«Чужий» () — культовий науково-фантастичний фільм жахів режисера сера Рідлі Скотта, в головних ролях якого зіграли Том Скеррітт, Сіґорні Вівер, Вероніка Картрайт, Гаррі Дін Стентон, Джон Герт, Ієн Голм та Яфет Котто. Назва фільму відсилає до його антагоніста — Чужого, надзвичайно небезпечної іншопланетної істоти, з довжелезної голови якої висуваються одна з одної дві щелепи. Цей монстр вигублює екіпаж космічного корабля Ностромо. Прем'єра фільму в США відбулася 25 травня 1979 року. В Україні ж перший показ відбувся 5 жовтня 1997 року на каналі «1+1» з двоголосим закадровим озвученням студії «1+1».
Сюжет 2122 рік. Керований автопілотом космічний буксир «Ностромо» транспортує на Землю 20 мільйонів тонн руди з іншої планети. З огляду на значну тривалість польоту, команда занурена в анабіоз. Коли автоматика судна переводить анабіозні камери в режим пробудження, члени екіпажу спершу гадають, що рейс завершився і Земля вже близько. Проте виявляється, що «Ностромо» перебуває в системі ζ-2 (Дзета Сітки) сузір'я Сітки біля невідомого планетоїду (LV-426). Бортовий комп'ютер «Мама» перервала рух корабля, перехопивши звідти постійно повторюваний радіосигнал невідомого, але достеменно технічного походження. За статутом компанії, її працівники, що отримали звістку розумного життя, мають знайти й дослідити її джерело.
Команда відпасовує основу корабля від вантажу, який полишають на орбіті, і висаджується на поверхню планетоїду. Під час приземлення корабель зазнав пошкоджень. Капітан Даллас, офіцер Кейн та штурман Ламберт вирушають на пошуки, натомість решта екіпажу (ворент-офіцер Ріплі, науковий офіцер Еш, інженери Бретт та Паркер) лишаються, аби лагодити судно й контролювати експедицію. Даллас, Кейн та Ламберт з'ясовують, що сигнал надсилала масивна конструкція, очевидно — розбитий позаземний зореліт.
Увійшовши всередину, вони втрачають зв'язок із «Ностромо», тож не здогадуються про справжній зміст сигналу, який визначив комп'ютер, остаточно розшифрувавши радіохвилі: це не заклик про допомогу, а попередження про небезпеку. На кораблі астронавти знаходять велетенський труп пілота-чужопланетянина, в якого стирчать навиворіт ребра: він загинув у своєму сидінні, неначе вибухнувши зсередини. Оглядаючи корабель, Кейн спускається до його нижнього відсіку й стикається у величезному трюмі з оповитими в шар туману вкритими шкірою об'єктами, подібними до кладки яєць або коконів. Придивившись до одного з них, дослідник помічає там рух і повідомляє про те решті рацією. Щойно помічник капітана торкається моторошного кокона, той розкриває свої пелюстки. Коли ж допитливий землянин заглядає всередину, звідти миттю вистрибує якась павукоподібна почвара, яка пробиває шолом його скафандра й присмоктується до лиця.
Даллас і Ламберт відносять непритомного Кейна до човника, на містку якого вартує Ріплі. Дізнавшись, що Кейн уражений невідомим організмом, Ріплі як офіцер безпеки відмовляється пустити групу на борт на вимогу статуту про обов'язковий добовий карантин і не підкоряється навіть наказу капітана Далласа. Але Еш ігнорує її рішення і вручну відчиняє шлюз, аби впустити трійку.
Після повернення на «Ностромо» Еш і Даллас проводять первинний огляд і встановлюють: чужопланетний організм утримує Кейна в стані коми. Зняти паразита не видається можливим — він міцно тримається шкіри обличчя та шиї. Відтяти павука хірургічно годі намагатись: при надрізанні одна з його з «лап» порскає рідиною, яка в поєднанні з повітрям утворює ядучу органічну сполуку, що пропалює внутрішні перекриття корабля на два рівні.
Ще до старту буксира з планетоїду LV-426 Еш помічає, що дивна істота звільнила бранця та сконала. За згоди капітана й попри обурення Ріплі, він вирішує зберегти її труп. Незабаром після відльоту Кейн прийшов до тями. Екіпаж готувався знову лягти в кріокамери, аж під час «святкової трапези» в Кейна починається якийсь напад. Він падає на стіл і з його тіла, пробивши грудну клітку, виривається невелике, схоже на хробака створіння. Паркер хапає ножа, аби його вбити, але Еш зупиняє його, тимчасом як загадкова істота швидко тікає з приміщення та ховається в глибинах неосяжного корабля.
