Саха́ра ( — ес-сакара ель-кубра, «Велика пустеля») — найбільша пустеля світу, розташована у Північній Африці. Площа Сахари становить понад 9 млн км². Назва походить від арабського позначення пустелі (صَحراء), «ṣaḥrā´» () Sahara. Online Etymology Dictionary. Douglas Harper, Historian. Англійсько-арабський онлайн-словник ..
Сахару обмежують із заходу Атлантичний океан, з півночі Атлаські гори та Середземне море, зі сходу — Червоне море, з півдня — Сахель (смуга напіваридних саван). Протяжність пустелі з заходу на схід становить 5700 км, ширина до 2000 км. Площа пустелі Сахара постійно збільшується: від 1920 року зросла на 10 %. На території Сахари повністю або частково розміщені Марокко, Туніс, Алжир, Лівія, Єгипет, Мавританія, Малі, Нігер, Чад, Судан. Близько 80 % пустелі — рівнини висотою 200—500 м. На сході та півночі — безстічні западини: Фаюм, Каттара (глибина до 133 м) та інші. У Центральній Сахарі є вулканічні масиви Ахаггар (гора Тахат, 3003 м), Тібесті (г. Емі-Кусі, 3415 м — найбільша висота в Сахарі). У ландшафті Сахари переважають кам'янисті та щебенисті (хамади), галечникові (регі), глинисті (серіри), піщані (зокрема, ерги) гірські пустелі.
Назва Назва «Сахара» згадується з I ст. н. е. Походить від арабського слова صحراء (ṣaḥrā), яке в перекладі означає «пустеля» і його множини «ṣaḥārā». Крім того, є зв'язок із прикметником «aṣḥar», який має значення «пустельний» з конотацією червонуватого кольору позбавлених рослинності рівнин. Назви деяких районів Сахари, як-от Танезруфт (південний захід Алжиру) або Тенере (центр Нігера), часто мають берберське походження.
Географічне положення
Сахара поділяє Африканський континент на Північну Африку й Субсахарську Африку. Південною межею Сахари слугує смуга напіваридних саван — Сахель, південніше яких розташований Судан і басейн річки Конго.
Сахара обмежена Атлантичним океаном на заході, Червоним морем на сході, Середземним морем і горами Атлас на півночі, Сахелєм на півдні. На теренах Сахари виділяють Західну Сахару, гори Ахаггар, Тібесті, Аїр, пустелю Тенере, Великий Східний Ерг, Великий Західний Ерг, Танезруфт, Гамада-ель-Хамра, Ерг-Ігіді, Ерг-Шеш, Аравійську, Лівійську, Нубійську пустелі.
Невеликі райони Алжиру і Тунісу розташовані нижче рівня моря, але велика частина — це плато з гірською системою в центрі, включно з горами Ахаггар в Алжирі, масивом Лепеха в Нігері, масивом Тібетсі в Чаді із згаслим щитовим вулканом Емі Кусі 3415 м, що є найвищою точкою усієї Сахари. Площа пустелі постійно збільшується, зараз починаються спроби висадження лісів у деяких зонах з метою призупинити наступ пустелі.
На території пустелі розташовані західні частини Єгипту і Судану, велика частина Мавританії, Малі, Нігеру і Чаду, південна частина Марокко, Алжиру, Тунісу та Лівії.
Геологія та корисні копалини Геологія та корисні копалини. Сахара розташовується на Сахарській плиті — північно-західній частині прадавньої Африканської платформи. Уздовж центральної частини плити із заходу на схід простягається Центрально-Сахарська зона піднять, де на поверхню виходить докембрійський кристалічний фундамент: Регибатський масив на заході відділений Танезруфтським прогином від нагір'я Ахаггар, який складається з горстів, що чергуються, і грабенів. Далі на схід простираються масиви Тібесті, Ель-Увейнат, Ель-Еглаб, а також західний виступ Нубійсько-Аравійського щита (хребет Етбай).
На північ й південь від зони піднять розташовані Північно-Сахарська й Південно-Сахарська зони опускань — прогини платформи, заповнені фанерозойськими осадовими породами. До середини крейдового періоду в цих зонах накопичувалася континентальна товща, яка пізніше (наприкінці крейди — початку палеогену) була перекрита морськими осадами. З епохи олігоцену море відступило, а прадавні масиви (особливо Ахаггар і Тібесті) випробували сильне підняття. У Південно-Сахарській зоні опускань також розташовуються плоска синекліза Тауденні, грабен Гао, Малі-Нігерська синкліза й синекліза Чад.
