Ка́м'яне́ць-Поді́льський — місто на Заході України, на Поділлі, у Хмельницькій області, адміністративний та релігійний центр Кам'янець-Подільської міської громади та Кам'янець-Подільського району.
Засноване на межі XII—XIII століть, у 1374 отримало магдебурзьке право, ставши королівським містом у складі Речі Посполитої та центром історичного регіону Поділля. За свою історію місто було адміністративним центром удільного князівства (1363—1434), воєводства (1434—1793), намісництва та губернії (1797—1918), землі (1918), тимчасовою столицею УНР (з 22 березня 1919 по листопад 1920), округу, області (1937—1954), району (1939—2020). Крім того центр римо-католицької церкви Кам'янець-Подільської дієцезії (1378), Кам'янець-Подільської єпархії греко-католицької церкви (2015) та Кам'янець-Подільської єпархії Православної церкви України (2024). Входить до Асоціації міст України.
Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, серед них 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний. З 2022 до міста були релоковані деякі факультети ХНУВС.
У Кам'янці-Подільському знаходяться численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, фортеця (XIV—XVI ст., перебудована у XVII—XVIII ст.), Петропавлівський кафедральний костел (XVI ст.), костел Святого Миколая (XV—XVIII ст.), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.), унікальні кам'яниці епохи Ренесансу (XVI—XVIII ст.), дзвіниця Святого Степаноса (XV—XVI ст.), башта Стефана Баторія (XVI ст.) тощо. Місто занесене до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Назва
Етимологія
Назва міста походить від слова «камінь» або «кам'яний», що пов'язано зі кам'яним характером ґрунту місцевості. З XI століття місто відоме як Кам'янець, у пізніших джерелах та літописах з'являється нова, подвійна назва, вона містить другу частину, яка показує історичну місцевість розташування міста — Поділля. Таке явище поширене на цій території, наприклад, є такі міста з позначенням історико-географічної місцевості, як Могилів-Подільський, Скала-Подільська, Мельниця-Подільська, Подільськ.
Збереглося багато давніх згадок про поселення: наприклад, у Київському та Галицько-Волинському літописах Кам'янець згадано 13 разів. Проте у Волинській землі і Галицькій землі та згодом у Галицько-Волинському князівстві тоді було декілька міст зі назвами Кам'янець — Кам'янець-Волинський (зараз у складі селища Миропіль), Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець, Берестейської області Білорусі), Кам'янець-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський).
За іншою гіпотезою назва походить від дако-римського міста Клепідава чи Петрідава, що виводиться від грецького слова «petra» або латинського «lapis», які обидва означають — камінь і дакійського слова «dava» — місто.
Колишні назви — Кам'янець; у 1795—1944 роках — Кам'янець-Подільськ. В дореволюційних виданнях поширеною була назва Каменець-Подільський.Розвідки про церковні відносини на Українї-Руси XVI—XVIII вв.Записки товариства імені Шевченка. Т. 38, кн. 6 (1900)
Переклад назви Назва міста іншими мовами: Мова Переклад Мова Переклад АнглійськаKamianets-Podilskyi ЛитовськаKamenecas-Podolės ІталійськаKamjanec-Podilskyj ІспанськаKamianets-Podilski ПольськаKamieniec Podolski БілоруськаКамянец-Падольскі НімецькаKamjanez-Podilskyj ФранцузькаKamianets-Podilskyï ТурецькаKamaniçe / Kamyanets-Podilski РумунськаCamenița / Camenița Podoliei Їдишקאַמענעץ־פּאָדאָלסק / קאַמעניץ ВірменськаԿամիանեց-Պոդոլսկի
Розташування та клімат Кам'янець-Подільський розташований в південно-західній частині України у мальовничій місцевості на Подільській височині за 63 кілометра напряму північніше від Чернівців, за 88 кілометрів напряму на південний захід від Хмельницького та за 343 кілометра напряму на південний захід від Києва, по залізничній лінії Ярмолинці — Ларга зі станцією «Кам'янець-Подільський». Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 кілометрів до її впадини у річку Дністер. Це південна частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцевістю з численними ярами та нерівностями. Найвища місцевість навколо міста має висоту 317 метрів і знаходиться в 5,6 км на захід від Кам'янця-Подільського.
З міста відносно легко можна здійснити подорож автошляхами до українських Карпат, за допомогою Татарів — Кам'янець-Подільський та від Чернівців. Через місто проходить один з найшвидших автошляхів зі півночі, півдня, центру та сходу країни до українських гір.
Місто розташоване поряд з кордоном: Молдови, Румунії та має вихід автошляхами до країн Європейського Союзу та країн Південно-Східної Європи, включно з Туреччиною. Найближчі контрольно-пропускні пункти: Мамалига (63 км.), Росошани (82 км.), Сокиряни (120 км.) з Молдовою та Європейським Союзом через кордон з Румунією: Дяківці (85 км.), Порубне (119 км.), Красноїльськ (141 км.).
