Болгаро-угорський договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу — міжнародний договір між Народною Республікою Болгарією і Угорською Республікою, підписаний у Софії 16 липня 1948 року з боку Болгарії головою Ради Міністрів НРБ Георгієм Димитровим, заступником голови Ради Міністрів, міністром закордонних справ НРБ Василем Коларовим, з боку Угорської Республіки — головою Ради Міністрів Угорської Республіки Лайошем Діньєшем і міністром закордонних справ Угорщини Еріком Мольнаром. Укладено терміном на 20 років з автоматичним продовженням на 5 років за умови відсутності денонсації за рік до закінчення його терміну дії.
Зміст Прагнучи зберегти та зміцнити загальний мир, обидві сторони продемонстрували рішучість спільно захищати мирну працю та безпеку своїх народів від загрози відновлення агресії з боку Німеччини або будь-якої іншої держави, яка приєдналася б до Німеччини. У разі, якщо одна зі сторін була б залучена до військових дій проти Німеччини, яка спробувала б відновити свою агресивну політику, або проти будь-якої було іншої держави, яка безпосередньо або в будь-якій іншій формі приєдналася б до Німеччини в агресивній політиці, іншасторона зобов'язалася негайно надати військову та іншу допомогу всіма засобами, якими вона володіє.
Сторони, що укладають договір, зобов'язалися брати участь у дусі щирого співробітництва у всіх міжнародних актах, спрямованих на забезпечення миру та безпеки, і надавати повну підтримку у здійсненні цих благородних цілей.
Сторони зобов'язалися застосовувати договір відповідно до принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй.
У договорі передбачається розширення та зміцнення взаємних економічних і культурних зв'язків.
Публікація Договір опублікований болгарською та угорською мовами в болгарській газеті «Държавен вестник», № 258 від 3 листопада 1948 року.
Примітки
Джерела