Завдяки стабільності платформи формації ери палеозою залишилися горизонтальними й мало змінилися. У більшості районів Сахари ці утворення були покриті мезозойськими відкладами, з якими зв'язано багато важливих водоносних горизонтів. У північній частині пустелі такі утворення також асоціюються з витягнутими западинами й басейнами: від оаз західного Єгипту до шоттів Алжиру. Прогин платформи в південній частині пустелі створив великі басейни, зайняті кайнозойськими озерами (озеро Чад, група озер Уніанга-Серрір).
На території Сахари є багаті родовища нафти та природного газу (Сахарський нафтогазоносний басейн, включаючи родовище Хассі-Мессауд), залізних (Іджиль) та мідних (Акжужт) руд. Родовища золота, вольфраму, урану й рідкісних металів пов'язані з докембрійським фундаментом.
Рельєф
Ландшафт Сахари дуже різноманітний. Велику частину її території (до 70 %) займають рівнинні глинисті серири, піщано-галькові реги, кам'янисті плато (хамада) висотою до 500 м, а в прибережних районах — до 200 м. Найбільші висоти простежуються в Центральній Сахарі — нагір'я Тібесті (вулкан Емі-Кусі, 3415 м) і Ахаггар (гора Тахат, 3003 м). Ці райони зберігають сліди активного вулканізму часів неогену й антропогену і розчленовані глибокими долинами (шириною до 30 км, завдовжки до 400 км) із сухими руслами стародавніх річок (ваді). Навколо нагір'їв простягаються куестові гряди заввишки до 1000 м і ступінчасті плато Іфорас (до 728 м), Аїр (до 1900 м), Еннеді (до 1310 м), Тадемаїт та інші. Особливістю рівнинних районів є «пустельна засмага» — феромарганцева чорна плівка, що вкриває гірські породи. Сахарські плато складаються здебільшого з вивітрілих порід, як, наприклад, алжирське плато Тадемаїт.
Крім рівнин, плато і гір, на території Сахари вирізняють численні неглибокі солончакові безстічні басейни (себхи, шоти, даї) і великі западини, в яких трапляються оази. Найнижче розташовані такі території: Каттара (−133 м, найнижча точка Сахари), Ель-Фаюм, Шотт-Мельгир (−26 м) і Боделе.
Приурочені до депресій і великих ваді, піщані пустелі (ерги) і дюни займають близько 25 % площі пустелі, або близько 2,2 млн км². Найбільші скупчення пісків — це Ерг-Ігіди, Ерг-Шеш, Великий Західний Ерг, Великий Східний Ерг, Ерг-Шеббі та ін. Гряди здебільшого закріплені слабкою ксерофітною рослинністю, трапляються також округлі, зіркоподібні, поперечні дюни і серпоподібні бархани; пірамідальні дюни сягають висоти 150 м, трапляються гряди висотою до 200—300 м. На півдні північної і північно-східної частин (Едей-убар, Едей-Мурзук, Тенере, Лівійська пустеля) є рухомі піски. У деяких місцях трапляється феномен співучих пісків.
Пустельний рельєф Сахари здебільшого еолового походження (утворюється вітром). Більшість площі Сахари займають кам'янисті гамади. Ерги (піщані пустелі), реги (піщано-галькові пустелі) займають меншу площу. Невелику площу займають ваді (сухі долини) і такири Sahara desert. WWF Scientific Report.. Незвичайний рельєф має структура Ришат у Мавританії.
Клімат
Клімат Сахари змінювався декілька разів від вологого до посушливого за останні декілька сотень тисяч років. Під час льодовикового періоду Сахара займала більшу площу, ніж сьогодні Кристофер Ерет. Цивілізації Африки. Друкарня Університету Вірджинії, 2002.. Кінець льодовикового періоду привів до покращення клімату у Сахарі, у період з 8000 до н. е. по 6000 до н. е., можливо, завдяки області низького тиску над льодовиковим щитом на півночі Проєкт Палеоклімат Феццану ..