Після поховання Кейна (викидання загорнутого в саван тіла у відкритий космос) Даллас та інші члени екіпажу, спорядившись детектором руху, вирушають на пошуки прибульця, проте засікають лише кота Джонса. Тож аби не відволікатися ним, Паркер наказує Бретту спіймати пухнастого й посадити в клітку. За цей час мала зміювата потвора скинула шкуру та виросла в дорослу особину, більшу й дужчу за людину. Бретта, що відбивається від гурту, впольовує та уносить у повітропровід Чужий.
Усі погоджуються, що невловиме страховисько для пересування використовує систему вентиляції, тому Даллас з вогнеметом прямує у вентиляційну мережу, плануючи загнати непроханого гостя в шлюз і випхати у відкритий космос. Просуваючись вузькими тунелями, він тримає зв'язок із рештою команди, що координує його дії, послуговуючись локаторами. Чудовисько майже пеленгують, але через недосконалість приладів та вказівку, що її неправильно зрозумів капітан, Даллас був заскочений зненацька. Він геть-чисто зникає: товариші знаходять самий вогнемет.
Командування кораблем та доступ до бортового комп'ютера переходить до Ріплі. Вона запитує в «Мами» пораду про знищення чужопланетянина і дізнається, що комп'ютер має таємні надпріоритетні інструкції від «Компанії» (Weyland-Yutani Corporation), так званий «Спеціальний наказ № 937»: при нагоді отримати нову форму життя, змінити курс «Ностромо», дослідити її та привезти зразки на Землю задля вивчення на предмет біологічної зброї, хоч би й довелося пожертвувати екіпажем.
Після того, як Ріплі дізнається про підступ Компанії, медик Еш нападає на неї — знищення Чужого для нього неприпустиме. Але їй на допомогу вчасно нагодилися Паркер і Ламберт. Вони трощать голову науковцю вогнегасником і виявляють, що той був андроїдом. Пізніше, запустивши комп'ютерну систему голови Еша, Ріплі його допитує. Він зізнається, що запрограмований за всяку ціну зберегти «восьмого пасажира». На питання про можливий порятунок Еш, точніше напіввідірвана від тулуба голова, спльовуючи піну, висловлює щирий захват холоднокровності Чужого й додає: люди не мають жодних шансів проти такого досконалого організму, як Чужий, такого бездоганного хижака, що йому за кров править молекулярна кислота й чия агресія не обтяжена жалістю та мораллю. На додачу капосний робот ще й глумиться з людей. Роздратований Паркер спалює андроїда з вогнемета. Члени екіпажу постановляють мерщій евакуюватися й підірвати «Ностромо».
Поки Ріплі готує самознищення буксира, Ламберт та Паркер переносять до рятувальної капсули потрібний інвентар і запаси. Раптово Ріплі згадує про кота Джонса й кидається до рубки знайти його. Тим часом Чужий вистежує і вбиває Ламберт з Паркером та перекриває шлях до рятувальної капсули. На скасування процедури самознищення корабля вже бракує часу і єдиний шанс врятуватися для Ріплі — покинути корабель. Вона все-таки пробирається в рятувальну капсулу, прихопивши із собою кота, і встигає відлетіти на ній від «Ностромо». Тим часом відлік «Мами» закінчується і Ріплі як стій споглядає в ілюмінаторі дивовижні візерунки потужного вибуху, що осяяв космос.
У капсулі, готуючись до занурення в кріосон, поклавши до кріокамери кота, Ріплі натрапляє на Чужого. Сховавшись посеред устаткування шлюпки, він упав у сплячку абощо. Ріплі вдається непомітно вдягти скафандр і розгерметизувати капсулу. Потік повітря засмоктує Чужого, проте він хапається за краї отвору. Тоді ворент-офіцер вистрілює в Чужого з гарпуна й таким чином виштовхує за борт. Ріплі викидає зброю, та шлюз капсули в останній момент блокується линвою гарпуна, на якій тримається Чужий. Він намагається пробратися в сопло, та Ріплі запускає двигуни й реактивний струмінь жбурляє Чужого в безодню всесвіту.
