Городельська унія (2 жовтня 1413) — угода про об'єднання «на вічні часи» Польського королівства і Великого князівства Литовського під владою правителя Польщі (Ягайла), за яким закріплювався титул «король польський і верховний князь литовський». Разом з тим, юридично визначався статус ВКЛ як автономної держави з окремим господарем (великим князем Вітовтом), який вважався намісником польського короля.

Угода підписана у замку м. Городло на річці Західний Буг (на території сучасної Польщі).

Загалом було підписано чотири документи: акт польської шляхти про прийняття литовських бояр до свого гербового братства (акт про адопцію), відповідний акт литовських бояр і документ, що викладав умови унії та привілеї литовських бояр (так званий Городельський привілей).

Останній був виданий спільно від імені великого князя литовського Вітовта та польського короля Ягайла у двох примірниках — по одному для кожної сторони.

Історія Угода підтвердила чинність інкорпораційних умов Кревської унії (1385) і задекларувала повторне об'єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в союз держав «на вічні часи» перед лицем воєн та загрози з боку нім. хрестоносців та «інших будь-яких неприятелів». У ВКЛ зберігалась інституція велико-князівської влади у Литві, а за Вітовтом закріплювався (щоправда, не спадково, а лише пожиттєво й під сюзеренітетом польського короля) титул Великого князя литовського.

Договір юридично підтверджував існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої автономної держави. Городельська унія передбачала проведення ряду заходів, спрямованих на уніфікацію систем органів державного управління обох країн, а також унормування Привілеїв шляхетських та зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.

Було визначено також принцип обрання монархів у Польському королівстві та ВКЛ за спільною згодою й ухвалою прелатів (вищі духовні особи в католицькій церкві), магнатів і шляхти обох країн. Литовсько-білорусько-українське боярство зрівнювалося у станово-правовому відношенні з польськими магнатами та шляхтою, підтвердженням чого стало передання низці найвпливовішим литовсько-українським родам польських шляхетських гербів і заміна старого терміна «бояри» новим — «барони і нобілі».

Результатом Городельської унії було послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом. Деякий час Тевтонський орден виступав на стороні Литовсько-руської держави проти Польщі та католицької шляхти Литви.

Герби

Герби, що перейшли до литовської, білоруської та української шляхти після унії:

Абданк (Awdaniec, Abdank) Богорія (Bogoria) Вадвич () Вежик () Дебно (Dębno) Доліва (Doliwa) Долега (Dołęga) Дрия (Drya) Дзялоша (Działosza) Геральт — Осьморог (Gierałt — Osmoróg) Годземба (Godziemba) Гриф (Gryf) Гримала (Grzymała) Єліта () Задора () Заремба () Копач — Топач () Корчак () Кот Морський () Кушава або Бихава Леліва () Лис () Лебідь () Лодья () Наленч () Новина () Одровяж () Огончик () Окша () Оссорія () Остоя () Першхала () Побог () Помян () Порай () Полукозіц () Равич () Риля () Сулима () Сирокомля () Шренява () Свинка () Телок (Ciołek) Топор () Труби () Тряска () Янина (Janina) Ястшембець () </div>

Ставлення У спеціальних статтях Унії наголошувалося на тому, що «згідно із звичаєм Польського королівства, котрий здавна утримується», займати вищі урядові посади та бути допущеним до великокнязівської ради й користуватися усіма наданими правами і привілеями можуть лише пани і бояри — католики за віросповіданням і ті, хто отримав герби польської шляхти, а не «відщепенці чи невірні», тобто представники православної та мусульманської шляхти.

Городельська унія викликала незадоволення православної частини населення, і князь Вітовт, відчуваючи небезпеку, вирішив відстоювати незалежність Литовсько-Руської держави. Проте задумане не вдалося — князь Вітовт помер 1430 року. Литовська та українська шляхта обрала Великим князем Свидригайла Ольгердовича (Ягайлового брата). Унаслідок цього в 1432 році спалахнула війна між Польщею і Литовсько-руською державою. Свидригайло став на чолі Великого князівства Руського (назва за літописом). 1440 року Великим литовським князем обрали Ягайлового сина — 13-річного Казимира. Хоч новий князь відразу видав «Віленський привілей», який зрівнював права православної і католицької шляхти, відносини між польською та литовсько-українською шляхтою ще тривалий час були досить напруженими.

Див. також Польсько-литовська унія

Джерела Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000 Городельська унія

Література В. Л. Рубель. Городельська унія 1413 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання Городельська унія 1413 //