Дама-командор Е́мма То́мпсон (; 15 квітня 1959, Паддінгтон) — британська театральна та кіноакторка, сценаристка, продюсерка, комікеса, феміністка, екоактивістка, ВІЛ/СНІД-активістка, письменниця. Як акторка і сценаристка Томпсон отримала найпрестижніші премії в кіноіндустрії: дві премії «Оскар» (1993, 1996), дві премії «Золотий глобус» (1993, 1996), дві премії Британської академії кіно (БАФТА) (1993, 1996), телевізійну премію Британської академії (1988) та прайм-тайм премію «Еммі» (1998).
Біографія
Ранні роки
Народилась в Лондоні 15 квітня 1959 року. Батько — англійський актор Ерік Томпсон (). Мати — шотландська акторка Філліда Лоу (), грала разом з Еммою в кількох фільмах. Сестра, Софі Томпсон () — також акторка. Дитиною Емма навчалась в школі для дівчат в Камдені (район в Лондоні).
Студентські роки
В підлітковому віці Томпсон цікавилась мовами та літературою. Вона успішно здала екзамени з англійської, французької та латинської мов, після чого у 1977 отримала стипендію на вивчення англійської мови в коледжі Ньюмен в Кембриджі. Під час навчання в коледжі вона потрапила у престижний театральний клуб «Рампа» () при Кембриджському університеті, де стала першою жінкою-учасницею клубу. У 1980 вона стала віцепрезиденткою цього театрального клубу і співрежисеркою першої жіночої ревю-трупи «Жіноча година» (ревю — це жанр театрального мистецтва, в якому поєднуються музика, танці та скетчі). У 1981 році Емма Томпсон разом зі своєю трупою отримала перемогу на фестивалі в Единбурзі. Коледж закінчила з відзнакою.
Кар'єра
1980-ті: рання робота та прорив Першу професійну роль Томпсон отримала в 1982 році, у театральній версії популярного комедійного шоу «Не новини о дев'ятій годині» (Not the Nine O'Clock News). Потім вона отримала невелику роль у комедійному серіалі на місцевому каналі ITV «Немає про що турбуватися!» (There's Nothing to Worry About!) (1982). У 1983 році акторка з'явилась у шоу на каналі BBC «Кришталевий куб» (The Crystal Cube) (1983), який створили Стівен Фрай та Г'ю Лорі (пізніше, у 1988, вона знову співпрацювала з ними у шоу BBC «Radio 4 Saturday Night Fry»). У 1985 акторка зіграла Саллі Сміт у музичній виставі «Я і моя дівчина» в театрі Вест Енд в Лондоні.. Томпсон виходила на сцену в цій ролі 15 місяців. За цю роль акторка отримала схвальні відгуки.
Прорив Томпсон здійснила у 1987 році у головних ролях одразу в двох мінісеріалах на телеканалі ВВС «Доля війни» (Fortunes of War) і «Тутті Фрутті» (Tutti Frutti). За них вона у 1988 році отримала премію Бафта за найкращу жіночу роль.
У 1989 році Томпсон дебютувала в повнометражному фільмі британській романтичній комедії «Високий хлопець». Хоч фільм і не став популярним, проте критика дала позитивну оцінку роботі Томсон. Зокрема, кінокритика The New York Times назвала її «надзвичайно різнобічною комічною акторкою».
1990-ті: визнання критики та прорив у Голлівуді У 1990-му Емма Томпсон грала в театрі в п'єсах Шекспіра «Сон в літню ніч» та «Король Лір». Ці вистави ставив її перший чоловік Кеннет Брана. В 1991 Томпсон повернулась до кіно, виконавши роль другого плану в фільмі «Експромт». За цю роль вона була номінована на найкращу акторку другого плану премії Independent Spirit Award. Цього ж року Томпсон з'явилась у повнометражному фільмі «Померти знову» (1991), режисером в якому був Брана. Фільм доволі високо оцінила аудиторія, його оцінка на сервісі IMDb — 6.9 з 10.
Голлівудський прорив Емми Томпсон стався у 1992 році, після однієї з головних ролей у драмі «Маєток Говардс Енд» (з Ентоні Гопкінсом та Геленою Бонем Картер). Критика високо оцінила гру Томпсон. Зокрема, відомий сценарист і кінокритик, лауреат Пулітцерівської премії Роджер Еберт у своїй рецензії зазначив: «Емма Томпсон чудова в центральній ролі: тиха, іронічна, спостережлива, зі сталевим стержнем усередені».. Фільм отримав 49 номінацій та 32 нагороди, в тому числі 3 Оскари, з яких один для Емми Томпсон у номінації «Найкраща акторка головної ролі».. Крім цього, Томпсон отримала за цей фільм й інші відомі нагороди — Золотий глобус та премію БАФТА. Журналіст The New York Times зазначив, що акторка «майже за одну добу досягла міжнародного успіху».