Ріплі занотовує в бортовому журналі те, що сталося на «Ностромо» (повідомляючи, що за її підрахунками вона сягне межі залюднених світів за шість тижнів і, якщо їй пощастить, сигнал шлюпки засічуть). Затим вона й сама лягає в кріокамеру. Анабіоз має тривати допоки рятувальну капсулу не знайдуть.
У ролях Боладжі Бадеджо — Чужий, антагоніст фільму. Сіґорні Вівер — Еллен Ріплі, ворентофіцерка космічного корабля «Ностромо». Протагоністка фільму. Том Скеррітт — Даллас, капітан «Ностромо». Джон Герт — Кейн, помічник капітана. Вероніка Картрайт — Ламберт, штурманка. Гаррі Дін Стентон — Бретт, механік. Ієн Голм — Еш, буцімто відповідальний за наукові досліди на кораблі вчений. Насправді андроїд, відправлений на «Ностромо», аби дбати про інтереси компанії й будь-що доправити Чужого на Землю. Яфет Котто — Паркер, головний інженер. — голос бортового комп'ютера «Ностромо». Екіпаж звертається до нього «мама» (, що походить від назви комп'ютера «MU/TH/UR 6000»).
Виробництво Виробництвом фільму займалась компанія Brandywine Productions, а дистрибуцією 20th Century Fox. Продюсерами картини виступили Девід Джилер, Волтер Гілл, Ґордон Керролл, які значно доповнили першу версію сценарію. Зовнішній вигляд «Чужого» та інші атрибути позаземного походження — витвір уяви швейцарського митця Ганса Рудольфа Гігера й технічної майстерності італійського «чарівника спецефектів» Карло Рамбальді. За розробку дизайну елементів, пов'язаних із людьми, відповідали художники Рон Кобб та Кріс Фос.
Продюсери побоювалися, що на роботу Скотта, маловідомого на той час режисера, чекає оглушливий касовий провал, бо глядачі сприйматимуть «Чужого», як «черговий малобюджетний трилер», та він переконав їх збільшити фінансування. Саундтрек до фільму написав уже відомий на той час американський композитор Джеррі Ґолдсміт. Його музика не сподобалася дирекції 20th Century Fox, проте, співпрацювати з ним було ощадливіше. У свою чергу, Ґолдсміта дратувало те, як режисер використовував його мелодії. Однак, попри скепсис проводу компанії, «Чужий» став подією в кіно. Він заробив багато схвальних відгуків (найпаче за візуальні ефекти й музику) і зрештою зробився культовим як своєрідна нігілістична відповідь оптимізму «Космічної одіссеї 2001 року» Стенлі Кубрика.
Стрічку віншували низкою нагород, з-поміж яких премія «Оскар» за найкращі візуальні ефекти, «Сатурн» за «Найкращий науково-фантастичний фільм», «Найкращу режисерську роботу», «Найкращу другорядну жіночу роль» , премію «Г'юґо» за найкращу постановку, а також багато інших відзнак і номінацій.
«Чужий» започаткував серію фільмів, головну роль у яких надалі грала Сіґорні Вівер (чия кар'єра відтоді пішла стрімко вгору), та інших творів: книг, відеоігор, коміксів та іграшок, а також серії «перетину вигадок» — «Чужий проти Хижака», в рамках якої вийшли дві повнометражні кінокартини, комікси й відеоігри.
2002 року Бібліотека Конгресу внесла «Чужий» у Національний реєстр фільмів задля збереження історичної спадщини як «культурно, історично і естетично значущий». Американський інститут кіномистецтва поставив його на 7 місце в переліку найкращих фантастичних аудіовізуальних творів. Британський часопис Empire дав йому 33 позицію в списку найкращих фільмів усіх часів .
На 23 жовтня 2023 року картина займала 53-ю позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
Створення
Передісторія Вивчаючи кінематограф в Університеті Південної Каліфорнії, Ден О'Беннон спільно з режисером Джоном Карпентером та маляром Роном Коббом узяв участь у роботі над фантастичною комедією «Темна зірка». У фільмі фігурував «інопланетянин», зроблений із розфарбованого волейбольного м'яча, і цей досвід надав О'Беннону бажання «створити прибульця, що виглядав би як живий». За кілька років він почав працювати над аналогічною історією, але з ухилом у бік фільму жахів: «Я знав, що хотів зафільмувати горор, де дія точилася б на космічному кораблі з невеликим екіпажем», — згадував він пізніше, — «як у „Темній зірці“, тільки не комедію, а фільм жахів».