлений ЦК РСДРП(б) в Єкатеринбург організувати роботу Уральської обласної партійної конференції та готувати пролетарське повстання на Уралі — на випадок, якщо не вдасться в Петрограді.

На 7-й (Квітневій) конференції РСДРП (24 квітня 1917 р.) Свердлов вперше особисто зустрівся з Леніним, і почав виконувати для нього різні поточні справи і доручення. Під впливом Леніна Свердлов був обраний членом ЦК і очолив організований тоді Секретаріат ЦК РСДРП.

Ставши головним організатором роботи щодо просування та призначення кадрів на ключові посади, Свердлов налагоджував зв'язки між ними і організацію взаємодії партійних структур. Чимало висунутих ним на високі посади працівників, яких він особисто знав, надалі стали партійними керівниками. Свердлов особисто курував справи у фабричних і заводських комітетах, посилаючи їм досвідчених керівників та інструкторів, те ж робилося для комітетів обласного рівня. Під час масових виступів 3-4 липня 1917 року, організованих більшовиками Блейхманом, Рошалем і Раскольниковим (всупереч застереженням Леніна не піддаватися на провокації), Свердлов був головним промовцем від ЦК більшовиків і отримав від політичних супротивників прізвисько «чорний диявол більшовиків» (за кольором його шкіряної тужурки, з якою він не розлучався, потім це стало більшовицькою модою). Коли більшовики були оголошені контрреволюціонерами та німецькими шпигунами, Свердлов особисто прийшов до Леніна і організував його перехід на підпільне становище, сховавши біля станції Розлив під Сестрорєцьком, а сам залишився в Петрограді організовувати взяття влади більшовиками. Надалі він здійснював зв'язок ЦК з Леніним, всіляко перешкоджав його необдуманим спробам повернутися до легальної діяльності та постачав його загальною інформацією про хід справ у Петрограді. Пізніше Свердлов організував переміщення Леніна ще далі — до Фінляндії, звідки той писав у Закордонне бюро ЦК: «цей лист я пишу особисто від себе, бо ні запитати ЦК, ні навіть зносини з ним не маю можливості …»

Поки Ленін писав свою працю «Держава і революція», яка визначала принципи побудови пролетарської держави, Свердлов розвинув бурхливу діяльність з реалізації його ідей. Підготувавши і провівши 6-й з'їзд РСДРП, він зміцнив свої позиції члена ЦК РСДРП і керівника Секретаріату (Оргбюро) ЦК РСДРП. Перебуваючи в центрі подій, він концентрував у себе інформацію армії агітаторів, посланих на місця, вносив організованість і цілеспрямованість у рух мас.

На історичному засіданні ЦК 10 жовтня 1917, котрий ухвалив рішення про збройне захоплення влади, Свердлов був головою і був призначений членом Військово-Революційного Центру, створеного для керівництва повстанням. На цій посаді зайнявся підбором членів Петроградського Військово-Революційного комітету, колишні члени якого в основному були послані керувати повстанням в провінціях. Для зміцнення ВРК до нього були скеровані І. Флеровський, П. Голощокін, П. Биков, В. Галкін та інші відомі йому більшовики, крім того, Свердлов підібрав і послав у частини Петроградського гарнізону 51-го комісара ВРК.

Голова Всеросійського ЦВК 8 листопада 1917 року, за пропозицією Леніна, Свердлов як головний кадровик був поставлений головою ВЦВК Рад робітничих і солдатських депутатів. Працюючи на цій посаді, Свердлов здійснив основну роботу зі створення органів радянської влади «в центрі і на місцях».

Л. Троцький у своїй книзі «Портрети революціонерів» стверджував, що «Свердлов намагався надати президії (ЦВК) політичне значення, і на цьому ґрунті у нього виникали навіть тертя з Радою Народних Комісарів, часом і з Політбюро».

Від імені ВЦВК відкрив перше засідання Установчих зборів 5 січня 1918, оголосивши «Декларацію прав трудового і експлуатованого народу», відповідно до якої Росія оголошувалася республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. 13 січня 1918 року Свердлов домігся об'єднання Рад селянських депутатів з Радами робітничих і солдатських депутатів, ставши головою ВЦВК РССД. У лютому і березні 1918 року був членом Бюро Комітету революційної оборони Петрограда.

Велику увагу Свердлов приділяв формуванню пролетарських кадрів управління Росією, організувавши для них школу інструкторів і агітаторів при ВЦВК (Згодом, 1919 року, вона була перетворена в Комуністичний університет імені Я. М. Свердлова, який в свою чергу був перетворений у Вищу партійну школу при ЦК).

Свердлов був головою комісії з розробки Конституції РРФСР. Підготовлена ​​ним Конституція оголосила в Росії «диктатуру пролетаріату в цілях побудови соціалізму в державі у вигляді Республіки Рад на основі вільного союзу вільних націй як федерації Радянських національних республік» (тобто влади Рад на принципах національних автономій).

На засіданні ВЦВК 20 травня 1918 Свердлов вперше проголосив політику громадянської війни на селі.Я. М. Свердлов. Избранные статьи и речи. Задачи советов в деревне. Речь на заседании ВЦИК IV созыва 20 мая 1918 г. Гос. Изд-во Политической Литературы, Л., 1939 г. Свердлову приписують авторство директиви Оргбюро ЦК РКП (б) від 24 січня 1919 р., яка передбачає здійснення жорстоких каральних заходів при придушенні козацьких повстань проти Радянської влади на Дону. Під час заколоту лівих есерів влітку 1918 року арешт Свердлова був однією з основних цілей повсталих, у відповідь на що Свердлов та Ленін наказали заарештувати керівництво лівих есерів, яке перебувало у Великому театрі на засіданні V з'їзду Рад.

Після замаху на Леніна 30 серпня 1918 року, Свердлов 2 вересня підписав звернення ВЦВК «про перетворення радянської республіки в єдиний військовий табір», 5 вересня доповнене виданим РНК «Постановою про червоний терор», що оголосила масовий червоний терор проти всіх ворогів Революції.