У 1993 Томпсон знялася ще в одному фільмі з Ентоні Гопкінсом – «Наприкінці дня». Фільм мав комерційний успіх, також його позитивно оцінила аудиторія та критика. На IMDb фільм отримав рейтинг 7.8 з 10. Згодом Томпсон в інтерв'ю BBC назвала фільм чудовим досвідом для своєї кар'єри і «шедевром стриманих емоцій». Стрічка була номінована на 8 Оскарів, в тому числі й Емма Томпсон (в категорії «за найкращу жіночу роль»). Того ж року акторка була номінована ще на один Оскар – у категорії «Найкраща жіноча роль другого плану» за роль у фільмі «В ім'я батька» (1993). Завдяки цьому Томпсон стала восьмою акторкою за всю історію премії, яка була номінована на Оскари в двох категоріях за один рік.
У 1995 році Томпсон взяла участь як сценаристка у створенні фільму «Розум і почуття». Томпсон протягом 5 років працювала над адаптацією сценарію на основі однойменного роману Джейн Остін. Вона виконала роль однієї з трьох стестер (Елінор Дешвуд). Разом із Томпсон головні ролі зіграли Алан Рікман, Кейт Вінслет і Г'ю Грант (а одну з другорядних ролей – Г'ю Лорі). Фільм отримав шалений успіх і вважається однією з найкращих екранізацій Джейн Остін. На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав рейтинг 97 % від кінокритики і 90 % від аудиторії. Стрічка була номінована на 7 Оскарів і виграла один. Томпсон отримала третю в своїй кар'єрі номінацію за найкращу жіночу роль і перемогу в номінації «Найкращий адаптований сценарій». Таким чином Емма Томпсон стала першою і єдиною досі акторкою, яка отримала Оскар і за акторську майстерність, і за написання сценарію. За цей фільм вона також отримала другу в своїй кар'єрі премію БАФТА за найкращу жіночу роль та премію Золотий глобус за найкращий сценарій.
У 1999 році Томпсон народила доньку і вирішила зменшити навантаження у зйомках. У 1999 і 2000 грала лише в невеликих епізодичних ролях.
2000—2010: успішне повернення до кар'єри
У 2001 році Томпсон зіграла лише в одному фільмі – драмі «Дотепність» (Wit). Фільм був знятий на основі п'єси, за яку авторка, Маргарет Едсон, отримала Пулітцерівську премію. Томпсон погодилась узяти роль через переконання, що "сценарій цього фільму – один з найкращих, серед тих, що вийшли в Америці".. Вона втілила головну героїню — хвору на рак яєчників професорку Гарвардського університету. Томпсон провела кілька місяців репетицій, щоб правильно передати складний характер і драму головної героїні. Також для ролі вона поголила голову. Кінокритика була в захваті від гри та проживання ролі Еммою Томпсон,. За фільм Томпсон була номінована на премії Золотий глобус, Еммі та премію Гільдії кіноакторів США «за найкращу жіночу роль у мінісеріалі або телефільмі».
У 2002-му акторка продовжила утримуватись від ролей, виховуючи доньку. В цьому році вона лише озвучила персонажку гри «Планета скарбів» для Play Station (капітанку Амелію).
У 2003 році Томпсон частково повернулась до кар'єри. Зокрема, вона зіграла в одному з найвідоміших фільмів за її участі – «Реальна любов». Фільм отримав позитивні відгуки від критики та аудиторії. Томпсон втілила дружину, яка підозрює свого чоловіка у зраді. Критика назвала сцену з плачем Томпсон «найкращим плачем на телеекранах».. Згодом вона в інтерв'ю розповіла, що їй нескладно було зіграти роль: «У мене було багато життєвого досвіду, коли я плакала в спальні, а потім виходила і мусила бути веселою, збирати шматочки свого серця і класти у шухляду».
Ще одна успішна роль у 2003 році — в мінісеріалі від HBO «Янголи в Америці» спільно з Аль Пачіно та Меріл Стріп. Сюжет серіалу стосується епідемії СНІДу в Америці часів Президента Рейгана. Томпсон виконала в серіалі одразу 3 ролі: медсестру, бездомну жінку та головну роль. За цю роботу знову номінувалася на Еммі.
