Берла́дники (бирладники) — історико-етнографічна група давньоруського населення пониззя Дністра, Пруту, Серету і Дунаю, яке сформувалося з втікачів та біженців різних соціальних верств Русі, переважно південних земель, що покидали батьківщину через утиски різного роду. Центром було місто Берладь (нині Бирлад, Румунія). Існували впродовж XII — XIII с. Є думка, що берладники могли перебувати на території Бершадщини Вінницької області, на це, зокрема, вказує гідронім: річка Берладинка. Асоціюються рядом дослідників із західними бродниками.
Берладники Займалися, головним чином, рибальством, полюванням та іншими промислами. Практикували розбій, беручи участь у набігах половців на Русь. Верхівка берладників, що складалася з руських бояр та князів-ізгоїв, спромоглася створити у Придунав'ї державу, формально залежну від Галицького князівства. Ймовірно її очолював Іван Ростиславович, князь з династії Рюриковичів на прізвисько «Берладник». Він намагався використати берладників, щоб посісти престол у Галичі.
Вперше берладники згадуються в Іпатіївському літописі під 1159 роком у зв'язку з нападом 6-тисячного загону на чолі з Іваном Берладником, на міста Галицького князівства, Кучелмин та Ушиця. Під час бою до берладників приєдналися 300 місцевих смердів.
У 1160 році берладники оволоділи на пониззі Дніпра містом Олешшя, але біля міста Дциня були розбиті військом київського князя Ростислава Мстиславовича.
Галицькі вигонці З 13 століття прямих згадок про берладників у літописах немає, але з'являються повідомлення про «галицьких вигонців». Останні були союзниками Русі у битві на Калці 1223 року. Вигонцями керували воєвода Юрій Домажирич і боярин Володиславич Держикрай.
Тлумачення поняття «вигонці»: вигнанці і втікачі різних соціальних верств з Галичини; скотарі, ти хто займаються вигоном худобиСуляк С. Русины в истории: прошлое и настоящее // Русин. — 2007, № 4 (10). — С. 29-56..
Питання прямого отожнення галицьких вигонців з берладниками є дискусійним.
Незначна частина істориків вбачає у берладницькій «вольниці» на Придунав'ї прототип українського козацтва 15 — 18 століть.
Див. також Берладська земля Бродники Болохівці
Примітки
Джерела Головко О. Б. Осіле населення степів та лісостепів Правобережжя Дніпра в удільну добу Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. ISBN 5-308-00052-2
Література Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- Київ: Генеза, 1993. Радянська енциклопедія історії України.- Київ, 1969.- т.1. Мавродін В. В. Початки мореплавства на Русі. (Про берладників С. 98 — 104.) Іконов А. А. Перший руський кондотьєр // Історія держави російської. — Москва. № 10, 2002.
Посилання О. Б. Головко. Вигонці галицькі // К.Й. Волошина. Козаки-побережці. Газета "Народне слово", 26 липня 2019.