Опис — поширений композиційно-стилістичний спосіб викладу матеріалу в художньому, передусім епічному творі, полягає у послідовному відтворенні логічних зв'язків між явищами, поняттями, у фіксуванні окремих ознак, рис, властивостей персонажів, зображуваних краєвидів, інтер'єрів, предметів тощо Літературознавча енциклопедія.
Опис — композиційна форма, яку не використовують літературознавці і лінгвісти, щоб проаналізувати текст.
Розрізняють: опис предметів, опис процесів, опис пережитого або опис життя й характеристику особи.
Комплексний предмет утворює абстрактний змістовий тип, який використовується для опису предметів. Для цієї композиційної форми типове зображення просторових відношень, в якому також відображається просторове співвідношення елементів предмету. Саме ці елемети надають тексту наочності, яке реалізується через вживання засобів простору — прислівники місця або просторове позначення, дані напрямків, відстані та форми, а також відповідного спрямування прикметників. У описі також збігається час спостреження із часом опису.
Предмет може зображуватись у минулому часі з використанням усіх лінгвістичних засобів, які типові минулості. Дуже часто предмети у цій композиційній формі описують як спогади.
Мовознавство У мовознавстві опис — один із типів мовлення, розповідь про властивості, ознаки певного предмета або явища. Примітки
Література Іваненко С. М., Карпусь А. К. Лінгвостилістична інтерпретація тексту: Підр. — Київ: КДЛУ, 1998. — 8 с. Посилання