Відстань від міста до столиці Києва складає 423 кілометра автошляхами, що приблизно буде 5 годин 51 хвилина у дорозі. А до головного центру західного регіону міста Львів — 256 кілометрів.
Клімат Кам'янець-Подільський знаходиться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Крім того, річну погоду можна описати короткою весною, зазвичай помірно теплим літом, а також тривалою осінню та зимою. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління.«Межу вже перетнули»: дослідники спрогнозували майбутнє лісів Амазонії Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації у громаді варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження. А в самому місті створювати нові парки та збільшувати упорядковані доглянуті зелені зони.
Переважають широколистяні дубово-грабові ліси, а також сірі та світло-сірі ґрунти.
Історія
Археологія доісторичної епохи Археологічні знахідки та дослідження засвідчують, що люди здавна селилися на території сучасного Кам'янця-Подільського. Це були стоянки мисливців, селище давніх землеробів.
На території сучасного Старого міста під час земляних робіт натрапили на речі часів трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.). У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць заселяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було землеробство.
Римські монети II—III століть, знайдені на території міста та навколишніх сіл, свідчать, що населення Середнього Подністров'я перебувало у торговельних і культурних зв'язках із жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій.
Заснування міста За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття Петров М. Б., Рибак І. В. Кам'янець-Подільський // — С. 55.. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з-поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.
Перша згадка про місто у вірменських джерелах датується 1062 роком і говорить про Кам'янець як про вірменську торгову станцію.
У складі Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
Місто було у складі Київської Русі, територія сучасного міста у XII—XIII столітті входила до складу Пониззя, або ще інша назва Галицьке Пониззя, історична частина Карпато-Дністровських земель.Кам'янець і кам'янеччина на Пониззі в XII—ХІІІ ст.
Наприкінці ХІ — початку XII століть територія міста належала до Теребовлянського князівства, яке під князюванням Василька Ростиславича освоїло Пониззя та посилило його захисти від кочовиків, пізніше, в середині XII століття, стає складовою Галицького князівства об'єднане під владою князя Володимира Володаровича, яке в свою чергу стало частиною великої Галицько-Волинської держави — Руського королівства під керуванням Данила Галицького та його нащадків.
У 1153—1187 роках, за правління Ярослава Осмомисла, укріплено межі Галицького Пониззя та розширено територію Галицького князівства до дельти річки Дунай, включивши у залежність Берладські землі, що сприяло розвитку торгівлі по волоському шляху та безпеці територій на яких знаходиться сучасне місто.
У XIII—XIV століття належало до Галицько-Волинського князівства. Згідно з археологічними джерелами, саме за часів Галицько-Волинського князівства Кам'янець формується як ранньофеодальне місто з чітким розмежуванням ремесла та землеробства, з розвинутою торгівлею, що датується кінцем XII — початком XIII століття. Писемні джерела про історію Кам'янця цього періоду не збереглися.
Близько 1230 року галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував їх маєтками та землею біля Кам'янця. У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі та Великі Вірмени.
У 1240 році його захопили та розорили монголо-татари. У другій половині XIII століття Золота Орда почала правити життям Поділля за допомогою баскаків і виборних місцевих отаманів. Кам'янець був адміністративним центром Кам'янецького тумена.
У 1299 році Поділля ненадовго повернулося під контроль галицько-волинських князів, але після смерті Лева II та Андрія Юрійовича десь 1323 року та початку княжіння в Галичі польського ставленика Юрія-Болеслава Тройденовича влада Орди була відновлена. Номінально все ще залежний від Золотої Орди, Кам'янець стає об'єктом політичних інтересів одразу двох держав — Королівства Польського та Великого князівства Литовського, починається війна за галицько-волинську спадщину.
Литовсько-Руська держава, Королівство Польське та Річ Посполита
Близько 1362 року Кам'янець приєднано до складу Великого князівства Литовського і він стає центром удільного Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами, які отримали ці землі за службу війську великого князя Ольгерда.
У 1374 році Юрій Коріятович переніс столицю Подільського князівства зі Смотрича до Кам'янця. Цього ж року місто отримало самоврядування з наданого йому Магдебурзького права. Відповідно до виданої місту грамоти, Кам'янець на 20 років звільнявся від податків, а також отримував у підпорядкування та використання великі ліси та пасовища аж до берегів Дністра.
За часів князювання Коріятовичів в Поділлі, сюди почав проникати католицизм. У 1370 році в Кам'янці почав функціонувати домініканський чернечий орден, був заснований монастир, а незабаром і францисканці заснували в місті свій монастир. Римський Папа 1378 року видав князю Олександру Коріятовичу буллу на заснування в місті католицької єпископії. Згодом переселилися монахи інших орденів: єзуїти (1608), капуцини (1615), кармеліти босі (1623), боніфратри (1667), тринітарії (1699).
У 1430 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою королівства Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.Gąsiorowski A. Piotr Polak (zm. 1441/2) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 378—380.