У 2004 році Томпсон долучилась до акторського складу серії фільмів про Гаррі Поттера. Перша її поява в популярній франшизі – в ролі ексцентричної вчительки ворожінь Сивілли Трелоні у третьому фільмі «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану» (2007). Згодом вона повторила свою роль у п'ятій серії фільмів «Гаррі Поттер і Орден Фенікса», а також в останньому фільмі – «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії: Частина 2» (2011).
У 2005 році вийшов проєкт, над яким Томпсон працювала 9 років. Вона створила сценарій для дитячого фільму «Моя жахлива няня» (або дослівно: «Няня Макфі»), в основі якого – неприваблива няня, яка має дисциплінувати групу дітей. Крім роботи над сценарієм, Томпсон також виконала головну роль (няні) спільно з Коліном Фертом та Анджелою Ленсбері. Фільм став дуже успішним, посівши перше місце в прокаті Великої Британії і заробивши понад 123 мільйони доларів по всьому світу (бюджет фільму складав $25 мільйонів).
Ще один доволі успішний фільм, за який Томпсон отримала позитивні відгуки аудиторії та критики – «Останній шанс Гарві>» (2008). Емма Томпсон зіграла з Дастіном Гоффманом самотню пару середніх років, які починають стосунки. За ці ролі обоє отримали номінації на Золотий глобус. Критика відзначила, що «Томпсон і Гоффман створили потрібну магію у фільмі. Завдяки їм цей фільм запам'ятається».
Через 5 років після фільму «Моя жахлива няня», у 2010-му, Томпсон повторила роль няні Макфі у продовженні – «Моя жахлива няня: Великий бум».
Того ж року знову зіграла в дуеті з Аланом Рікманом, у телевізійному фільмі від BBC «Пісня Ланчу», пару, яка зустрілася в ресторані через 15 років після завершення своїх стосунків. Це телевізійна версія однойменної романтично-драматичної поеми Крістофера Ріда. Фільм доволі короткий — триває всього 50 хвилин. Стрічка принесла акторці четверту номінацію на премію Еммі.
2011—2021: зйомки в блокбастерах та фільмах студії Дісней
У 2012 році Емма Томпсон з'явилась у великобюджетному голлівудському блокбастері «Люди в чорному 3». Ця науково-фантастична комедія стала одним з найкасовіших фільмів, у яких грала Томпсон (касові збори склали понад 620 млн доларів).
У 2012 Емма Томпсон двічі втілювала королев: озвучуючи персонажку мультфільму студії Pixar «Відважна» (королеву Елінор, матір головної героїні); королеву Єлизавету II в британській телевізійній п'єсі «Playhouse Presents».
2013 року Томпсон зіграла лиходійку в фентезійній мелодрамі «Прекрасні створіння». Фільм провалився і в оглядах кінокритики, і в рейтингах переглядів. Зокрема, на сервісі Rotten Tomatoes фільм отримав «гнилий помідор» (негативну оцінку кінокритики) і рейтинг 54 % зі 100 % від глядачів та глядачок.
Наступний фільм, який вийшов з Еммою Томпсон у 2013 році, був значно вдалішим. Вона виконала одну з головних ролей: письменницю у біографічній комедійній драмі «Порятунок містера Бенкса» від кінокомпанії Walt Disney Pictures. Акторка зіграла в головних ролях спільно з Томом Генксом. Томпсон заявила, що це найкращий сценарій, який вона читала за останні роки, і була рада, що їй запропонували роль. Вона вважала цю роль однією з найскладніших у своїй кар'єрі, бо «ніколи, насправді ніколи не грала нікого настільки суперечливого чи складного» Критика зазначила, що роль Томпсон – «одна з найкращих її ролей за останні роки» і те, що акторка «принесла глибину в передбачуваний фільм».
2015-го вийшло три фільми з участю Емми Томпсон. Найуспішніший — «Легенда про Барні Томсона», в якому вона зіграла 77-річну колишню повії з Шотландії (матір головного героя), працюючи у віковому гримі, що зістарював її на 20 років. І хоч фільм отримав посередні відгуки від аудиторії та кінокритики, остання позитивно відгукувалася про гру Томпсон. Більшість критиків відзначили чудове перевтілення акторки і те, що «вона додала іскри цьому фільму».
У 2016 вийшов фільм «Дитина Бріджит Джонс», в якому Томпсон спробувала себе в ролі сценаристки романтичної комедії, а також виконала епізодичну роль лікарки.