Як тільки льодовик розтанув, північна частина Сахари зазнала посухи. Проте, через нетривалий час після закінчення льодовикового періоду, мусон, який зараз приносить дощ до Сахелю доходив далі на північ і нейтралізував посушливі тенденції в південній Сахарі. Мусон в Африці (і будь-де у іншому місці) дме завдяки літньому нагріванню повітряних мас. Повітря над землею стає теплим і підіймається вгору, втягуючи прохолодне вологе повітря з океану, що призводить до випадіння дощів. Як це не парадоксально, Сахара була вологіша, коли отримувала більше сонячної інсоляції влітку Моделювання раптової зміни вегетацій в Сахарі в середньому голоцені . 15 липня, 1999..
Близько 3400 року до н. е., мусон відступив на південь приблизно на ту лінію, де дме сьогодні Раптове опустелювання, викликане зміною орбіти Землі, прискорене атмосферним і вегетаційний зворотніми зв'язками., що призвело до опустелювання. Сахара зараз така ж суха, яка була близько 13 000 років тому. Ці умови назвали Теорія Сахарського насосу.
Сучасний арідний клімат триває близько 10 тис. років. Ймовірно, антропогенний чинник додав свого внеску, збільшивши відбивну здатність поверхні і знизивши сумарне випаровування. Очевидно, випас великої рогатої худоби протягом 7 тис. років на території пустелі і на її кордонах закріпив дані умови, і клімат Сахари за останні 2 тис. років майже не змінився. Значне відхилення умов від нормальних спостерігали з XVI по XVII століття, коли в Європі тривав так званий Малий льодовиковий період. У цей час значно збільшилися опади вздовж тропічної кордону, у самій пустелі і, можливо, у її північних районах. У XIX столітті кліматичні умови повернулися до тих, які схожі на поточні.
Відомо, що Сахара має чи не найпосушливіший клімат на планеті. Переважно північно-східний пасат може призводити до виникнення самумів Планета Прохолоди — Сахара .. Опади майже не випадають. Половина Сахари отримує менш ніж 20 мм дощу на рік, з інтервалом до 100 мм на рік Зміна клімату і Сахара .. Опади випадають дуже рідко іноді з інтервалом у декілька років, а коли і випадають то у вигляді злив. 18 лютого 1979 року в Сахарі раптово випав сніг. Після перерви у майже 38 років сніг випав 20 січня 2017 рокуhttp://zik.ua/news/2016/12/21/snig_u_sahari_vpershe_za_40_rokiv_1012711 Сніг у Сахарі: вперше за 40 роківhttps://life.pravda.com.ua/travel/2016/12/21/221817/ У пустелі Сахара вперше за 37 років випав сніг.http://dt.ua/TECHNOLOGIES/nasa-predstavilo-suputnikoviy-znimok-snigu-v-pusteli-sahara-228321_.html NASA представило супутниковий знімок снігу в пустелі Сахара.
На клімат більшій частині Сахари протягом усього року робить сильний вплив північно-східний пасат. Відносна вологість становить 30—50 %, величезний дефіцит вологості і висока випаровуваність (потенційне випаровування 2500—6000 мм) типові для всієї території пустелі, за винятком вузьких прибережних смуг. Виділяються два основних кліматичних режиму: сухий субтропічний на півночі і сухий тропічний на півдні. Північні райони характеризуються незвичайно великими річними і добовими коливаннями температури з прохолодними і навіть холодними зимами і жарким літом. Кількість опадів має два річних максимуму. У південних областях літо спекотне, а зими м'які і сухі. Після спекотного і сухого сезону йдуть літні дощі. Більш прохолодний клімат вузької прибережної смуги на заході пояснюється впливом холодної Канарської течії.
Північна частина Сухий субтропічний клімат північної Сахари обумовлюється стабільними осередками високого тиску, що розташовуються над Північним тропіками. Річна різниця середньодобових температур становить приблизно 20 °C. Зими відносно холодні на півночі і прохолодні в центральних районах. Середньомісячна зимова температура північній частині пустелі становить 13 °C, середня місячна температура повітря в липні досягає 37,2 °C (Адрар) Добові коливання температури значні і взимку і влітку. Взимку вночі ґрунт промерзає, а в центральних гірських масивах зареєстровані нічні температури до −18 °C. Літо спекотне, максимальна зафіксована температура — 57,8 °C (Ель-Азізія, Лівія); поверхню землі може прогріватися до 70—80 °C.